Від ДК "Укроборонпром" та підприємств, що входять до його складу, зараз залежить близько половини всього обсягу державного оборонного замовлення. В умовах постійної загрози російської повномасштабної агресії, завдання якнайшвидше поставити на потік виробництво сучасного надійного та ефективного озброєння для української армії - без перебільшення питання існування країни.
Тому до дій "Укроборонпрому" Defense Express завжди відносився максимально уважно. Бо керування державним сегментом ОПК в умовах сьогодення не пробачає помилок. А тим більше популізму та "обіцянок" про виконання яких потім намагаються не згадувати. А 2021 рік став на них доволі рясним.
Читайте також: Головні перемоги оборонно-промислового комплексу України у 2021 році: у "металі", а не на папері
Ан-178
У 2021 році мав полетіти Ан-178 і не один, а одразу два. Як не дивно, перший з нових бортів мав це зробити до 23 жовтня і зробити це у Перу. Бо саме такий строк передачі літака був обумовлений контрактом між міністерством внутрішніх справ Перу та держекспортера "Укроборонпрому", "Спецтехноекспорт", що був укладений восени 2019 року.
В результаті - контракт не виконаний і перуанська сторона вже почала рахувати штрафні санкції. А за перший рік прострочки їх може набігти понад 0,5 млн доларів. Можливо, це питання буде якось вирішуватись у суді, проте це точно не зіграє на руку авторитету української оборонної промисловості, як надійного партнера.
Інший Ан-178, тепер вже для Збройних Сил України та без російських деталей, мав би піднятися в небо ще до кінця 2021 року. Це звісно, якщо обіцянка очільника "Укроборонпрому" Юрія Гусєва була б дотримана. Проте згодом це аж ніяк не завадило йому, без пояснення, називати інші строки, останній з яких - перше півріччя 2022 року.
Тому у якості нового імпортозаміщенного літака, який мав би піднятися у небо саме у 2021 році був назначений дослідний Ан-178 (номер 001), який вже здійснив свій перший політ 7 травня 2015 року. Новий "перший політ", але тепер вже як імпортозаміщений літак, мав відбутися до 31 грудня. Але все завершилось тим, що Ан-178 (номер 001) просто викатили з цеху, мовляв - він вже готовий до випробувань.
Проте, як виявилось, вся історія про 100% "імпортозаміщення" Ан-178 від "Укроборонпрому" далека від правди. У Ан-178 (номер 001) розміщено допоміжний двигун ТА18-100, який розроблений російською компанією "НПП "Аэросила", і котра у 2017 році потрапила у підсанкційний перелік РНБО.
Більш того - керівництво ДП "Антонов" офіційно підтвердило, що використало російський ТА18-100, який купила через компанію напряму пов’язану з РФ. А виробництво цього двигуна з російських комплектуючих відбувається за ліцензією від "НПП "Аэросила" у Італії.
Для того щоб вирішити питання з ТА18-100 у "Укрборонпрому" було сім років, за які можливо було замовити розробку вітчизняного допоміжного двигуна, або знайти західний аналог. Часу, як говорять, більш ніж достатньо. Але зараз у держконцерні цілком відкрито намагаються видати під виглядом "імпортозаміщення" результат обходу прямої заборони закуповувати російські комплектуючі.
І залишається питанням, а що буде, якщо у італійського "виробника" РФ відкличе ліцензію, або у придбаному зібраному з російських деталей ТА18-100 будуть знайдені неприємні "сюрпризи".
"Ірокез" з Одеси
Навколо іншого традиційно для "ефективних менеджерів" "Укроборонпрому" вкрай "амбіційного та проривного" проекту взагалі утворилась ціла детективна історія.
Мова йде про обіцянку на 30-ти річчя Незалежності України підняти у небо вертоліт "типу Ірокез", який мали побудувати на "Одеському авіаційному заводі". Вона була дана у лютому 2021 року, а сам проект нібито знаходився на завершальній стадії.
Проте майже одразу виявилось, що американський Bell навіть не знає про бажання Юрія Гусєва ліцензувати виробництво UH-1 Iroquois. А замість того, щоб відповісти на цілком логічні питання щодо точної марки вертольоту та умов співробітництва, в "Укроборонпромі" напустили таємничності, мовляв - не можемо назвати партнера через умови секретності.
Справжня "скринька Пандори" відкрилась лише у березні на засіданні комітету Верховної Ради. На якому Григорій Шимшир’ян, віце-президент компанії Aviastar Invest Corp, що просуває цей проект, який є помічником депутата від "Слуги Народу" Федіра Веніславського, зробив доповідь своєму "начальнику". Як виявилось, планували збирати вертольоти не з Bell, а разом з маловідомою Southwest Florida Aviation, яка у США проводить ремонт та оновлення машин та випускає їх під власною маркою SW.
Результат, як і у випадку з Ан-178 - ніякий "Ірокез" нікуди не полетів. Ні на День Незалежності, ані у 2021 році взагалі. А "крайнім" виявився генеральний директор "Одеського авіаційного заводу" Віталій Юхачов, якого звільнили після того, як той пропрацював на заводі 32 роки.
Зламаний "Оплот" для параду
Напевно цілком логічним є те, що "Укроборонпром" має випускати танки для армії, звісно, в першу чергу, для української. Але 2021 рік показав, що насправді це не так, бо деякі заводи держконцерну почали випуск "потемкинских селищ".
У лютому 2021 року сталась приголомшлива подія, "Завод ім. Малишева" нарешті отримав замовлення на основний бойовий танк "Оплот", який досі у ЗСУ знаходиться у одному примірнику та був переданий ще у 2008 році. Проте відверта радість тривала недовго, одразу виявилось, що мова йде лише про один танк та й той, для виставок.
Щобільше, саме його вирішили показати на параді до 30-ої річниці Незалежності, як "досягнення". Проте історія завершилсь закономірно: впоспіху зроблена машина, яка немає жодного відношення до Збройних Сил України - зламалась під час другої репетиції параду так і не доїхавши до центру столиці.
А Хрещатиком 24 серпня пройшлись лише два "Оплоти", один побудований у 2008 році і єдиний, який має відношення до ЗСУ, другий - створений на замовлення США.
У підсумку, знову крайнім виявився директор підприємства, очільника "Заводу ім. Малишева" Василя Криласа - звільнили.
"Краб" не поїхав
Ще одне "танкове" підприємство "Укроборонпрому" - ХКБМ мав до кінця 2021 року вивести на полігон нову модернізацію Т-64, яка йде під шифром "Краб".
Ця модернізація розглядалась, як єдине уніфіковане рішення з модернізації усіх Т-64 шляхом ремоторизації дивгуна 5ТДФ на 6ТД, посилення бронювання та інтеграції нових систем. Фактично це має бути симбіоз найкращих рішень "Булата", Т-64 зразка 2017 та Т-84.
Проте нова бойова машина так і не була зроблена. А замість того, щоб пришвидшити процес, на який спочатку у ХКБМ просили цілих п’ять років, в "Укроборонпромі" вирішили піти формальним шляхом та витрибували у Міноборони забезпечення випробувань машини в умовах ядерного вибуху та стійкості до плісняви. На превеликий жаль, це не жарт.
На противагу цьому, ще одне харківське підприємство - ХБТЗ виготовило власну модернізацію Т-64БМ2, який майже аналогічний проекту "Краб". І зробило це не за п’ять років, а фактично лише за один рік.
І поки Т-64БМ2 вже пішов у піддослідну експлуатацію до ЗСУ у кількості близько 10 танків, у ХКБМ все ще шукають спеціальну сертифіковану плісняву та де б перевірити в Україні здатність "Краба" пережити ядерний вибух.
На фоні цього навіть провальне виконання контракту на постачання нових БТР-4 до ЗСУ у кількості 75 машин, здається успіхом. Бо все ж таки "вузьке горло" з корпусами, про що неодноразово говорив Defense Express, почали "розшивати" і "воскресили" виробництво корпусів для БТР-4 на "Житомирському бронетанковому заводі".
Заглом ситуація навколо "Укроборонпрому" виглядає вкрай скорботною. Головний "ефективний менеджер" роздає обіцянки, за виконання яких відповідальність несуть директора заводів, а замість нормальної планомірної роботи підприємства мають до "червоної" дати випускати бутафорну техніку.
Читайте також: Чи справдилися очікування від 2021 року в ОПК України: гострий матеріал, який нікому не сподобається
