Традиційно, перший матеріал у новому році Defense Express присвячує перемогам вітчизняного оборонно-промислового комплексу у році, що минув. І дуже приємним є те, що вони вже виконанні, як говорять "у металі", а не є виставковими макетами.
У 2021 році ми побачили виконання доволі прагматичних і тому реалістичних та ефективних проектів: основний бойовий танк Т-64БМ2 та БМП-1ТС з модулем "Спис". Ці рішення мають стати уніфікованими та нарешті покінчити хоча б з частиною того "зоопарку", який зараз є Збройних Силах України.
Читайте також: Безпілотний AWAСS - Gekata від "Інфозахисту" піднялась у небо (фото)
Також саме у цьому році береговий ракетний комплекс "Нептун" отримав потужні очі - "Мінерал-У". А багатостраждальне питання із лопатями для українських вертольотів - нарешті вирішено.
А наприкінці року відбулись вогневі випробування зенітної РК-10 і це реальний крок на шляху до створення власного вітчизняного ЗРК, що відбувається вперше в історії України.
Т-64БМ2
2021 року вперше широкому загалу були публічно продемонстровані модернізації Т-64БМ2 та БМП-1ТС з модулем "Спис". І мова йде не про одинокі дослідні екземпляри, а вже про перші передсерійні партії.
Що більш важливо, рішення з оновлення бойових машин мають уніфікований характер та мають бути розповсюджені на всі Т-64 та БМП-1 Збройних Сил України.
Т-64БМ2, який був створений "Харківським бронетанковим заводом" у співпраці з ХКБМ та конструкторсько-технологічним центром Міноборони, отримав новий 1000-сильний двигун 6ТД. Для чого знадобилось провести кропітку роботу з повного перероблення всього моторно-трансмісійного відділення.
Проведена ремоторизація має вкрай важливе значення, бо можливостей "штатного" 700-сильного 5ТДФ вже не вистачало для нарощування бронювання та систем машини. А його форсована 850-сильна версія 5ТДФМ мала певні проблеми з перегрівом. І тепер питома потужність 45-тонної машини збільшується з 18,9 к.с./т до 22,2 к.с./т. Наприклад, у російського Т-90А цей показник становить 21,5 к.с./т.
Що більше, вся лінійка 5ТДФ в Україні вже не виробляється. Тому встановлення 6ТД разом з новою бортовою трансмісією одразу вирішило дві проблеми - ліквідацію потенційної загрози "двигунного голоду" та нарощування ходових можливостей машини навіть з новим бронюванням.
Також танки отримали вже опрацьовані на Т-64БВ зразка 2017 року, Т-64БМ "Булат" та Т-84 рішення. В першу чергу мова йде про встановлення прицілів 1Г46, які дозволяють вести вогонь керованою ракетою "Комбат". До того ж приціл отримав нову тепловізійну матрицю з дальністю розпізнавання цілей до 3 км та у 1,5-2 рази більшою здатністю їх виявляти. Тобто можливості цього тепловізійного прицілу повністю перекривають дальність ведення ефективного прицільного вогню, як снарядом - 2,5 км, так і ракетним озброєнням - 5 км.
Разом із високим рівнем захисту, який є характерною рисою "Булатів", встановленням нових цифрових радіостанцій та іншими нововведеннями, саме Т-64БМ2 має всі шанси стати основною модернізацією усіх Т-64 у ЗСУ.
Єдиним потенційним конкурентом є проект "Краб" від ХКБМ, який мав вийти на полігон ще у 2021 році, проте жодні зрушення по цій розробці поки невідомі. Але, як заявив начальник Центрального бронетанкового управління Збройних Сил України генерал-майор Юрій Мельник, як тільки "Краб" буде готовий - його зрівняють у реальних умовах з Т-64БМ2.
БМП-1ТС
Модернізація БМП для ЗСУ - питання назріле та доволі критичне. По-перше, у війську саме ця машина є основою: кількість БМП-1 та БМП-2 в українському війську оцінюється у кількості близько 1000 одиниць.
І якщо близько 800 БМП-2 з більш сучасною 30-мм автоматичною гарматою за вогневою потужністю ще відповідає вимогам поля боя. То близько 200 БМП-1 потребують рішучої модернізації, бо їх 73-мм гармата з ручним заряджанням вже не витримує жодної критики.
Доволі довгий час існувало декілька проектів з модернізації БМП-1, більша частина з яких велась "Житомирським бронетанковим заводом", проте у результаті перевагу було надано розробці від приватного "Техімпекс", яка разом з низькою інших приватних компаній з 2018 року розробляла бойовий модуль "Спис".
І попри те, що візуально він мало чим відрізняється від інших бойових модулів, які встановлюються на БТР-3 та БТР-4, бо має аналогічний набір з озброєння: 30-мм автоматична гармата, кулемет, автоматичний гранатомет та ПТРК "Бар’єр", головна різниця - у системі управління вогнем - "Синтез" від "Цифрових технологій".
"Синтез", у складі якого новий стабілізатор озброєння, комплекс управління озброєнням та оптико-електронний модуль, виводить машину на абсолютно новий рівень.
По-перше, стабілізатор має настільки плавну роботу, що з нього можливо навіть вести вогонь з ПТРК у русі. До того ж рух модуля та озброєння плавний - "безкроковий", без характерних ривків, які змушували оператора робити безліч різких рухів "чебурашкою" у спробах навести гармату.
По-друге, в системі реалізовано автоматичне захоплення та супроводження цілі, а все керування вогнем здійснюється через сучасний інтерфейс, а у розпорядженні навідника - тепловізор та оптична камера з потужним зумом.
Ще одна доволі вагома особливість - у "Списі" реалізовано перезаряджання з середини машини. А вага та габарити дозволяють його встановлення на БТР-80, БТР-70 та МТ-ЛБ. І саме "Спис" зараз розглядається, як основний бойовий модуль для всієї української бронетехніки.
Зараз розробка "Техімпекс" вже допущена до експлуатації у ЗСУ і перші кроки до прийняття на озброєння єдиного бойового модуля зроблено. І що більш цікаво, "Синтез" можливо інтегрувати у той самий "Парус" у БТР-4 чи "Штрум" у БТР-3.
Тобто, як і у випадку з Т-64БМ2 мова йде про уніфікацію та ліквідацію цілого "зоопарку" однотипних, але різних рішень.
Мінерал-У
Як відомо, перший комплекс РК-360МЦ від ДККБ "Луч" вже у військах, а перший повноцінний дивізіон буде сформований на початку 2022 року. Проте за алгоритмом своєї дії для запуску ракет йому необхідно отримати хоча б приблизний район де знаходиться ціль та її тип.
Це завдання виконується різними засобами, наприклад, це може бути інформація від Bayraktar TB2, першу партію яких, у спеціальній морській версії, вже отримали ВМСУ. Або від кораблів розвідки типу "Лагуна", зі станцією радіотехнічної розвідки "Мельхіор", перший з яких - "Сімферополь" вже у строю. Чи її наземною версією, супутникової розвідки тощо.
Під питанням залишався лише ще один береговий компонент розвідки, але тепер і цей напрям закритий. У 2021 році публічно був продемонстрований комплекс "Мінерал-У" від "Квант-Радіолокація", який працював спільно з харківським підприємством "СКТБ Корпорація "УкрІннМаш".
Він об’єднав у собі можливість працювати у двох режимах - активному та пасивному. Перший режим передбачає роботу РЛС, яка у режимі надрефракції має дальність виявлення цілі типу есмінець у 250 км. Але робота радару дозволяє противнику чітко ідентифікувати загрозу можливого удару, а що ще гірше - визначити координати "Мінерал-У".
Водночас другий, пасивний режим, дозволяє "чути" роботу РЛС та інших активних радіосистем корабля противника. І робити це на відстані до 450 км і без демаскування своєї позиції.
"Мінерал-У" також має можливість класифікувати ціль, тобто визначити, де знаходиться, наприклад, великий десантний корабель, а де ракетний катер, передати ці дані на командний пункт РКП-360 комплексу "Нептун", який вже розподіляє завдання для знищення, формуючи команди та алгоритми польоту для крилатих ракет.
Тобто тепер навколо "Нептуна" створюється повноцінна розподілена і тому міцна структура визначення точного типу та місцезнаходження цілей, яка спирається на наземні, повітряні та надводні компоненти. Разом із можливостями самого комплексу знищувати цілі на відстані 280 км, це створює надійний щит для українського узбережжя.
Лопаті для вертольотів
Дефіцит лопатей для українських вертольотів було найболючішим питанням боєздатності армійської авіації ЗСУ починаючи з 2014 року. Вже навіть почало здаватись, що обіцянки створити їх власне виробництво повторить історію про "боєприпасний завод".
Проте "Мотор Січ" вдалось закупити необхідне обладнання та опанувати нові технології. І у травні 2021 року успішно завершились випробування лопатей для Мі-24, які були створені на "Мотор Січ" та були прийняті на озброєння ЗСУ.
І це має величезне значення, бо якщо для Мі-8, що активно експлуатуються, як цивільні машини, знайти їх на міжнародному ринку ще цілком реально, то для ударного вертольота дістати їх було вкрай важко.
Це навіть зумовило доволі довгу паузу у повноцінному тренуванні льотчиків Мі-24 для зберігання льотного ресурсу машин. Але тепер ця проблема нівельована, як і вимушений "простій" у відновленні всіх Мі-24 українського війська. Зокрема вже у жовтні "Авіакон" передав одразу партію Мі-24ПУ1, які стали першими за довгий час.
До речі, темпи "апгрейду" армійської авіації більш ніж широкі, бо, потужності з виробництва дозволяють випускати 60 комплектів лопатей на рік. Що більш вагомо, запорізьке підприємство опанувало випуск не тільки металевих лопатей, а й сучасних - композитних, які мають втричі більший ресурс.
І якщо мова, все ж таки, піде про створення власного українського ударного або багатофункціонально вертольоту, то майже всі компоненти для цього будуть національними: двигун, авіоніка, лопаті, озброєння, включно з високоточним, система управління озброєнням та оптико-прицільна станція. Головне - гроші та віра замовника у можливості власного ОПК.
Зенітна РК-10
Наприкінці 2021 року ракета РК-10 у зенітному варіанті від ДККБ "Луч" пройшла вогневі випробування. Тобто мова йде про реальний крок у створенні власного вітчизняного ЗРК, що відбувається вперше в історії України.
Зенітний варіант РК-10 отримав нову аеродинамічні схему "качка" з рульовими поверхнями у носовій частині ракети для більшої маневреності ракети. А також збільшений двигун, який посилив енергетику ракети та розширив дальність знищення цілей до 12 км.
Саме ця ракета має стати основою ЗРК ближньої дії на заміну радянській "Стріла-10". А також може використовуватись для озброєння катерів Військово-морських Сил України, бо розмір пускового комплексу для РК-10 має малі габарити. А враховуючи універсальність ракети, яка може знищувати, як повітряні так і наземні цілі, це робить її вкрай ефективним варіантом озброєння.
Поки РК-10 залишається ініціативним проектом ДККБ "Луч". Бо поки з Міноборони України досягнуто лише згоди про підписання спільного рішення з метою роботи над комплексом ЗРК ближньої дії. Але ДККБ "Луч" вже неодноразово доводив, що може реалізовувати найскладніші оборонні проекти у доволі стислі строки і попри все посилювати українське військо сучасною зброєю.
Читайте також: У КБ "Луч" розраховують, що "Штурм-СМ" у 2022 році завершить державні випробування
