Винищувач п'ятого покоління F-35 від Lockheed Martin, попри значну критику на початковому етапі, продовжує успішно крокувати Європою.
У зв'язку з цим певні побоювання викликає доля цілої низки машин, таких як Rafale, Eurofighter, Gripen та проектів FCAS та Tempest. А з ними й доля "винищувальних" сегментів Airbus, BAE Systems, Leonardo та Saab.
Читайте також: Іранська зброя в небі України: у ПС ЗСУ прокоментували безпілотне "поповнення" російського війська
F-35 захоплює ринок
Як пише Defense News, F-35 активно знаходить нових покупців у Старому світі попри заклики ЄС купувати європейське. З самого початку цей літак замовила Велика Британія, Італія, Норвегія та Нідерланди. А далі вже пішло по експоненті - Бельгія у 2018 році замовила 34 літаки F-35A, потім перевагу цим машинам віддала Польща, підписавши контракт у 2020 році на 32 борти.
Ідея з панскандинавським Gripen остаточно знищила Фінляндія, коли у виборі між оновленими F/A-18, Gripen, Rafale, та Eurofighter обрала саме F-35A, попри вкрай цікаві пропозиції інших компаній. А мова йде про 11 млрд контракт на 64 F-35. Аналогічний вибір з заміною застарілих F/A-18 зробила у тому ж році й Швейцарія.
Після цього "тріщинна" пішла "вглиб" Європи і доволі несподівано F-35 замовила Німеччина. Це сталось наприкінці липня цього року і є прямим свідченням того, що вторгнення РФ в Україну вивело Берлін з "летаргійного сну" ілюзії безпеки. Більше того, це рішення не зовсім збігається з тим, що Німеччина сама просуває пан'європейський Eurofighter, а штаб-квартира консорціуму Eurofighter Jagdflugzeug знаходиться у Баварії.
Зараз тривають доволі активні перемовини Чехії, бо Прага також обрала F-35 для заміни JAS 39 Gripen, попри пропозиції Saab безоплатно обміняти 14 літаків JAS 39C/D на стільки ж у новій версії E/F.
Причини вибору F-35 доволі зрозумілі - наявне серійне виробництво, можливість залучення до кооперації, унікальні можливості з усіх наявних літаків, тому що мова йде про п'яте покоління винищувачів, а також гарантія довгого життєвого циклу з постійними модернізаціями.
Конкуренти F-35 з Європи
Але не все так безхмарно для F-35 як здається. Наприклад, існувала інформація, що і Іспанія активно придивлялась до F-35 та розмірковувала над можливістю закупити 50 машин. З них 25 одиниць F-35A на заміну F/A-18 для повітряних сил, а також ще 25 F-35B на заміну AV-8B Harrier для ВМС. Але потім це рішення було поставлено на паузу.
А у червні Мадрид уклав контракт на 16 одиниць Eurofighter у версії Tranche 4 для заміни 20 найстаріших F/A-18. Що, насправді цілком логічно, враховуючи те, що основу іспанського авіапарку складає 69 Eurofighter. А як пише Defense News, міноборони Іспанії на запит відносно перемовин щодо F-35B відповіло, що у найближчому майбутньому закупівля не планується.
Також під сумнівом Португалія, яка експлуатує F-16, строк експлуатації яких вже добігає завершення. Але Лісабон, по-перше, не квапиться з оновленням авіапарку, а по-друге, цілком може надати перевагу Eurofighter чи Rafale.
Відносно французького Rafale, то його обрала Хорватія та екстрено закупила Греція, хоча остання і задекларувала бажання купити 20 винищувачів F-35 до 2028 року. Але чи перетвориться намір у твердий контракт та чи буде він саме на F-35, а не на Rafale, поки залишається під питанням.
Аналогічне питання виникає і відносно Румунії, яка нібито також зацікавлена в оновленні власного авіапарку з 16 одиниць F-16, але десь на рівні 2030 року.
Також не все добре із "базовим замовником" F-35 - Великою Британією. З попередньо оголошених 138 палубних F-35B Лондон поки закупив лише 48 машин та минулої весни пообіцяв придбати ще 26 машин. Це дає підстави до певних сумнівів відносно реального бажання повністю забрати всі машини.
Майбутнє FCAS та Tempest
Загалом вже ця ситуація цілком демонструє, що Gripen від Saab вже залишається "за бортом". Про що вже визнають у самій компанії, яка не змогла укласти жодного контракту за останні 8 років.
Краща ситуація з Eurofighter та Rafale, які підживлюються не скільки за рахунок внутрішньоєвропейських контрактів, а завдяки експорту за межі Європи. Мова йде про контракти з країнами перської затоки та Індією, відповідно.
Але майбутнє винищувального сегменту європейської авіаіндустрії назвати стабільним доволі важко. Фактично зараз Європа веде дві конкуруючи програми зі створення винищувача шостого покоління.
Існує спільний французько-німецько проект FCAS (також відомий під назвою NGF) до якого приєдналась Іспанія, а також британсько-італійсько-шведський Tempest, до якого ще хочуть залучити Японію. Така ситуація вже викликала величезний скепсис у фахівців відносно можливостей Європи адекватно реалізувати хоча б одну програму.
Тим паче враховуючи досвід з розробки Eurofighter, який спочатку розроблявся як єдиний літак для Великобританії, Франції, Іспанії, Італії та Німеччини, але майже одразу "розвалився" на окремий французький Rafale та Eurofighter, який прокладав собі дорогу у небо з середини 70-х до 1997 року і так і не вийшов на планові об'єми замовлення.
І замовлення Німеччиною F-35 якраз може бути "дзвіночком" щодо майбутнього FCAS. Тим паче, що проект ледь не розвалився на рівні макету через неузгодженість питань фінансування та інтелектуальної власності. А розширення кола учасників Tempest цілком може створити аналогічні проблеми.
Також виникають питання відносно сумісності авіапарку НАТО, бо США також розробляє винищувач шостого покоління NGAD і у підсумку Альянс ризикує оперувати трьома різними машинами з однаковими характеристиками. Більше того, всі ці три літаки будуть конкурувати між собою на одних тих самих ринках. Або, якщо проекти FCAS та/або Tempest проваляться - відтягти на себе значні ресурси.
Важливо також нагадати, що FCAS та Tempest розраховані на рівень 2040-х років. Чи зможуть протягти весь цей час Rafale та Eurofighter, які є основою авіапарків ключових європейських країн НАТО, доволі вагоме питання.
Читайте також: Розкрито важливу деталь використання західної електроніки у ракетах РФ: типові плати від незначної кількості постачальників
