Ще у 2016 році у компанії Raytheon вирішили зробити справжній зенітний дрон - дешевий засіб протидії БПЛА. Розробка не йшла з нуля, це був розгляд нових можливостей дрона Coyote, що був створений ще 12 років тому Advanced Ceramic Research, яка через ряд продажів опинились у власності американського оборонного гіганта.
Зрештою, мова йшла про дрон із контейнерним запуском, який має розмах крила у 1,4 метра та важить 5,9 кг, з яких на бойову частину може припадати до 1,8 кг. Він міг розганятися до 130 км/год, підійматися на висоту до 9 км, пролітати до 80 км та баражувати у повітрі до 60 хвилин.
Читайте також: Конкурент "Лютого": далекобійних FP-1 стає все більше й вони проривають навіть ППО Москви - атака заводу у Краснозаводську
На рівні 2018 року протидронова система фактично вже оформилась у готовому вигляді - LIDS (Low, slow, small, unmanned aircraft Integrated Defeat System). За виявлення цілі відповідає РЛС KuRFS з АФАР, яка хоч і має інструментальну дальність виявлення повітряних цілей до 100 км, але спеціалізується на відстеженні з одночасним оглядом на 360 градусів малорозмірних об'єктів типу дронів на значно менших дальностях - 15 км. І у Raytheon декларують, що KuRFS може бачити та відстежувати навіть 9-мм кулі.
А у якості засобу перехоплення й був доданий Coyote. Але це вже був не просто дрон, а доволі коштовний виріб, бо він отримав власну радіолокаційну головку самонаведення та бойову частину із неконтактним підривом. На випробуваннях дрон показав свої можливості перехоплення цілей з усіх напрямів.
І можливо одразу задатися питанням, а чому у Raytheon, яка є провідною компанією у світі з розробки засобів протиповітряної оборони, включно з Patriot, взагалі вирішили встановити у зенітний дрон радіолокаційну головку самонаведення. Бо зрештою самий дешевий варіант - це радіокоманда система наведення, коли зенітний засіб лише отримує дані куди йому рухатись до визначеної на землі точки зустрічі із ціллю.
А справа в тому, що задачею Coyote було перехоплення БПЛА починаючи з квадрокоптерів. Тобто малих за розмірами дронів, які мають дуже малу ефективну площу розсіювання. І в цих умовах, вочевидь, лише радіокомандної системи наведення було недостатньо.
Чому вибір не було зроблено, наприклад, на користь напівактивної лазерної системи, яка все одно дешевше за радіолокаційну, невідомо. Але можливо справа у бажанні зробити всепогодний комплекс. Бо підсвітити лазером ціль за хмарами чи в туман - неможливо. Так само й візуальні (телевізійні) головки самонаведення прямо залежать від погодних умов, а от інфрачервоні - взагалі майже безпорадні, коли мова йде про ураження дронів з електромоторами. Тобто вибір саме дорогої радіолокаційної ГСН був виправданий.
Але у 2019 році у Raytheon доволі несподівано продемонстрували нову версію перехоплювача і зенітний дрон Coyote трансформувався у зенітну ракету Coyote 2, що може досягає швидкості понад 550 км/год та має дальність до 15 км. Окрім того, він отримав й нову бойову частину.
Причини заміни пояснювались доволі просто - можливість ураження цілей, що маневрують та мають більшу швидкість. Зрештою 130 км/год в оригінального Coyote це про неможливість перехоплення навіть не дуже швидкісних цілей навздогін. Наприклад, "Шахед", який летіть 180 км/год таким зенітним дроном вже не доженеш.
Окрім того, чим швидше зенітний засіб атакує, тим більше часу є на знищення нової цілі, чи на повторний запуск, якщо перший схибив. Тобто, це питання загальної ефективності системи. І у цей параметр також включаються вже згадана всепогодність, вседобовість, можливість ураження різних цілей з різних ракурсів тощо.
Водночас у порівнянні із вартістю радіолокаційної головки самонаведення, перетворення дрона на ракету, вже не виглядає критичним. Більше того, Raytheon навіть попри все це вдалось утриматись у доволі помірному бюджеті. Бо один Coyote 2 за наявною інформацією коштує Coyote 2 лише 125 тисяч доларів.
Цей виріб вже пішов у серію і до кінця року планують виробляти по 120 перехоплювачів на місяць. Що звісно також про певну невідповідність потужностей із виробництва контрзаходів до загроз.
Читайте також: Чому зенітні дрони проти "Шахедів" це не так просто і чи можуть вони стати панацеєю
