Україна розраховує для посилення Повітряних сил не лише на F-16, а й на інші машини. Зокрема мова йде й про Gripen, про який знову згадали під час зустрічі делегацій України та Швеції, яка пройшла 8 грудня.
За її підсумками заступник міністра оборони України генерал-лейтенант Іван Гаврилюк зазначив, що "триває плідна двостороння робота стосовно передачі нам літаків Gripen". А окрім цього начебто Україна у США запросила у вигляді допомоги й літаки F/A-18 у величезному переліку озброєння. Але зазначимо, що попри його розмір, навіть якщо "гуляти на всі", він виглядає доволі реалістичним з точки зору вартості.
Читайте також: У Бельгії озвучили на скільки годин війни вистачить армії та який бюджет необхідний для 60-денної війни
Але не фоні цього залишається питання, чому Міноборони активізувало напрям авіації та попри очікувану передачу літаків F-16 активізує ще й передачу F/A-18 та Gripen. Зрештою це дійсно утворення "зоопарку" з літаків, що у будь-якому випадку значно дорожче за експлуатацію одного винищувача.
Але насправді уніфікації озброєння це розкіш лише мирного часу, навіть не передвоєнного. Що чудово демонструє Польща, яка одночасно планує тримати у строю F-35, F-16, FA-50 та проявила інтерес ще до F-15EX. Також такий підхід демонструють й країни, які дійсно не забували про свою оборону, наприклад Південна Корея, яка у строю тримає не лише F-4 Phantom II та F-5, а з основних машин - F-15, F-16 та F-35, до яких мають додатися FA-50 та новітній KF-21. До останнього до речі Польща також прицінюється.
Водночас в умовах України необхідно пам'ятати про оцінку потреби Повітряних сил України у 180 багатофункціональних винищувачах. При цьому, враховуючи кількість так званих "повітряно-космічних сил РФ", це дійсно можливо вважати нижньою межею об'єктивної потреби. Для прикладу, Корея - це понад 500 бойовий літак, Тайвань - близько 350-400 бойових машин.
І відповідь на питання де взяти 180 літаків дійсно може бути - замовити уніфікований парк F-16. Якщо припустити, що весь загальний гіпотетичний ресурс від європейських країн донорів становить до 60 вживаних машин із перспективою отримання деяких, наприклад, з Бельгії з 2025 року, то десь ще необхідно буде взяти 120 F-16. Й бажано вже нових, а не з граничним ресурсом.
Але навіть якщо прямо зараз розмістити замовлення на F-16, то Україна потрапляє у чергу довжиною до 2029-2030 року. Бо поточні контракти від 136 до 148 F-16 Block 70/72 вже розписані до 2027-2028 років. І це за умови, якщо Lockheed Martin виконає план виходу на виробництво 48 машин на рік у 2025 році з поточних 6-9 винищувачів на рік у 2023 році.
Відносно ж F/A-18E/F Super Hornet, то наразі у Boeing діаметрально протилежна ситуація. Бо останній з цих літаків буде побудований наприкінці 2025 року, якщо нових замовлень на нього не буде. І тоді їх лінію виробництва скоріш за все перепрофілюють на випуск T-7A Red Hawk або вже його цілком можливої бойової версії під умовною назвою F-7. Останню у Пентагоні розглядають у ролі заміни F-16, й можливо на цей літак Україні також варто звернути увагу. Тим паче, що колись йшла мова про локалізацію його виробництва на "Антонові".
Щодо Gripen, то ситуація аналогічна, лінія з їх виробництва працює у мінімальному режимі навантаження, бо цей літак вже 9 років немає замовлень. Й саме тому Швеція готова на більш ніж шикарні умови його продажу на умовах локалізації включно з передачею технологій для його власних модернізацій.
Окрім цього, залишається можливість отримання від Швеції вживаних Gripen. При цьому, якщо говорити про нове покоління Gripen NG (JAS 39E/F), то з F/A-18E/F досягається й певна уніфікація за рахунок того, що обидва літаки літають на двигунах однієї лінійки - F414 від General Electric.
Тобто об'єктивно у намірі "вибити" до F-16 ще й F/A-18 та Gripen, а кожний з цих літаків все ж має різні бойові можливості, а F/A-18 об'єктивно є найбільш потужним, існує логічний прагматизм воєнного часу, який аж ніяк не підкорюється вимогам умовного мирного часу, коли вперше взагалі предметно заговорили про оновлення Повітряних сил України.
Читайте також: У РФ бідкаються на систематичний масовий брак у боєприпасах з КНДР
