Бажання німецького оборонного гіганта Rheinmetall розгорнути виробництво танків в Україні можливо сприймати виключно, як вкрай оптимістичний вектор. Це ті процеси, які насправді мали відбуватися в Україні ще багато років тому, але через штучну ізоляцію вітчизняного оборонно-промислового комплексу.
Можливо довго дискутувати відносно причин, чому замість кооперації із західним ОПК за прикладом таких країн, як Польща, Туреччина, Південна Корея та багатьох інших, Україна довгий час залишались орієнтованою на співробітництво з РФ до 2014 року, а всі власні й дійсно важливі розробки були стриножені. А будь-яка кооперація із Заходом неодмінно зустрічала спротив під гаслом "все самостійно".
Читайте також: Епопея з відправкою на пенсію легендарних штурмовиків A-10 може закінчитися через 5-6 років
Але те, що західні оборонні компанії вже активно планують зайти в Україну, а мова не лише про Rheinmetall, а й, наприклад, британські оборонні компанії, є абсолютно логічним процесом, а головне - доказом того, що на Заході вже цілком розуміють, що війна проти РФ завершиться перемогою України.
Водночас вкрай важливо розуміти мотиви того ж Rheinmetall, який планує виробництво танків саме в Україні. І одразу необхідно зупинитися на конкретиці, бо мова одразу йде про KF51 Panther. А це насправді не готова до серії бойова машина, а фактично концепт. Бо все що наразі є від KF51 Panther - це башта, яка озброєна 130-мм гарматою з автоматом заряджання, а у конструкції корпусу використано революційна наразі система з активним захистом, яка має перехоплювати боєприпаси, а сама броня з широким застосуванням керамічних елементів, лише утримувати уламки.
Звісно до всього цього додається довершені прицільні прилади, максимальна ситуаційна обізнаність, цифровізація всіх систем й все інше, без чого важко уявити сучасну бронетехніку. Але особливість в тому, що у Rheinmetall просто немає власного шасі під цю башту.
Демонстраційний зразок KF51 Panther встановлений на шасі Leopard 2, виробництво якого належить KMW, для якого Rheinmetall лише субпідрядник, хоча й основний. А сам KMW вже об'єднався з французьким Nexter та навіть просуває свою спільну розробку - MGCS. Ідеологія ж проєкту була продемонстрована у концептуальному демонстраторі синергії двох компаній - корпус Leopard 2A7 з баштою від Leclerc.
Тобто для Rheinmetall, який доволі активно намагається розправити плечі на ринку бронетехніки, вся участь у проєкті вбачається не у головній ролі. І це навряд відповідає її амбіціям, бо компанія вже змогла успішно продати свою БМП KF41 Lynx до Угорщини, знаходиться на фінальних стадіях підписання контракту з Грецією та має плани на Італію. Не варто забувати й про доволі успішну на ринку колісну бронемашину Boxer, шасі якого потрапить до України завдяки САУ RCH 155.
Водночас доля KF41 Lynx не така безхмарна на прикладі програшу у тендерах зі Словаччиною та Чехією, які обрали CV90. Не все ідеально й з Австралією, яка наче схиляється до корейської AS21 Redback. Й тому Rheinmetall схоже дійсно готовий "грати агресивно".
А у танку KF51 Panther він вочевидь бачить один з козирів, який дозволить йому конкурувати у Європі одразу проти Leopard 2, корейського K2, а тепер вже й Abrams, яким посилиться вже третя європейська країна. А для цього необхідно зняти питання шасі, а також мати потужне виробництво, щоб мати можливість конкурувати не тільки ціною та характеристиками, а й темпом постачання.
Саме тому, цілком можливо, Rheinmetall й зацікавлений у вході в Україну, яка має доволі розгалужену систему працюючих бронетанкових заводів. За одним із сценаріїв німецька компанія цілком може розраховувати на наявні в Україні потужності з огляду на виробничі майданчики та значної кількості фахівців із величезним досвідом. Звісно для розгортання будь-якого сучасного виробництва потрібна й виробнича матеріальна база, але це звісно вирішується.
Звісно можливо розмірковувати й про те, що Rheinmetall потребує вже й готового рішення з шасі. Наприклад, виключно гіпотетичне встановлення, башти KF51 Panther на шасі "Оплота", але це все одно означає значну переробку ходової частини та корпусу, а не "готове рішення". Тому більш реальним вбачається створення, нового шасі під башту, яке буде кращим за поточний гібрид з Lynx. Хоча й не виключено, що у цьому питанні цілком правильно використати й наявні напрацювання, але з використанням сучасних технологій.
Також треба зазначити, що Rheinmetall поки продемонстрував доволі футуристичну концепцію башти. Але коли мова дійде до будь-яких реальних планів, то головним орієнтиром стане бажання замовника. Наприклад, не ризикувати зі 130-мм гарматою, до якої немає значної кількості боєприпасів, і яка не є стандартом НАТО. Або посилити традиційне бронювання та відійти від концепції протиуламкової кераміки.
Водночас не варто розраховувати на те, що будівництво заводу взагалі може стартувати до перемоги України. Більше того, на те, що перша серійна продукція вийде з його цехів через "два-три тижні, максимум". Цей процес розрахований на декілька років, як самого створення підприємства, так й на початок серійного виробництва малої інтенсивності, яке не одразу вийде на планові показники максимальної потужності.
Але саме такий вектор зі створення спільних підприємств є єдиним у цивілізованому світі, коли вся промисловість працює у тісній кооперації без кордонів. І головне для української влади в цій ситуації - створити ті умови, до яких звикли західні оборонні компанії, а не демонструвати "специфіку ведення бізнесу по-українськи", яка роками била по обороноздатності країни не менше, ніж всі російські ракети разом узяті.
Читайте також: Скиди з дронів за досвідом ЗСУ: поки США експериментують - Китай почав виробництво "літаючих" мінометів
