Akıncı - новітній важкий ударний БПЛА, який розроблений та вже серійно виготовляється турецькою компанією Baykar. Цей дрон вже прийнятий на озброєння збройними силами Туреччини та невдовзі має вийти на міжнародний ринок.
Враховуючи те, що в небо його підіймають українські двигуни, цілком логічно, що одним з покупців буде саме Україна.
Читайте також: Як фахівці радіоелектронної розвідки ЗСУ опановують сучасну техніку (відео)
Як розповів у інтерв’ю Defense Express очільник Baykar Халук Байрактар, Akıncı може стати стратегічним засобом і для України - "вірю, що ми побачимо Akıncı в українському небі, ми фактично готові до цього".
На можливість укладання угоди говорить і нещодавня зустріч Халука Байрактара з головнокомандувачем ЗС України Валерієм Залужним під час якої обговорювалось створення постійно діючої робочої групи з питань безпілотної авіації у Збройних Силах України. А також, відповідно до Візії Повітряних Сил, створення чотирьох бригад безпілотної розвідувально-ударної авіації.
А на додачу, варто пам’ятати, що Baykar зараз власним коштом реалізує проект зі створення заводу з виробництва БПЛА та навчального центру в Україні.
Тож, вибір Akıncı для озброєння ЗСУ виглядає максимально логічним та найбільш реалістичним в умовах, коли Повітряні та Військово-морські сили вже мають на озброєнні Bayraktar TB2 з відповідним запасом високоточного озброєння, яке можливо встановлювати й на Akıncı.
У порівнянні з Bayraktar TB2, важкий Akıncı має значно ширші можливості та вирішує значно більше коло завдань. Зокрема, він має максимальну злітну вагу у 6 000 кг, проти 700 кг у Bayraktar TB2, а максимальне навантаження 1500 кг проти 150 кг.
Що більше, Akıncı, окрім вже відомих MAM-С та MAM-L, може використовувати повнорозмірні боєприпаси, такі, як керовані 500-кг бомби Mark 83 JDAM, ракети "повітря-повітря", а також - крилаті ракети SOM з дальністю ураження наземних стаціонарних та рухомих цілей на відстані близько 200 км.
Також доволі сильно відрізняється і бортове обладнання, яке включає не тільки електронно-оптичну прицільну станцію, а і радар із синтетичною апертурою, який дозволяє виявляти наземні цілі незалежно від рівня хмарності, на дальностях у сотні кілометрів. В умовах України, де від 100 до 160 днів на рік хмарна погода - це має доволі високе значення.
Ще одним важливим фактором є встановлення у базовій версії Akıncı супутникового каналу управління, який на Bayraktar TB2 встановлюється в окремій модифікації. Окрім ліквідації залежності від наземних комунікаційних станцій з дальністю дії у 300 км, це виводить стійкість до РЕБ противника на абсолютно новий рівень.
Звісно залишається питання можливості Akıncı діяти в умовах насиченої протиповітряної оборони. Враховуючи доволі великі розміри БПЛА з розмахом крил у 20 метрів та довжину у 12, а також двох гвинтових двигунів, у будь-якому разі Akıncı буде значно помітніший на радарах за Bayraktar TB2.
Проте необхідно розуміти, що максимальна висота польоту важкого дрона становить 12 км. Навіть при максимальному навантаженні цей параметр вже на практиці складає понад 9 км. Зокрема, на випробуваннях Akıncı з 1360 кг бомбою досягнув висоти у 9188 метрів на двигунах АІ-450 від "Івченко-Прогрес" з потужністю 450 к.с.
А у версії з 750-сильними МС-500 від "Мотор-Січ" цей показник може бути значно кращим. А політ на висоті 12 км робить Akıncı недосяжним для цілого ряду ЗРК, які були помічені на окупованому Донбасі.
І мова йде не тільки про такі системи, як "Стрела-10" та "Оса" із зоною ураження лише до 3,5 та 5 км по висоті, знищення яких прийняло масовий характер під час війни за Нагірний Карабах силами Bayraktar TB2, а і про "Тори", висотність цілей для яких обмежена 10 км.
Стосовно "Панцирь-С1", для якого декларується показник до 15 км, то його можливість взагалі знищувати повітряні цілі вже неодноразово ставилась під сумнів у реальних бойових діях.
Наприклад загальні втрати зенітно-ракетно-гарматних комплексів "Панцирь С1" російського виробництва в Сирії та Лівії складають щонайменше 23 одиниці. І більша частина з них була знищена Bayraktar TB2 із максимальною стелею у 8,2 км.
Водночас турецька оборонка вже вважає "Панцирь С1" типовою ціллю для Akıncı, який має на озброєнні високоточну плануючу бомбу MAM-T із дальністю дії понад 30 км. Що враховуючи дальність дії російського зенітного ракетно-гарматного комплексу до 20 км, дозволяє знищувати його без додаткового ризику.
Певну загрозу, звісно, викликають "об’єктові" ЗРК, такі як "Бук" та С-300 російсько-окупаційних військ. Але, по-перше, дальність ураження цілей крилатими ракетами SOM у 200 км дозволяють не заходити у "зону відповідальності" цих комплексів, як і у випадку з MAM-T та "Панцирь С1".
По-друге, як показав досвід війни за Нагірний Карабах, питання знищення систем ППО такого рівня - це комплексна задача, до якої активно залучають РЕБ та комбінують засоби виявлення та ураження.
Наприклад, вірменський комплекс С-300 був знищений завдяки поєднанню можливостей Bayraktar TB2, який визначив координати цілі, поки радари ЗРК були придушені станціями РЕБ, скоріш за все, KORAL від Aselsan. А удар був нанесений, вірогідно, оперативно-тактичним комплексом LORA.
Завдяки саме такому комплексному підходу протидії ППО противника з боку Азербайджану, єдиний реальний бойовий пуск за всю 45-річну історію С-300 завершився доволі сумнівно.
У будь-якому випадку знищення протиповітряної оборони противника легше виконувати саме за допомогою БПЛА, бо це дозволяє ризикувати лише "залізом", а не життям пілотів.
Ще одним важливим фактором для "української прописки" Akıncı є активна позиція турецької сторони щодо спільних проектів. Враховуючи реалізацію локалізації виробництва дронів від Baykar в Україні, цілком логічним буде і оснащення цього важкого БПЛА українськими системами, які можуть посилити можливості цього дрону, або замінити турецькі.
Наприклад, мова може йти про встановлення вже розроблених українських радарних систем для БПЛА. Наприклад, вітчизняної радіолокаційної станції виявлення морських та наземних цілей.
А також малогабаритного радара з синтезованою апертурою антени, який має роздільну здатність в межах 0,З метрів незалежно від висоти польоту та має функцію складання цифрових карт місцевості.
Окрім того, можливості Akıncı дозволяють озброїти його підвісною станцією радіоелектронного захисту "Омут" від "Радіонікс", яка дозволяє пригнічувати радіолокаційні системи ЗРК та винищувачів, а також створювати завади для активних та напівактивних головок самонаведення.
Звісно варто згадати й про можливі вітчизняні альтернативи Akıncı у ЗСУ. І єдиним кандидатом на цю посаду є проект "Сокіл-300" від ДККБ "Луч", який був продемонстрований у листопаді минулого року.
Проте вітчизняний дрон за своїми можливостями посідає проміжне положення між Bayraktar TB2 та Akıncı. Наприклад, максимальна злітна маса "Сокіл-300" - 1130 кг, корисне навантаження - 300 кг, з якого на зброю припадає близько 120 кг.
Таким чином, при підході до закупівлі Akıncı на потреби ЗСУ цілком виправданим має бути підхід не тільки з поступової локалізації виробництва цього БПЛА в Україні, а й поступова інтеграція українських систем, які мають кращі характеристики.
Це дозволить українському ОПК набути нового досвіду, а також створити для іноземних замовників додаткові альтернативи у виборі комплектації та оснащення Akıncı в залежності від їх потреб.
Читайте також: Реактивний безпілотний винищувач MIUS з українськими двигунами підніметься в повітря у 2023 році
