Defense Express продовжує висвітлювати тему з оновлення протиповітряної оборони, яка є нагальною потребою України та наводить приклади цих рішень в інших країнах.
У першому матеріалі ми детально розповіли про те, як Чехія замінює застарілі ЗРК "Куб" на ізраїльській SPYDER, який виявився далекобійнішим за норвезький NASAMS, а коштує вдвічі дешевше.
Читайте також: Новий іранський ПТРК "Алмаз": ззовні реінжиніринг ізраїльського Spike, але все одно прогрес
І якщо для Праги SPYDER фактично стане "об'єктовим" ЗРК, то питання захисту у ближній зоні, яку зараз продовжує забезпечувати радянська "Стріла-10", потроху вже взяв на себе шведський RBS-70NG, який займає доволі цікаву нішу між мобільними ПЗРК та самохідними ЗРК ближнього радіуса дії.
Реальні можливості "Стріла-10"
ЗРК "Стріла-10" у СРСР почали розробляти у 1969 році на основі "Стріли-1" - ЗРК на базі БРДМ-2, який був прийнятий на озброєння лише рік тому. Військових не влаштовувала ані дальність дії лише у 3-4 км, ані залежність комплексу від погоди - можливість наведення на ціль лише на фоні ясного неба або щільної хмарності. Зауваження були і до самого принципу керування озброєння: направляючи повертались лише завдяки мускульної сили оператора - електроприводів передбачено не було.
Саме тому у "Стрілі-10" всі ці проблеми спробували вирішити завдяки новій ракеті 9М37 зі збільшеною дальністю польоту та введенням до фотоконтрасної системи наведення ще й інфрачервоної. До складу комплексу додалась апаратура оцінки зони пуску з радіодальноміром та обчислювачем межі зони запуску. А враховуючи збільшення габаритів змінилась і база на МТ-ЛБ, що також дозволило перевозити додаткові 4 ракети.
Проте реальні можливості "Стріла-10" намертво пов'язані з максимальною дальністю ураження цілей - 5 км та за висотою у 3,5 км.
Це вже ніяким чином не відповідає сучасним загрозам на полі бою і "кричущим" прикладом цього є конфлікт за Нагірний Крабах де вірменські "Стріли-10" стали легкою мішенню для Bayraktar TB2: габарити машини дозволяли її легко виявляти, а вести вогонь ударний БПЛА міг поза зоною ураження комплексу. До речі в цій же ситуації опинився і потужніший ЗРК "Оса".
І це лише через відсутність можливості знищити ціль. Проте реальні проблеми ефективності "Стріла-10" - ще більші. Загальна вірогідність влучення ракети у ціль становить 0,3-0,6 і це за умови, якщо противник не застосовує теплові завади, які ракета 9М37 доволі погано відокремлює через недоліки ГСН, які також не дозволяють вести стрільбу по цілі, яка заходить зі сторони сонця.
Скандинавське рішення
Таким чином, лише можливо констатувати, жодного шансу у "Стріла-10" на сучасному полі бої - немає. Саме тому Чехія у 2018 році вирішила замінити ці ЗРК доволі несподівано обравши шведський RBS 70NG.
Загалом RBS 70 - це ПЗРК від Bofors, який випускається ще з 1977 року. У найстарішій версії Mk 0 він мав максимальну дальність у 5 км, а за висотою у 3 км. На рівні початку 90-х версія Mk 2 вже успішно випередила "Стріла-10" - 7 км по дальності, 4 км - по висоті. І це у переносному варіанті.
Не дивно, що у 2007 році Чехія придбала RBS-70 Mk 2 на заміну ПЗРК "Стріла-2М", який мав дальність до 4,2 км та "стелю" у 2,3 км.
А коли прийшов час для заміни "Стріли-10" було прийнято рішення не шукати аналогічний самохідний комплекс, а закупити найновішу версію RBS 70NG, яка може знищувати цілі на відстані понад 9 км, а по висоті до 5 км. Тобто фактично вдвічі краще за можливості радянського ЗРК. Наразі оприлюднена інформація щодо закупівлі 16 RBS 70NG без оголошеної вартості.
Якщо ж Прага почала шукати саме самохідні ЗРК, то їх вибір міг припасти на німецький Ozelot або американський Avenger. Обидва - з ракетами Stinger, остання версія якої вже має дальність до 8 км, але по висоті обмежена 3,5 км.
Існувала можливість і звернутися до сусідів - Польщі, яка розробила аналогічний ЗРК Poprad, який веде вогонь ракетами від ПЗРК Piorun або Grom з дальністю стрільби до 6,5 кілометрів та на висоті до 4 км. Проте зараз польській ОПК розробляє Piorun 2 з розширеною дальністю стрільби до 10 км.
Проте чеське міноборони знову прийняло доволі прагматичне рішення та обрала на заміну "Стрілі-10" далекобійну версію вже знаймого військам ПЗРК. І у порівнянні з рухомою версією все ж таки досягається значна економія - немає необхідності купляти спеціалізовану машину.
Водночас звісно виникає питання щодо інформаційної обізнаності розрахунку, який у випадку ПЗРК, на перший погляд, діє у відриві від загальної системи ППО. Проте сучасні рішення вже розв’язали ці проблеми.
Наприклад, активно розвиваються автоматизовані системи управління військами тактичного рівня. Які дозволяють розмістити все необхідне спорядження - цифрову радіостанцію та тактичний планшет на самому бійці.
Висновок для України
Приклад Чехії для України може бути більш ніж ілюстративним. Армійська протиповітряна оборона великою мірою спирається саме на "Стрілу-10". Проте моральна застарілість цього комплексу, разом із реальним технічним станом ЗРК, який ремонтують методом канібалізації - потребує найскорішого вирішення.
Водночас у ДККБ "Луч" є доволі прагматична пропозиція - створення на заміну "Стріли-10" ЗРК з дальністю дії до 10 км та 3,5 км по висоті завдяки ракеті РК-10, яка влітку цього року має вийти на вогневі випробування.
Водночас потрібно пам’ятати, що "Луч" більш ніж вдало комплексує вже наявні рішення. І існує цілком логічна можливість замінити метод наведення ракети з "лазерної стежки" на теплову головку самонаведення. Як мінімум, необхідно лише інтегрувати зменшену до 130-мм калібру ракети вже розроблену теплову ГСН для ракети "Корал". І як вже повідомляв Defense Express - це цілком реально.
Водночас "Стріла-10" це ЗРК, який знаходиться на озброєнні Сухопутних військ ЗСУ. Тому, на жаль, планів, як у випадку з Візією Повітряних сил з переозброєння українського війська - наразі відсутні.
Читайте також: САУ на шасі БТР та з "безпілотною баштою": чи варто Україні так експериментувати із "Богданою"
