Наше видання сьогодні давало новину про підготовку ЗСУ до нових випробувань САУ "Богдана" на полігоні "Ягарлик", із посиланням на повідомлення прес-служби Генерального штабу Збройних Сил України.
У тому повідомленні була ще одна важлива новина: після проведення комплексу випробувань "Богдани" Збройні Сили планують провести на "Ягарлику" випробувальні пуски ракетних систем після ремонту і модернізації, про що розповів заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-лейтенант Радіон Тимошенко.
Читайте також: Aselsan пропонує зенітний артилерійський комплекс Gokdeniz з унікальною архітектурою побудови
Таку новину можемо назвати як мінімум суперечливою. Бо вона одночасно може свідчити і про те, що Повітряні Сили України підтримують свою боєздатність на належному рівні.
І водночас - що можливості по ремонту зенітно-ракетних комплексів вітчизняного війська підійшли до межі вичерпання, "повітряний щит держави" доводиться підтримувати буквально "канібалізмом" ЗРК радянського виробництва.
У всякому випадку, для озвучених вище припущень ми маємо такі "фонові дані". Наприклад, коли 6 липня цього року начальник зенітних ракетних військ полковник Борис Генов вітав військовослужбовців з Днем Повітряних Сил Збройних Сил України, то він сказав, що в бойовому строю та на бойовому чергуванні зараз перебувають "більше 40 зенітно-ракетних" комплексів.
Хоча за даними, якими володіє Defense Express, станом на 2016 рік Повітряні Сили України мали 60 дивізіонів ЗРК, зокрема 35 дивізіонів С-300П, дев’ять дивізіонів С-125, три дивізіони С-300В, та 15 дивізіонів комплексу "Бук". Актуальніші дані у відкритому доступі – відсутні.
Можемо навести й інші дані. Наприклад, як розповідав Defense Express Генеральний конструктор - Генеральний директор ДККБ "Луч" Олег Коростельов, зараз ремонт усієї номенклатури ЗРК для Збройних Сил України відбувається методом "канібалізації" - тобто, скажімо із несправних зенітних ракет знімаються ще робочі блоки, котрі потім встановлюються на ракети, котрі ще придатні для свого застосування за призначенням.
Ми можемо також знайти у відкритих джерелах інформації, які стосуються бойової підготовки розрахунків зенітно-ракетних комплексів малої дальності, та й побачити, що інтенсивність підготовки обслуги цих ЗРК прямо залежна від технічного стану ракет до цих комплексів.
Наприклад, як розповідав Defense Express, 7 липня цього року розрахунки систем залпового вогню "Смерч" із складу Об’єднаних сил ЗСУ відпрацювали знищення пунктів базування умовного противника, а також злітно-посадкових смуг штурмової авіації та безпілотних літальних апаратів.
"Смерчі" при цьому діяли під прикриттям зенітно-ракетного комплексу "Оса-АКМ", котрий при цьому однак проводив не бойові, а "електронні" пуски ракет. Очевидно, такий підхід пов’язаний із бажанням Командування Об’єднаних сил ЗСУ зберегти такий дефіцитний ресурс, як робочі ракети до "Оса-АКМ".
Або ж – є повідомлення прес-служби 95 десантно-штурмової бригади про те, що воїни цієї бригади відпрацьовували відбиття повітряної атаки противника.
Як можемо побачити із фото, при цьому проводились бойові пуски із комплексу "Стріла-10", але з одним нюансом – ракета була підвішена лише до однієї напрямляючої. Схоже, тут командування бригади керувалось таким принципом: якщо строк придатності ракети "добігає до кінця", її варто відстріляти під час заходів бойової підготовки, ще придатні ракети – варто приберегти.
У всякому випадку, все вищесказане лише підкреслює, що вітчизняному оборонному відомству пора замовити розробку національного ЗРК в підприємств українського ОПК.
Читайте також: Український ЗРК з дальністю у 100 км від ДККБ "Луч": готовність за 2 роки та $40 млн (відео)
