xcounter
#

Зенітно-ракетний канібалізм: як держава підтримує свій "повітряний щит"

10320
Комплекс С-300 радянського виробництва – основа протиповітряної оборони України
Комплекс С-300 радянського виробництва – основа протиповітряної оборони України

Потреба у створенні та виробництві національних зенітно-ракетних комплексів – уже перезріла

Наше видання сьогодні давало новину про підготовку ЗСУ до нових випробувань САУ "Богдана" на полігоні "Ягарлик", із посиланням на повідомлення прес-служби Генерального штабу Збройних Сил України.

У тому повідомленні була ще одна важлива новина: після проведення комплексу випробувань "Богдани" Збройні Сили планують провести на "Ягарлику" випробувальні пуски ракетних систем після ремонту і модернізації, про що розповів заступник начальника Генерального штабу Збройних Сил України генерал-лейтенант Радіон Тимошенко.

Читайте також: Aselsan пропонує зенітний артилерійський комплекс Gokdeniz з унікальною архітектурою побудови
Пуски зенітних ракет з комплексу С-300ПТ ЗСУ на полігоні Державному випробувальному полігоні "Ягорлик" під час навчань "Об’єднані зусилля – 2020", фото ілюстративне

Таку новину можемо назвати як мінімум суперечливою. Бо вона одночасно може свідчити і про те, що Повітряні Сили України підтримують свою боєздатність на належному рівні.

І водночас - що можливості по ремонту зенітно-ракетних комплексів вітчизняного війська підійшли до межі вичерпання, "повітряний щит держави" доводиться підтримувати буквально "канібалізмом" ЗРК радянського виробництва.

На початку червня цього року Повітряні Сили звітували, що для навчань 831 бригади тактичної авіації був залучений модернізований ЗРК С-125, фото ілюстративне

У всякому випадку, для озвучених вище припущень ми маємо такі "фонові дані". Наприклад, коли 6 липня цього року начальник зенітних ракетних військ полковник Борис Генов вітав військовослужбовців з Днем Повітряних Сил Збройних Сил України, то він сказав, що в бойовому строю та на бойовому чергуванні зараз перебувають "більше 40 зенітно-ракетних" комплексів.

Хоча за даними, якими володіє Defense Express, станом на 2016 рік Повітряні Сили України мали 60 дивізіонів ЗРК, зокрема 35 дивізіонів С-300П, дев’ять дивізіонів С-125, три дивізіони С-300В, та 15 дивізіонів комплексу "Бук". Актуальніші дані у відкритому доступі – відсутні.

Комплекс С-300В - єдиний ЗРК на озброєнні українського війська, що може збивати балістичні цілі

Можемо навести й інші дані. Наприклад, як розповідав Defense Express Генеральний конструктор - Генеральний директор ДККБ "Луч" Олег Коростельов, зараз ремонт усієї номенклатури ЗРК для Збройних Сил України відбувається методом "канібалізації" - тобто, скажімо із несправних зенітних ракет знімаються ще робочі блоки, котрі потім встановлюються на ракети, котрі ще придатні для свого застосування за призначенням.

Ми можемо також знайти у відкритих джерелах інформації, які стосуються бойової підготовки розрахунків зенітно-ракетних комплексів малої дальності, та й побачити, що інтенсивність підготовки обслуги цих ЗРК прямо залежна від технічного стану ракет до цих комплексів.

Повітряні Сили використовують різні формати своєї бойової підготовки

Наприклад, як розповідав Defense Express, 7 липня цього року розрахунки систем залпового вогню "Смерч" із складу Об’єднаних сил ЗСУ відпрацювали знищення пунктів базування умовного противника, а також злітно-посадкових смуг штурмової авіації та безпілотних літальних апаратів.

"Смерчі" при цьому діяли під прикриттям зенітно-ракетного комплексу "Оса-АКМ", котрий при цьому однак проводив не бойові, а "електронні" пуски ракет. Очевидно, такий підхід пов’язаний із бажанням Командування Об’єднаних сил ЗСУ зберегти такий дефіцитний ресурс, як робочі ракети до "Оса-АКМ".

Батарея систем "Смерч" під "парасолькою" комплексу "Оса-АКМ"

Або ж – є повідомлення прес-служби 95 десантно-штурмової бригади про те, що воїни цієї бригади відпрацьовували відбиття повітряної атаки противника.

Як можемо побачити із фото, при цьому проводились бойові пуски із комплексу "Стріла-10", але з одним нюансом – ракета була підвішена лише до однієї напрямляючої. Схоже, тут командування бригади керувалось таким принципом: якщо строк придатності ракети "добігає до кінця", її варто відстріляти під час заходів бойової підготовки, ще придатні ракети – варто приберегти.

Саме таким фото супроводила свою новину про навчання засобів ППО прес-служба 95 бригади

У всякому випадку, все вищесказане лише підкреслює, що вітчизняному оборонному відомству пора замовити розробку національного ЗРК в підприємств українського ОПК.

Читайте також: Український ЗРК з дальністю у 100 км від ДККБ "Луч": готовність за 2 роки та $40 млн (відео)