Російський "Сухой" збирається створювати однодвигунний малопомітний винищувач. Цей літак повинен мати злітну вагу до 18 тонн та максимальну швидкість у 2 Маха, бути надманевровим завдяки двигуну з керуванням вектору тяги та тягоозброєність не менше "одиниці".
Саме такі доволі фантастичні для російського військово-промислового комплексу характеристики повідомили російськім провідним ЗМІ джерела в авіабудівній галузі.
Читайте також: Повітряні Сили чотири рази за два місяці піднімали Су-27: як їх готують до нових польотів
Що більше, попри всю російську критику американського F-35, у РФ фактично заговорили про створення його аналогу. І це відбувається після відвертого провалу з Су-57, який спочатку обіцяли до 2020 року поставити у війська 52 одиниці, а зараз говорять про 76 але до 2028 року, а накреслювали його у відповідь на F-22, який вже у США знято з виробництва.
Defense Express вирішив детально розібрати причини такого рішення, реальні можливості російської "оборонки" та строки робіт, а також чим це може завершитись.
Догори ногами
Основу винищувальної складової російських "ВКС" зараз фактично складають МиГ-29 та Су-27 та їхні численні модернізації. Це є наслідком ще радянської "кальки" з підходу США, які у 70-х роках створили легкий F-16 та важкий F-15.
Такий підхід у Пентагоні тоді вважали оптимальним - важкі дводвигунні та дорогі винищувачі завойовують перевагу у повітрі, а легкі масові, дешеві та з одним двигуном необхідні для протиповітряної оборони та дій у "другому ешелоні".
Проте у СРСР реалізувати цей підхід відверто вийшло лише на "задовільно", бо МиГ-29 та Су-27 отримали не тільки по два двигуни, а до того ж ще й різні - РД-33 та АЛ-31Ф. Тобто виграш від такого переходу був значно менший ніж у США, в яких F-16 та F-15 мають однакові двигуни F100 від Pratt & Whitney.
Окрім того, після розвалу СРСР у Кремлі зробили ставку на винищувачі "Сухого" та "перегорнули" цілком логічну схему догори ногами. На озброєнні "ВКС" РФ знаходяться біля 100 МиГ-29 різних модифікацій проти понад 300 Су-27/30/35.
Водночас вартість льотної години для наймасовішого російського Су-30 декларувалась на рівні 35 тисяч доларів, в той час, коли у МиГ-29 він складає 16-20 тисяч доларів. Тобто за цим параметром російські винищувачі програють американським: для F-16 - від 8 тисячі доларів, F-35 - 28,4 тисячі доларів, F-22 - 33,5 тисяч доларів.
Міфічний двигун
Тому, в умовах доволі витратного утримання парку дводвигунних Су-27 та їх модернізацій, створення нового легкого винищувача у РФ виглядає доволі логічним варіантом.
Але для цього необхідно створити двигун, який "потягне" новий літак та забезпечить всі бажані параметри: швидкість, бойове навантаження, радіус дії, тощо. А в сучасній Росії, як і в СРСР з цим доволі серйозні проблеми.
Наприклад, саме через неможливість створити потужний, надійний та економічний турбореактивний двигун, МиГ-29 отримав два двигуни РД-33. Доведені до серійного виробництва наприкінці 80-х років вони мали максимальну тягу у 5040 кгс та 8300 кгс на форсажі.
А ще у 70-х у США Pratt & Whitney для F-15 та F-16 створили двигун F100 з тягою 6618 кгс, на форсажі - 10 700 кгс.
І згодом цей розрив постійно збільшувався, бо останні модернізації РД-33, які були створені на рубежі 2000-2010-х років мають тягу до 5040-5060 та 8300-9000 кгс на форсажі. А остання версія F100 з 90-х років - 8058 та 13225 кгс на форсажі.
Ще гірше з надійністю російських двигунів, у РД-33 в найсучаснішій версії МК загальний задекларований ресурс складає до 4000 годин. А остання версія F100 PW-229 EEP має міжремонтний ресурс у 6000 годин.
Тобто поки двигун від Pratt & Whitney навіть не пішов на ремонт, російський вже давно замінили. І це вже досягнення, бо перші версії РД-33 мали загальний ресурс, у кращому випадку, взагалі на рівні 800 годин.
Саме тому у радянській, а згодом і у російській навколовійськовій публіцистиці йшлось про перевагу використання двох двигунів для винищувачів - мовляв, надійніше.
Проте поки у РФ намагались доробити РД-33 для МиГ-29 та АЛ-31Ф для Су-27 у США створили F135 для F-35, який має максимальну тягу у 13000 кгс та на форсажі - 19500 кгс.
Для розуміння - найсучасніший серійний російський АЛ-41Ф1С для Су-35 та Су-57 - 8800 та 14500 кгс. А "перспективний" вже як з десяток років "Изделие-30", яким мають переоснастити Су-57, орієнтовно, 11000 кгс та 18000 кгс на форсажі.
Тобто російській двигун, який попри всі обіцянки ще не пішов у серію - з тріском програє створеному у 2010 році F135. Але, судячи з усього, саме навколо "Изделие-30" у "Сухому" і будуть конструювати цей винищувач.
Наслідки провалу Су-57
На фоні відвертого провалу із Су-57, яких всього замовили 76 одиниць із строком до 2028 року. Цілком логічним, що саме у легкому винищувачі у "Ростех" вбачають "рятівне коло", особливо в умовах, коли у ході реформ "Сухой" та "МиГ" збираються об’єднати.
Бо окрім модернізацій Су-27 та МиГ-29, а також Су-57, який лише у РФ називають "винищувачем п'ятого покоління", російській оборонці просто нічого запропонувати не тільки Кремлю, а і на міжнародному ринку.
Щобільше, на фоні високої вартості льотної години, несумісності з західним озброєнням та підсанкційність, російській "оборонці" доволі важко конкурувати на ринку винищувачів, на якому він почав програвати навіть Dassault Rafale. Тому у РФ намагаються якнайшвидше знайти вихід з відвертої кризи.
Проте строки створення літаків у РФ можливо легко прослідити на фоні того ж Су-57 - понад 20 років. У випадку бомбардувальника ПАК ДА - за 12 років спромоглися лише погодити обрис, а транспортного Ил-112 - за 20 років лише перейшли до льотних випробувань.
Тому, якщо навіть "завтра" роботи зі створення російського легкого винищувача отримають "зелене світло" то наблизитись до серії ця машина зможе не раніше 40-х років.
Для розуміння, у США зараз більш ніж швидкими темпами йде робота над програмою Next Generation Air Dominance зі створення літака вже шостого покоління.
А паралельно з ним, судячи з усього, створюють заміну F-16 у вигляді нового легкого винищувача покоління 4+/5- побудованого з використанням вже відпрацьованих технологій, який має в першу чергу бути дешевим та взагалі цілком спроможний "перекроїти" міжнародний ринок.
Тому створення "Ростехом" легкого винищувача у реальні конкурентні строки - більш ніж сумнівно. Як і можливість російської оборонки без доступу до західних технологій та електронних компонентів поставити на літак сучасне бортове радіоелектронне оснащення.
Що більше, вартість його розробки може легко витягнути з бюджету Кремля, навіть враховуючи запозичення елементів з Су-57, мільярдні кошти. А вся історія його розробки - повторити корейський KF-X. Але якщо цей проект врешті решт фактично врятували США, то Кремлю чекати допомоги немає звідки.
Читайте також: Завод з виробництва Bayraktar TB2 в Україні: які потрібні фінальні кроки
