Південна Корея ще у 2001 році анонсувала амбітний план створення власного стелс-винищувача під назвою KF-X. Проте реальність перетворила цей проект у 20-річний довгобуд, який лише у 2019 році просунувся трохи далі "паперових" концептів.
Про досвід Кореї у розробці власного винищувача та шанси завершити цей проект, а також який урок може винести з цього Україна - у матеріалі Defense Express.
Читайте також: Пентагон анонсував розробку ударного дрону нового покоління на заміну MQ-9 Reaper
Промо-ролик Korea Aerospace Industries (KAI)
Ціль та засоби
Для Південної Кореї, яка знаходиться під постійним прицілом свого північного тоталітарного сусіда та ще на додачу у зоні "інтересів" Китаю, мати потужну армію справа необхідна. Зокрема і сучасні повітряні сили.
А з ними у Сеула на початку 2000-х років справи виглядали не досить добре. Попри велику кількість винищувачів, основу парку, понад 200 літаків, складали справжні ветерани F-4 Phantom та F-5 Tiger. Єдиний сучасний літак - F-16 та його ліцензійна версія KF-16, яких загалом замовили понад 150 одиниць.
Звісно проти головного противника - КНДР, може і вистачить. Зрештою у Пхеньяна із відносно сучасних на той час зразків - кілька десятків МиГ-29, а основний "кістяк" це півсотні МиГ-23, 150 МиГ-21 та ще за 300 одиниць раритетних МиГ-17 та МиГ-19 (враховуючи і китайські копії).
Але не проти можливостей Пекіна, який на початку 2000-х років максимально активізував розвиток своїх повітряних сил, закупивши вже готові Су-27 та Су-30МКК, а також вперто налаштовував виробництво їхньої копії Shenyang J-11 та легкого винищувача Chengdu J-10 з ізраїльським корінням.
В цій ситуації Сеул зробив одразу дві ставки: тактичну - купити вже готовий винищувач завоювання переваги у повітрі, яким став F-15K, та розпочати розробку власного літака, який мав з’явитися через 20 років та відповідати всім сучасним на той час вимогам.
Для країни, яка тоді навіть не завершила спільну з Lockheed Martin розробку реактивного учбово-тренувального літака T-50 Golden Eagle та лише виробляє ліцензійний F-16, це були дійсно амбіційні плани.
Всі вони спирались на можливості новоствореного оборонного конгломерату KAI з потужностей підрозділів Samsung, Hyundai та ще тоді існуючої Daewoo. І мова йшла не про смартфони та автомобілі, а про спеціалізовані на авіаційних та космічних технологіях підрозділи.
Довгобуд на 20 років
Перший концепт KF-X окреслив цей винищувач доволі схематично: технології стелс, масогабаритні характеристики F-16, але кращий за нього.
План робіт виглядав наступним чином: першій зразок для польотів у 2017 році, серійне виробництво у 2022 році. Орієнтована потреба у KF-X була окреслена у кількості 250 машин. Вартість одного літака оцінювалось близько 50 млн доларів, а оціночна загальна вартість проекту у 5 млрд доларів (в цінах того періоду).
Слід нагадати, що тоді навіть США ще не почали серійно виробляти F-22 і Корея йшла орієнтуючись виключно на засекречені прототипи. До того ж проект одразу отримав вал критики з точки зору економічної доцільності та реальних можливостей реалізації.
У такій нездоровій атмосфері за перші десять років проект не вийшов за ескізні проекти. Основними з них стали варіант з одним двигуном, який нагадував значно зменшену версію F-22, та дводвигунний з переднім горизонтальним оперенням.
Наявність одразу двох гілок проекту пояснювалось тим, що Корея має лише 63% від необхідних для створення KF-X технологій, тому залежить від іноземних постачальників. Дводвигунний варіант був заділом під американські технології, а з одним - під європейські.
Але у 2010 році KF-X отримав значний поштовх через обстріл КНДР острова Йонпхьондо. Це був перший випадок артилерійської перестрілки між Кореями з 1970 року і питання "чим закидати" ворога став доволі актуальним.
Окрім того, Сеулу вдалось знайти іноземного партнера у вигляді Індонезії, яка приєдналась до проекту, але зробила більше фінансовий, чим науковий внесок.
Водночас від участі відмовилась Туреччина, якій також було запропоновано приєднатись до програми KF-X. А історія із спробою співпрацювати із Швецією взагалі обернулась шпигунським скандалом, через який полетіли голови у Сеулі, а SAAB представив власний концепт винищувача п’ятого покоління.
Тай активізація з Індонезією тривала недовго і у 2013 році сторони домовились заморозити проект на 18 місяців. Тоді ж почались розмови, що зробити повноцінний "стелс" все ж таки не вийде.
В цій ситуація Корея вирішує укласти з США договір щодо закупівлі вже з’явившихся на той час F-35 і домовитись щодо отримання частини технологій для виробництва власного літака. Це ж остаточно дозволило зосередитись на проекті з двома двигунами.
Наздоганяючи втрачене
З моменту узгодження із США всіх питань щодо передачі частини технологій F-35, справа з розробкою KF-X значно пожвавилась.
У 2016 році було повідомлено, що KAI, адміністрація оборонних закупівель Кореї, Lockheed Martin, міноборони та аерокосмічна агенція Індонезії домовились про рестарт програми. США передавали 21 технологію F-35, Індонезія надавала 1,4 млрд, а Корея - 7,1 млрд доларів.
За новим планом у 2021 році повинно було випущено шість дослідних зразків, а серійний випуск розпочатися у 2026 із виготовленням до 2032 року вже 120, а не 250 винищувачів KF-X.
Пройшло ще три роки і в 2019 році на виставці ADEX поблизу Сеулу був продемонстрований повнорозмірний макет KF-X, який за планом вже мав би літати. До того ж макет досить вагомо відрізнявся від літака п’ятого покоління.
В першу чергу мова йде про відсутність внутрішнього відсіку для озброєння - про стелс-можливості літака можна забути.
По-друге, обрані для KF-X двигуни General Electric F414 від F/A-18 Super Hornet не можуть забезпечити надзвуковий режим без використання форсажу. І за розвинену електронну бортову апаратуру цей варіант KF-X можливо прирівняти лише до покоління 4,5.
Також KF-X не вписався у невеликі розміри: довжина 16,9 метрів при розмаху крила 11,2 метра, що на два метри більше за розміри F-16 та на один метр за габарити F-35. Водночас його максимальна злітна вага становить 25,4 т проти 19 т у F-16 та 31,7 т у F-35. Максимальна швидкість KF-X визначена у 1,8-1,9 Маха, що є доволі високим значенням на тлі тихохідних F-35 та трохи більше за можливості F-16.
Водночас KF-X отримав потужний арсенал озброєння, який розміщується на 10 вузлах підвіски. Серед номенклатури озброєння слід відмітити велику частку європейських боєприпасів. Наприклад, корейський винищувач може використовувати далекобійну ракету "повітря-повітря" Meteor від MBDA, яка здатна знищувати цілі на відстані 100 км.
Для ближнього бою KF-X зможе озброюватись німецькою ракетою IRIS-T з інфрачервоною головкою самонаведення, яка працює з оптико-локаційною станцією.
А для знищення наземних цілей на дальності понад 500 км буде використовуватись німецько-шведська крилата ракета Taurus KEPD 350. Тобто атакувати важливі стратегічні об’єкти KF-X може не заходячи у дію навіть розвиненої протиповітряної оборони противника.
Перший політ корейського довгобуду тепер анонсовано на 2022 рік, строки із початком серійного виробництва у 2026 році залишились без змін. Щодо можливостей чергового зміщення строків "вправо", то, враховуючи всю історію проекту, це питання все ж таки риторичне.
Хоча нещодавно, 5 травня, стало відомо про те, що General Electric вже виготовив перший з 15 двигунів F414-GE-400K для експериментальної партії KF-X з шести літаків (по два на кожен та ще три запасні двигуна).
Висновки для інших
Таким чином протягом 20 років Корея продовжує йти до своєї мети зі створення власного винищувача. Попри численні зміни проекту, заниження вимог до нього, постійні перенесення строків, здорожчання, шквал критики та пильний нагляд політиків, які готові використати будь-які невдачі для посилення власного рейтингу.
За час розробки Корея отримала не тільки F-15K, але і замовила 40 одиниць F-35A, перші з яких поповнили її повітряні сили у 2019 році.
Бюджет KF-X вже давно перемахнув через оціночні 5 млрд доларів - у 2015 році аудит показав бюджет у 7,3 млрд доларів, а пройшло ще п’ять років і літак навіть не здійснив свій перший політ. До речі, зараз програма оцінюється у 12 млрд доларів.
І все це спираючись на доволі потужну економіку та передову наукову базу, реальну підтримку США у питанні передачі сучасних технологій авіабудування, а також доступу до західного озброєння та комплектуючих.
Все це доводить, що розробка винищувача навіть у дволі "тепличних умовах" - це роки та роки, а також мільярди коштів. І в результаті на виході може з’явитися літак, який під час свого першого польоту буде лише дотягувати до мінімальних вимог сьогодення та значно поступатися вже існуючим зразкам.
Цілком можливо, що коли серійне виробництво винищувача 4,5 покоління KF-X все ж таки розпочнеться, у небо США та Європи, а можливо і Китаю, будуть підніматися прототипи літаків вже 6 покоління.
Читайте також: Mitsubishi F-3: яким буде японський винищувач 6-го покоління