xcounter
#

Eurofighter як кандидат для посилення ЗСУ: які реальні можливості літака, його сильні та слабкі сторони

Eurofighter (всі фото: RAF)
Eurofighter (всі фото: RAF)
12371

Eurofighter справедливо важко назвати бестселером на ринку та взагалі популярним літаком 4+ покоління у світі, але вкрай важливо розуміти реальні причини цього, які точно не полягають у його характеристиках

Вкрай несподівано на фоні розмов про умовне протистояння F-16 та Gripen, а також інших теоретичних кандидатів на посилення Збройних Сил України, на горизонті прогнозування з'явився Eurofighter Typhoon.

Попри те, що це також літак 4+ покоління, більш того новіший за інших конкурентів, він майже ніколи не розглядався на цю роль. Зокрема й через позицію Німеччини, але останні заяви з Лондона щодо оцінки можливості посилення України винищувачами, перетворюють саме цей пан'європейський літак на один з реальних варіантів.

Читайте також: Як можливо підтягти найслабше місце Leopard 1 - готові рішення, які можливо доволі швидко інтегрувати
Eurofighter

В цій ситуації вкрай важливо розуміти, про який літак йде мова, які його сильні та слабкі сторони. А також дійсно важливі характеристики.

Eurofighter Typhoon - як останній 4+ покоління

Eurofighter Typhoon є наслідком спроби створити єдиний для всієї Європи сучасний літак, який весь час свого створення був заручником компромісних рішень.

А накреслювати його почали ще у 70-х роках спільно у Великій Британії, Німеччині, Іспанії, Італії та Франції. Остання від проєкту "відвалилась" доволі швидко, бо хотіла мати легшу машину. І цей шлях у підсумку призвів до створення Rafale.

Eurofighter
Eurofighter та Rafale доволі близькі "родичі"

Eurofighter все ж таки піднявся у небо лише у 1994 році. На 6 років пізніше ніж Gripen, та на 8 за Rafale. За цей час СРСР встиг розвалитися, загроза глобальної війни зменшилась і почався процес падіння Європи у сплячку колективної безпеки. Прямо кажучи - поганий час для будь-якого нового озброєння. Саме тому перше замовлення на Eurofighter було зроблено лише у 1997 році, більше того, не було виконано.

Зокрема країни-розробники сумарно планували закупити 620 машин, у результаті реально замовлено було 530 літаків. Наприклад, Велика Британія закупила на 62 Eurofighter менше ніж спочатку планувалось - 160 одиниць.

Eurofighter

Більше того, до звання винищувача 4+ покоління Eurofighter дійшов не одразу, бо об'єктивно можливість використання повного високоточного арсеналу озброєння для ураження наземних цілей з'явилась у літака лише у 2006 році шляхом встановлення контейнера лазерного підсвічування цілей Litening III.

А остаточний вихід на всі можливості ураження наземних та повітряних цілей припав на 2014 рік, коли літак отримав оновлення під довгою назвою "second element of the Phase 1 Enhancements" - P1Eb та можливість використання далекобійної ракети "повітря-повітря" Meteor від MBDA.

Різноманіття Eurofighter Typhoon

Також з Eurofighter все дуже й дуже складно через заплутану систему виробництва та модернізацій літаків, які йшли паралельно і не завжди поступово. У порівнянні з тим, як виглядає модернізації умовних F-16 з номерними Block, то у цього літака є Tranche, які характеризують умовні партії машин, які відрізняються одна від одної "наповненням" машини. А потім кожна з них може мати й внутрішні оновлення - Phase, а також модернізації Block.

Eurofighter

Для повного "щастя" не вистачає лише уточнення, що оновлення літаків йшло за окремими програмами. І лише те, що зараз буде мова лише про британські Eurofighter дозволяє все спростити для сприйняття. Абсолютна більшість цих літаків у Royal Air Force зведені до одного типу - Eurofighter FGR4, попри те, що вони замовлялись у першому та другому Tranche. Загалом таких літаків 138 одиниць станом на 2021 рік за Military Balance, також у строю ще 6 з новішого Tranche 3.

Реальні бойові можливості Eurofighter FGR4

Eurofighter FGR4 вже має всі операційні бойові можливості: далекобійні ракети "повітря-повітря" Meteor, та середньої дальності AIM-120 AMRAAM, оптико-локаційну станцію PIRAT для наведення ракет без вмикання РЛС, що необхідно для запуску IRIS-T та AIM-132 ASRAAM. В переліку озброєння для повітряного бою необхідно окремо зупинитися на Meteor, бо вона має дальність знищення літаків до 200 км.

Eurofighter FGR4
Eurofighter FGR4 у конфігурації для повітряного патрулювання: 4 ASRAAM, 4 Meteor та два паливних баки

Для роботи по наземних цілях встановлений Litening, який дозволяє використання високоточних бомб Paveway, ракет Brimstone, а також іншого озброєння з напівактивним лазерним наведенням. Звісно є й можливість використання крилатої ракети Storm Shadow.

Також одразу необхідно зазначити високе бойове навантаження літака, який має цілих 13 точок підвіски (одна для Litening) і може нести загальну вагу до 9 тонн, що на 1,3 тонни більше за можливості F-16 Block 50/52 та на дві точки підвіски більше (при цьому у F-16 дві точки призначені для сенсорів).

Також важливим параметром є реальний бойовий радіус, який залежить не тільки від конфігурації бойового навантаження, але й профілю польоту. Для місій із завданням ударів по наземних цілях він становить 600 км з низьковисотним профілем польоту (lo-lo-lo) на всій ділянці та використанням трьох підвісних паливних баків. Для порівняння аналогічна місія F-16, але зі змішаним профілем (hi-lo-hi), має бойовий радіус у 550 км.

Eurofighter FGR4
Eurofighter з озброєнням переважно для ураження наземних цілей, блок Litening на центральному пілоні

Ще одна перевага Eurofighter - суперкруз, тобто можливість надзвукового польоту на крейсерській швидкості, яка становить 1,2-1,4 Маха в залежності від конфігурації навантаження. І лише чотири серійні винищувачі у світі мають суперкруз.

На додачу в Eurofighter здійснені заходи зі зменшення помітності на РЛС, вбудований комплекс РЕБ, встановлена система обміну інформацією між літаками, коли можливо здійснювати пуск за даними з іншого борту. Літак має значну маневровість у ближньому бою, швидкопідйомність у 315 м/с та тягоозброєність на рівні 1,15 у конфігурації для повітряного бою.

Eurofighter

І єдине, що доволі часто відносять до недоліку літака - це РЛС Captor з механічним скануванням. Попри те, що цей радар називають застарілим, мова йде про все ж таки доволі потужний пристрій, який здатний виявляти цілі з ЕПР у 1 кв. м на дальності 185 км та відрізняти наземні цілі із роздільною здатністю у 1 метр. Більше того, цей радар має три окремих канали: перший - для виявлення цілей, другий - супроводження та ідентифікації. А щодо третього, то інформація різна, одні джерела говорять про те, що він слугує для встановлення перешкод, інші - навпаки для їх подолання.

Але цей радар все ж таки замінюють на Captor-E з активною фазованою антенною решіткою та величезним кутом огляду, за рахунок механічного переміщення, до 200 градусів.

Captor-E
Captor-E

Якщо Eurofighter такий крутий, то чому це не бестселер

Звісно після цього залишається одне питання, якщо Eurofighter настільки крутий, то чому він не настільки популярний. І одразу треба зважити на те, що все що описане вище стосується вже машин створених на рівні 2000-х років. А процес модернізації ще не завершився й літак постійно отримає оновлення, йде розробка інших і складається враження, що машину добудовують просто на ходу й досі.

А до цього Eurofighter заслужив, й доволі справедливо, звання довгобуду, створення якого супроводжувалось ледь на розбірками у судах, суперечками щодо фінансування, скороченнями замовленнь та навіть боротьбою за назву. Зокрема німцям не сподобалось Typhoon, бо це британський винищувач Другої Світової й лише погроза Лондона назвати його Spitfire мала вплив на Берлін.

Eurofighter

Eurofighter вийшов дорогим, його вартість за одиницю на рівні 2007 року оцінювалась у 120 млн доларів за машину із запчастинами та навчанням, і це для внутрішнього споживача - Німеччини. Також вкрай спекулятивна вартість однієї льотної години яку різні джерела зазначають на рівні від 8 до 18 тисяч доларів. Більш достовірна глобальна калькуляція на рівні початку 2020-х років від Австрії, яка хотіла відмовитись від Eurofighter через значні експлуатаційні витрати - за 30 років 4,4-5,1 млрд доларів на 15 машин включно із поточними модернізаціями.

До цього ще також треба додати позицію Берліна, який у 2018 році заблокував продаж додаткових машин Саудівській Аравії через введення санкцій проти країни. А також те, що продаж Eurofighter через використання системи обміну інформацією на базі Link-16, залежить від дозволу з боку США. Й сукупно це вже є відповіддю на питання, чому Eurofighter не став бестселером на ринку.

Читайте також: Іран показав нову підземну базу, де буде ховати свої F-4D/E Phantom II