Оновлення авіаційного парку Туреччини перебуває у доволі нестабільному стані. У 2021 році США, через закупівлю у РФ С-400, скасували продаж F-35, над яким працювала у кооперацій й турецька оборонна промисловість. А зараз під загарозою закупівля нових та модернізація наявних F-16, на цей раз через позицію відносно вступу Швеції до Альянсу.
Але міністр оборони Туреччини Хулусі Акар [Hulusi Akar] вже повідомив, що хоча в цілому сподівається на позитивне рішення, але "F-16 - це не єдиний варіант".
Читайте також: Туреччина таки домовилася з Південною Кореєю, щоб мати важливі компоненти для свого танка Altay
Й одразу маємо зазначити, що на кону доволі масштабне замовлення - 40 нових F-16 Block 70 та модернізація 79 з 260 наявних F-16 у різних версіях. Зазначимо, що за Military Balance на 2021 рік турецькі повітряні сили мали 35 F-16C/D Block 30; 195 F-16C/D Block 50; 30 F-16C/D Block 50+.
Загальна вартість такого замовлення оцінюється на рівні 20 мільярдів доларів. Також необхідно розуміти, що це не негайна потреба, а багаторічна програма, бо поки темпи виробництва F-16 не вражають. Але питання де Туреччина може взяти 119 літаків, замість нових та модернізованих F-16, залишається доволі вагомим. І це знову про ситуацію, коли наявність грошей, ще не означає можливості придбати зброю.
Звісно треба зважити на те, що Анкара веде проєкт власного винищувача TF-X, але першу деталь для нього виготовили лише у 2021 році. А перший політ літака очікується у 2026 році, тобто до масового серійного виробництва та настання літаком повноцінної бойової готовності доволі далеко.
Тому у Туреччині є лише варіант придбати літаки, при цьому не американські. Відомою альтернативою є Eurofighter, при цьому з доволі коротким строком постачання. Справа в тому, що Велика Британія може продати до 48 "зайвих" Eurofighter, а ціна контракту, поки за непідтвердженими даними, складає до 10 млрд доларів.
Альтернативою традиційно є Rafale з Франції, але це може поставити Анкару та Париж у доволі цікаву ситуацію, бо Греція вже закупила Rafale. А ось Gripen точно не є кандидатом навіть у теорії, бо важко уявити що Швеція, яку Туреччина не пускає у НАТО, починає постачати турецьким повітряним силам літаки.
Є ще один кандидат, який вже непотрібно відкидати - корейський FA-50 Block 20. За своїми бойовими можливостями він не може зрівнятися з F-16, але цілком може взяти на себе певний спектр задач із патрулювання та підтримання навичок льотного складу у мирний час, а під час бойових операцій - завдання бомбових ударів та фігурувати у ролі літака другого ешелону. При цьому витрати на цю машину відносно незначні, що демонструє приклад Польщі, яка купила 12 FA-50 Block 10 за 700 млн доларів та 36 у версії FA-50PL (Block 20) за 2,3 млрд доларів.
Але навряд корейський літак слід розглядати. Бо FA-50 займає ту нішу, яку Туреччина хоче закрити самостійно аналогічним учбово-бойовим Hurjet, який має вперше піднятися у повітря вже у березні цього року.
Водночас Заходу все ж таки важливо утримати Туреччину у власній оборонній орбіті, бо якщо з Eurofighter не складеться, а Rafale опиниться поза бортом, то залишаться лише два варіанти один іншого гірший - китайські літаки, або російські Су-35. Саме цей винищувач Москва пропонує Туреччині вже декілька років поспіль, але такий сценарій точно може отримати значно драматичніші наслідки, ніж закупівля С-400.
Читайте також: Індія продовжує спільні з РФ збройові проекти: завод з виробництва АК-203 випустив першу партію
