xcounter
#

Як рашисти воюватимуть після того, як втратили 200 тисяч "штиків" та понад 11 тисяч одиниць бронетехніки

21729
Знищена під Вугледаром ворожа бронетехніка, зокрема БМП-3, квітень 2023 року, джерело - командувач ОСУВ "Таврія" бригадний генерал Тарнавський
Знищена під Вугледаром ворожа бронетехніка, зокрема БМП-3, квітень 2023 року, джерело - командувач ОСУВ "Таврія" бригадний генерал Тарнавський

Описане нижче лише підкреслюватиме, в наскільки складних умовах воїни ЗСУ дають і даватимуть відсіч агресору

За даними Генерального штабу Збройних Сил України, на 18 травня 2023 року армія РФ втратила зокрема вже 201,1 тисяч одиниць особового складу, 3773 танки і 7373 бронемашин різних типів, і також 3800 артсистем та РСЗВ різних типів. Тут вже зайве казати, що після Другої світової Кремль не ніс настільки важкі втрати в жодній із воєн 20-го та 21-го сторіччя. Тут краще спробувати оцінити, як на цьому тлі зміниться формат дій російських окупантів на фронті в боях проти ЗСУ.

Тим більш, що тут цілком достатньо лише описати ті тенденції, які вже почали оформлюватись по мірі того, як загарбники все ближче підходили до рубежів по втратам в 200 тисяч одиниць живої сили та понад 11 тисяч танків та ББМ.

Читайте також: Що взагалі у рашистів з "квітковою" артилерією і коли ці машини можуть з’явитися на полі бою
Російські окупанти на БМД-4 під час війни проти України, ілюстративне фото з відкритих джерел

Перша тенденція – ставка скоріше на "мобілізаційну", аніж на "масову" армію, де є "ядро" з "елітних" військ, що застосовуються як "пожежні команди" у вкрай гострих випадках, і є "периферія" із "розхідного матеріалу", де особовий склад підрозділів кепсько навчений та озброєний. Цю тенденцію ми можемо чітко побачити в Битві за Бахмут, де основу ударну силу ворога зараз складають десантно-штурмові війська, а "вагнерівці" та "частково мобілізовані" прикривають фланги та несуть тяжкі втрати.

Російські окупанти в Україні, фото ілюстративне

Або ж – на основі соціологічного дослідження серед полонених росіян від ГУР МОУ, де із 400 опитаних 43% заявили про належність до "кадрової" армії РФ, інші 42% - про належність до "1-го та 2-го армійських корпусів", хоча здавалось би, що за системою координат ворога це мали би бути військовослужбовці однієї категорії.

З цього випливає, що потенціал наступних хвиль мобілізації в РФ потрібно оцінювати не лише за кількісними показниками, але й за якісними також, тобто – на якого масштабу операцію може вистачити набраної живої сили. Бо ми уже маємо наочний приклад, що достатньо масштабна хвиля "часткової мобілізації" Кремля в 300 тисяч осіб нівелювалась в ході боїв за Вугледар, Авдіївку, Мар’їнку та власне Бахмут.

Ворожа САУ 2С4 "Тюльпан", фото ілюстративне

Тенденція друга – все ширше застосування "нестандартних" засобів ураження. Наприклад, із того що рашисти почали частіше втрачати свої САУ "Тюльпан" калібру 240 мм, можемо зробити висновок, що окупанти стали активніше застосовувати ці самохідні міномети з дальністю стрільби всього до 20 км.

Або ж у зведеннях Генштабу та інших відкритих джерелах можемо все частіше бачити згадки про те, що росіяни почали бити по нашим військам на фронті з С-300, що зайняв нішу "аналога" радянського ОТРК "Луна-М" з некерованою балістичною ракетою. Та й тенденцію застосування росіянами крилатих авіабомб з УМПК проти ЗСУ на фронті також можна описати фразою "літаюча артилерія".

Рашистський Т-54/55 з "подвійним мангалом", травень 2023 року, фото з відкритих джерел

Тенденція третя – поєднання умовно нових та архаїчних машин під час боїв проти ЗСУ на фронті. Іншими словами, росіяни все активніше гнатимуть на фронт як і нові Т-90М "Прорыв", так і архаїчні Т-62 і Т-54/55, іншого роду "шушпанцери", як наприклад БТР-50 із ЗУ-23-2.

Щодо старої техніки, яка пам’ятає буквально Хрущова, досі циркулюють лише полярні оцінки – від глузування до "воно їздить та стріляє, тому небезпечне". Можливо, тут картину вдасться усереднити фразою "техніка з коротким циклом експлуатації".

У всякому випадку саме в таку логіку вписується наприклад рішення окупантів поставити на Т-54 зенітку С-60. Ну і також – відповідний формат застосування для цих бронемашин часів Хрущова, в першу чергу – підтримка дій "штурмових загонів "РФ, що також мають короткий "життєвий цикл" через високі втрати.

Рашистський Т-54 з С-60, травень 2023 року, фото з відкритих джерел

Тенденція четверта – російські окупанти в своїх оборонних діях все частіше опиратимуться за перешкоди "природного" характеру. Тут маємо на увазі не тільки "царь-окопи" чи "царь-протитанкові траншеї", які армія РФ вирила на тимчасово окупованих територіях Півдня України, користуючись перевагами рельєфу місцевості. Але й також – подальшу мілітаризацію ЗАЕС, із якої активно вивозять персонал, натомість гарнізон ворога вже сягає декількох тисяч "штиків", або ж – контрольований спуск води із Каховської дамби. Окремо наголосимо, що за Женевською конвенцією вести бойові дії біля АЕС чи гідротехнічних споруд заборонено з формулюванням (приблизно) "може вивільнити природні сили небезпечного характеру".

Все вищеописане лише підкреслює, в настільки тяжких умовах воїни ЗСУ вже дають і будуть давати відсіч агресору на фронті.

Лінія оборони окупантів на Запорізькому напрямку, квітень 2023 року, зображення - Capella Space/Handout via REUTERS
Читайте також: У РФ планують створення нової "елітної" авіагрупи "Шторм" з прямим підпорядкуванням Москві