Західні ЗМІ про розгром російських окупантів під Вугледаром на початку лютого цього року писали як "найбільший танковий розгром з часів Другої світової". І як ледь чи не голову запоруку успіху подавали застосування з нашої сторони відстріл снарядів RAAM для дистанційної постановки протитанкових мін.
Але польський портал Defence24 пише, що погром рашистів під Вугледаром насправді був результатом гнучких дій наших захисників в обороні, та підсумком вдалих імпровізацій. І це при тому, що ворог намагався діяти "по книжці", та модифікувати тактику свого "вогневого кулака". Навіть якщо не всі наведені нижче деталі будуть вірними, все це заслуговує на увагу як спроба реконструкції ще одного успіху ЗСУ.
Читайте також: "Сівалка" під С-8 чи "Град" на пікапі, або як виглядає оптимальна "мала РСЗВ" для ЗСУ
Як уточнює Defence24, для спроби штурмувати наші позиції під Вугледаром армія РФ зосередила не тільки 155-ту бригаду морської піхоти Тихоокеанського флоту (ТОФ) ВМФ РФ, але й також – 40 бригаду морської піхоти того ж ТОФ РФ. І що найцікавіше – також терористичне формування "Каскад" і "добровольчий батальйон" "Алга", сформований регіональною владою Татарстану.
При цьому, як зможемо далі зрозуміти, для управління масою "частково мобілізованих" у цих підрозділах був свій "кістяк" кадрових офіцерів, що мали "непогану теоретичну підготовку", але не здатних приймати рішення в динамічній ситуації. А окрім "лобових атак" на наші позиції, російські окупанти також намагались нав’язувати контактні бої нашим захисникам у передмісті Вугледару, шукаючи шлях для обходу позицій ЗСУ. Але тут російські окупанти зазнали невдачі.
При цьому росіяни отримали доволі нестандартне підсилення для своєї тактики "вогневого кулака". Штатна оргструктура бригад морської піхоти не передбачала наявності значного числа ствольної артилерії. Натомість окупанти намагались якомога активніше застосовувати свої БМ-21 "Град", та стріляти із самохідних вогнеметів ТОС-1А "Солнцепек" по наведенню із дронів. Більш того – для підтримки дій рашистських військ під Вугледаром начебто були залучені навіть Ка-52 із керованими ракетами "Вихрь" та Ми-28 із дефіцитними ракетами ЛМУР.
Але цього "вогневого кулака" виявилось недостатньо, щоб досягти головного завдання – руйнування капітальних споруд, необхідних нашим захисникам для утримання стійкої оборони.
Російські окупанти проявляли свою "непогану теоретичну підготовку" в тому, що намагались організувати атаки на наші позиції саме з "поправкою" на можливість застосування снарядів RAAM для дистанційної постановки мін.
І що для проходу наших мінних загороджень рашисти намагались діяти "як за підручником" - вперед йшли Т-80 з тралами, їх прикривали БМП-3 та піхота, процес координувався за допомогою дрона, і в підсумку це була класична спроба йти колонною для штурму наших позицій.
Але наші захисники діяли гнучко, тому використовували не тільки RAAM, але й "класичні" ТМ-62 також. Так як обмін даними між артилерією та спостерігачами на передовій, і з нащих безпілотників був налагоджений в "режимі реального часу", наші "боги війни" могли вести постійну стрільбу по рашистській бронетехніці, що "зав’язла" у "проході" через мінні поля. А при спробі вийти з цього "проходу" росіяни несли додаткові втрати, бо їх танки та БМП підривались на наших ТМ-62.
Можливо, з часом стануть відомими нові деталі. Але навіть вищевикладене може показати, наскільки багато якісних зусиль доклали ЗСУ, аби росіяни зазнали гучного розгрому під Вугледаром.
Читайте також: Як наші Мі-24П та Мі-17 працюють по рашистам, і що потрібно для Перемоги
