Через офіційно підтверджене рішення Вашингтона призупинити передачу боєприпасів та ракет Україні із ризиком перетворення цього тимчасового рішення на постійне, важливо розуміти з якими зенітними ракетними комплексами може залишитись українська протиповітряна оборона.
Бо якщо не поповнювати запаси зенітних ракет, а саме про це і йде зараз мова, то будь-який ЗРК, будь це хоч Patriot, хоч ПЗРК Stinger, можна відправити на склад. Бо без ракет він безпорадний. І це та сама ситуація, яка змусила Україну модернізувати частину радянських ЗРК, бо радянські ракети до них стали дефіцитом. Що зрештою й призвело до розробки та появи у строю так званих "Franken-Буків" - ЗРК "Бук-М1" з ракетами AIM-7.
Читайте також: Французькі кораблі отримають БПЛА-гелікоптер, який має "протишахедні" ракети та глибинні бомби
А тому можливо зосередитись на тих іноземних ЗРК, які використовують боєприпаси не американського походження.
На найнижчому рівні знаходяться ПЗРК: польські Piorun, французькі Mistral, шведські RBS-70, а також британські Martlet (LLM). У цій категорії з американського лише Stinger. Також ще можливо існують запас ракет до радянської "Ігли" та "Стріли".
На сходинку вище, серед ЗРК ближньої дії з дальністю до 10 км: британський Stormer під ракети Martlet та Starstreak, німецькі безіменні комплекси під ракети FZ275 LGR від Thales (аналог APKWS), які були позначені, як Raketenwerfer 70mm auf Pick-up truck (70-мм ракетна установка на пікапі). Серед американських - рухомий комплекс Avenger із ракетами Stinger, а також Vampire під APKWS.
Щодо українських рішень, то окрім радянських "Стріла-10" у цій категорії оригінальні та переведені на Р-73 комплекси "Оса", а також вже самостійні рішення на основі цієї ракети. Більше того, під Р-73 були створені британські Gravehawk у контейнерному форм-факторі.
Серед ЗРК малої дальності, що можуть уражати цілі на дальностях до 20 км, знаходяться німецькі IRIS-T SLS, а також британські Raven з ракетами ASRAAM на шасі SupaCat. Також у цій категорії ЗРК Spada від Іспанії, про які говорили ще у 2022 році, але які так і не засвітились.
Серед радянських рішень ще можуть бути у строю С-125 та "Тор", якщо до них ще є ракети. А от американські у цій категорії формально відсутні. Але вже згадані "Franken-Буки" з AIM-7, скоріш за все, мають дальність на межі 20 км, як мінімум, офіційна відома дальність морської версії RIM-7 - 19 км.
Серед зенітних ракетних комплексів середньої дальності ситуація стає гіршою. Зокрема серед іноземних ЗРК, що використовує не американські ракети, залишається лише німецький IRIS-T SLM. Норвезький NASAMS, яких поставлено більше за німецькі ЗРК, використовує ракети AIM-9 та AIM-120. Також від США залежить постачання ракет до MIM-23 HAWK.
Щодо радянських ЗРК - "Бук" та С-300П, який за часи СРСР постачався із ракетами 5В55 із дальністю до 75 км - то це знову про питання де брати радянські ракети до радянських ЗРК.
Серед ЗРК далекої дії із протиракетними можливостями, то це якраз приклад того, що необхідно рахувати не за назвами, а за кількістю та реальними можливостями. Бо французько-італійських SAMP/T загалом передали 2 батареї, а Patriot - близько 10. При цьому про брак ракет до SAMP/T також відомо.
Таким чином українська протиповітряна оборона доволі сильно залежить від постачань американських ракет: Stinger, APKWS, AIM-7, HAWK, GEM-T та MSE, а також AIM-9 та AIM-120. При цьому останні також використовуються F-16, без яких вони також не можуть збивати повітряні цілі. Водночас цілий сегмент ППО із зенітною артилерією та кулеметами від постачань з США залежить доволі опосередковано. Також менша залежність від постачань ракет до комплексів ближньої та малої дії.
Читайте також: Навіщо ЄС ще один проєкт нового танка з Німеччиною на чолі, якщо вже є MGCS
