xcounter
#

Як протидіяти іранським дронам-камікаде Shahed-136 та Shahed-131, якими РФ почали гатити по містах

Shahed-136
Shahed-136
9331

Те що РФ почне з метою терору завдавати удари по містах з Shahed-136 та Shahed-131 було лише питанням часу і пошук дешевих та ефективних засобів протидії більш ніж актуальний

Армія РФ у звичній для себе манері для продовження терору почала активно використовувати іранські дрони-камікадзе для ударів по містах. Першим містом, по якому був завданий удар ними стала Одеса, яку до цього рашисти обстрілювали з "Іскандерів", "Калібрів" та "Оніксів".

І проблема протидії цій новій загрозі стає доволі важливим питанням. Зокрема детальний аналіз Shahed-131 показав, що він має відносно низьку собівартість та використовує цивільні компоненти. Фактично підсканційна РФ, за прикладом аналогічно підсканційного Ірану, цілком може налагодити масовий випуск таких дронів-камікадзе. Хоча з огляду на примітивність та відсутність систем наведення Shahed-136 та Shahed-131 скоріш правильніше класифікувати як "літако-снаряди".

Читайте також: Російський "ленд-ліз" в одному фото: окупанти "загубили" сотні боєприпасів, які швидко повернуться до власників

Defense Express вже писав, що на передовій та взагалі відносно позицій ЗСУ, захистом від нього цілком може бути комплекс заходів, звісно окрім посилення засобів протиповітряної оборони: маскування, створення хибних позицій, обваловка, активне пригнічення GPS та протидія засобам розвідки противника. Але всі ці заходи не можливо розповсюдити на захист міст.

І хоча удари такими дронами не можуть змінити баланс сил, але задача, яка покладена на них РФ - терор населення регулярними ударами. І, на жаль, через низьку вартість таких дронів-камікадзе, такі удари цілком можуть стати систематичними та постійними.

Звісно Повітряні Сили України цілком можуть збивати Shahed-136 та Shahed-131. І вже перехоплюють їх за допомогою зенітних ракетних комплексів і доволі ефективно. Але на їх знищення витрачаються зенітні ракети, які призначені для знищення літаків та крилатих ракет.

Як це не прикро визнавати, але вартість умовної ракети для ЗРК "Бук" може цілком бути вищою за вартість умовного Shahed-136. А брак ракет до цих комплексів, як і до будь-яких інших - вкрай загрозливий взагалі для обороноздатності України в цілому. І обмін навіть 1:1 у цих умовах може бути просто невигідним в теперішніх умовах.

Але навіть у цих умовах є певні варіанти ефективної протидії. Деякі з них реалізувати складно, деякі - безглуздо. Зокрема найефективніший засіб протидії взагалі - це знищення пускових, але дальність польоту таких дронів складає за різними оцінками 500-900 км, при цьому Іран декларує взагалі близько 2 000 км. Тобто в цьому випадку ATACMS не допоможе.

Також можливо вважати, як мінімум, спірною ідеєю з часів Другої світової - поставити на дахах зенітні кулемети та рушнично-кулеметним вогнем гатити у небо. Ураження зі стрілецького озброєння не завжди, а точніше - зовсім малоймовірно буде призводити до знищення такого дрона-камікадзе у повітрі. І навіть пошкоджений він все одно десь впаде посеред міста.

Також навряд вийде прикрите все місто, а точніше сотні міст та тисячі квадратних кілометрів площі країни засобами придушення GPS. Відносно можливості прикрити такими завадами лише певні об'єкти - це лише призведе до того, що Shahed-131/6 просто відхилиться від закладеної координати на декілька десятків метрів (бо в них є примітивна інерціальна система), що знову ж таки, для терористичних ударів по містах - не проблема.

Тобто мова йде про необхідність гарантованого знищення таких баражуючих боєприпасів. Лінійний варіант - посилити протиповітряну оборону спеціально проти таких типів цілей, а за одно й крилатих ракет. В цих умовах найбільш ефективним варіантом може бути AN/TWQ-1 Avenger. Фактично той самий ПЗРК Stinger, але не базі HMMWV та одразу вісім ракет, що дозволяє навіть одному комплексу відбивати доволі масований повітряний напад.

AN/TWQ-1 Avenger
AN/TWQ-1 Avenger

Головною ж перевагою цих систем над розрахунками з ПЗРК є автоматизація, коли пускова може автоматично розгортатися у бік цілі, що у рази зменшує час для її пошуку та наведення. Але про передачу цих ЗРК, хоча певна потреба в них сформувалась доволі давно, мова поки не підіймалась взагалі. А реальна потреба - це десятки Avenger.

Ще один доволі цікавий варіант - це зенітні артилерійські комплекси, такі як німецькі Gepard, для яких таке застосування може бути доволі результативним. Але, знову ж таки, все впирається у їхню кількість, а також ресурси стволів та автоматів, які у таких системах, призначених для знищення літаків та вертольотів, доволі обмежені.

Gepard
Gepard

Саме тому для боротьби з таким типом цілі почали створювати снаряди з програмним підривом (AHEAD), які дозволяють короткою чергою знищувати такі цілі з високою гарантією. Але вартість цих систем, а тим паче нових боєприпасів, свого часу загальмувала їх розробку та виробництво. І фактично вони й досі залишаються у доволі обмеженій кількості.

Через це "за бортом" залишаються і вкрай перспективні лазерні системи, які здатні випалювати такі дрони-камікадзе. Бо загальна кількість виготовлених таких систем, наприклад, як турецька Alka, доволі обмежена.

В такій ситуації цілком можливо почати розгляд можливості розконсервації зеніток С-60, звісно якщо до них ще є достатня кількість снарядів, а також займатися підготовкою розрахунків. А також, звісно, збільшувати кількість ЗУ-23-2.

Але цілком можливі й інші варіанти, які можливо розглянути на основі того, що вже активно постачається до ЗСУ. Наприклад, ракети APKWS з лазерним наведенням. Ці ракети в першу чергу розглядались, як засіб для знищення наземних цілей, спочатку для авіації, а потім і для наземних пусоквих. Але технічно мало що заважає їх використанню проти малошвидкісної, низьковисотної та неманевровної повітряної цілі.

Ще один і навіть дешевший засіб був представлений ще у 2017 році в Україні - ZRN-01 Stokrotka. Спільний проект створений одним з українських держпідприємств та польською WB Group, він полягав у створені ракети РС-80П з програмованим підривачем данні до якого закладались польською системою управління, яка вимірювала параметри до цілі лазерним далекоміром, вираховувала "точку зустрічі" та закладала час підриву ракети у повітрі.

ZRN-01 Stokrotka

Пошук цілі здійснювався радаром і оптоелектронною голівкою GS400. Дальність дії для ураження повітряних цілей на кшталт вертоліт декларувався на рівні до 4 км. Для знищення подібних баражуючих боєприпасів - більш ніж достатньо. Але цей проект був прийнятий тоді з більш ніж значним скепсисом. Фінансування він також не отримав.

Але звісно, як часто буває, правильною відповіддю на протидію таким дронам має бути весь комплекс заходів: систем огляду повітряного простору, збільшення кількості ЗРК, розширення постів з ПЗРК, можливо дійсно збільшення кількості зенітних артилерійських систем, закупівля, взяття в оренду чи отримання деяких зразків лазерних комплексів тощо.

Читайте також: У Польщі оголосили приголомшливу кількість корейських танків K2, які будуть виробляти самостійно