В українському інформпросторі зараз обертається концепція, що Росія та Китай можуть буквально в наступні декілька місяців "синхронізуватись" - Китай почне атаку на Тайвань, РФ одночасно почне великий наступ, США таку "війну на два фронти" не потягнуть, і Україна програє війну Кремлю.
Таку концепцію можна заперечити бодай частково, якщо взяти бодай дві новини із шпальт Defense Express. Перша – 19 жовтня 2021 року Командування Східного округу НВАК "засвітило" одразу декілька десятків старих винищувачів Shenyang J-6, копій радянського МиГ-19, переобладнаних у БПЛА та призначених для "зондування" та прориву протиповітряної оборони Тайваню.
Читайте також: Пентагон "виношує" ідею перетворити свої крейсери Ticonderoga на протиракетні "плавбатареї"
Друга – 19 листопада 2021 року стало відомо, що Тайвань провів пуски модернізованої надзвукової крилатої ракети Yun Feng із дальністю стрільби до 1500 км, тобто яка може знищувати цілі в глибині території "материкового" Китаю. В заочному протистоянні – 1:1, Китай вимушений шукати нову "чудо-зброю", щоб мати вирішальну перевагу над Тайванем.
Можна й інакше поставити питання – а наскільки сама РФ готова синхронізувати із Китаєм свої агресивні дії? Відповідь на це питання можна видобути із публікації російського "Центра анализа стратегий и технологий", опублікованої 26 листопада цього року та розміщеної ось за цим посиланням.
Зміст цієї публікації можна "встинути" буквально в три тези. Експерти ЦАСТ вважають, що РФ не стане публічно підтримувати можливе вторгнення Китаю на Тайвань, максимум – російська дипломатія зробить "нейтральну" заяву "про повагу територіальної цілісності Китаю". Сама Росія не проти заробити на поставках озброєнь, необхідних Піднебесній для вторгнення на бунтівний острів.
Але при цьому – сама РФ, м’яко кажучи, без особливого захвату ставиться до перспективи можливого атаки Китаю проти Тайваню.
Мотив озвучений – збройна агресія Пекіну порушить усі існуючі логістичні зв’язки; мотив неозвучений – порушення логістичних зв’язків світової торгівлі у тому числі залишить РФ без фінансової "подушки безпеки", необхідної для проведення агресії РФ проти України.
Ця публікація ЦАСТ цінна із таких мотивів. За авторитарних політичних режимів відсутня свобода висловлювань в тому числі й на "профільні" теми, відповідно – публікацію ЦАСТ можна вважати як мінімум такою, що відповідає настроям воєнно-політичного керівництва РФ.
Автори ЦАСТ окреслили "політичні" рамки, в яких може відбутись атака Китаю на Тайвань, спробували передбачити гіпотетичний формат війни Китаю проти Тайваню, і це – цінно для прогнозів, що можуть стосуватись в тому числі й України. Хоча завжди треба мати на увазі, що росіяни є носіями "оптики", що не завжди відповідає реальності. Далі –розгорнутіший, конспективний виклад публікації.
Так от, автори ЦАСТ допускають, що рішення про атаку на Тайвань керівництво комуністичного Китаю може ухвалити в проміжку кінець 2022 року – початок 2024 року.
Саме в цьому проміжку шляхом демократичних виборів може відбутись остаточна деконструкція еліти Тайваню, що була схильна підтримувати курс "одна країна-два режими", спрямований на "мирне возз’єднання" із Китаєм. Ну і також – саме на горизонт о 2025 року розраховані усі програми переозброєння Тайваню, що можуть дати нову якість збройним силам бунтівного острову – купівля 108 танків Abrams M1A2T , придбання мінімум 100 винищувачів F-16 новітніх модифікацій, або ж побудова мінімум п’яти корветів-катамаранів Tuo Chiang, що озброєні одразу 16 ПКР та прозвані "вбивця авіаносців".
Збройні сили Тайваню налічують усього 187 тисяч осіб, та не мають тактичної переваги навіть за окремими напрямками перед військом материкового Китаю.
Але з іншої сторони, Тайвань системно інвестував у розвиток своїх спецслужб та Сил спеціальних операцій, висловлюючись популярним в Україні "політичним словником" - на Тайвані є сильна "глибинна держава", існування якої робить неможливим сценарій "гібридної" анексії острову, за взірцем наприклад окупації Криму Росією в 2014 році. Тому, як вважають автори ЦАСТ, повномасштабна війна – це єдиний варіант, за якого Китай зможе підкорити собі Тайвань.
Росіяни допускають, що Китай розгортатиме збройну агресію проти Тайваню за таким сценарієм.
Спочатку – маскування приготувань під виглядом масштабних маневрів, потім – перехід до масштабної дезінформації, фаза збройної агресії – ракетні та повітряні удари по всій глибині території Тайваню та встановлення повної морської блокади острову.
В свою чергу, воєнно-політичне керівництво Тайваню відбиття можливого прямого вторгнення Китаю також розбиває на три можливі фази. Перша – збереження сил та засобів збройних сил від літаків та ракет комуністичного Китаю, друга – морська битва "москітного флоту" Тайваню та десантного флоту комуністичного Китаю, третя – бої на узбережжі, ціль яких – допустити НВАК максимум на 40 км глибини території Тайваню.
Відповідно, росіяни із ЦАСТ вважають, що Китай для підготовки агресії проти Тайваню зацікавлений купувати в РФ увесь можливий спектр наступальних озброєнь, як то керовані ракети, бойові вертольоти, бойові та десантні кораблі, системи РЕБ тощо.
Але далі автори ЦАСТ наче обривають себе на півслові обмовкою, що мовляв все залежатиме від того, наскільки Пекін буде оперативним у бюрократичному плані, щоб розгорнути новий виток купівлі озброєнь в РФ.
Ну а на цьому моменті автор цього тексту будує наступне припущення: зараз воєнно-політичне керівництво РФ ще не сформувало однозначного ставлення до перспективи можливого вторгнення Китаю на Тайвань.
З однієї сторони, експорт зброї для росіян – це фетиш, бо це ж "несировинний експорт", який не залежить від волатильності, і відповідно – дає Кремлю стабільніші доходи в тому числі на війну проти України. І в такому ракурсі підготовка Китаю до війни проти Тайваню може дати росіянам пряму економічну вигоду.
З іншої сторони, Китай може перейти до прямої підготовки до вторгнення на Тайвань і без масштабної закупівлі озброєнь у РФ.
Тоді Кремлю стає якраз невигідною війна Китаю проти Тайваню, бо тоді ж можуть "посипатись" логістичні ланцюжки в тому числі й поставок морем сировинних товарів, як то руда чи нафта, і відповідно – казна РФ почне катастрофічно втрачати доходи.
Відповідно, моніторити безпекову ситуацію в Тихоокеанському регіоні, зокрема навколо Тайваню навіть із позиції профільного оглядача – напряму відповідає інтересам національної безпеки України.
Чим більше буде даних про позицію РФ відносно можливих агресивних планів щодо комуністичного Китаю, тим більшим для нашої держави буде "простір для маневру".
Читайте також: США перейшли до "канібалізму запчастин", щоб ввести в стрій авіаносець USS Gerald R. Ford
