Візьмемо, скажімо, Румунію. Якщо винести за дужки той факт, що Румунія – член НАТО, то зможемо побачити деякі "воєнно-політичні" подібності з Україною.
Наприклад, із 2014 року Румунія збільшила свої воєнні затрати на 100%, або ж до 5,5 мільярдів доларів у 2020 році, - це десь на 15% більше за бюджет на Збройні Сили України.
Читайте також: Збройні Сили повертають в стрій Мі-24: все вирішуватимуть темпи виробництва лопатей на "Мотор Січ"
Російська Федерація становить воєнну загрозу також і для Румунії, навіть якщо опосередковано, а не прямо: над румунськими водами "нависає тінь" чисельної переваги Чорноморського флоту, а вістря 6-тисячного контингенту російського війська в "Придністров’ї" може бути спрямоване і на Бухарест.
Над Румунією накрита доволі символічна "парасолька безпеки" від інших союзників по НАТО. Зокрема, із 2016 року в країні розміщується Польський контингент в Румунії (PKW Rumunia), чисельність якого однак не перевищує один механізований батальйон.
Поки румунські ВПС "пересаджуються" на F-16, небо країни прикриває наряд "повітряної поліції НАТО" на винищувачах Eurofighter. Однак, Румунія при цьому піднімає у повітря свої МіГ-21 бодай для символічної участі в навчаннях НАТО.
Збройні Сили Румунії значно менші за чисельністю від ЗСУ – загалом 64,5 тисяч осіб, зокрема 35,8 тисяч осіб у сухопутних військах (зведених у 12 бригад), 10,7 тисяч осіб у ВПС та 6,5 тисяч осіб у військово-морських силах. Ще 56 тисяч резервістів – країна може призвати у випадку "великої війни".
Відповідно, Румунії логічніше витрачати свої ресурси на купівлі нових кораблів та літаків, раз противник далеко і його відділяють морський та повітряний простори.
Але от як випливає із цієї публікації польського порталу Defence24, Румунія робить акцент на оновленні "сухопутної" компоненти збройних сил – тобто модернізації техніки, що лишилась в спадок від Варшавського договору, та закупівлі сучасної техніки західного виробництва невеликими партіями. "Військово-повітряна" та "військово-морська" компоненти в збройних силах Румунії – якраз "провисають".
Посилатимусь на статтю саме польського видання про румунські збройні сили із такого мотиву: Польща прагне відродити свою "малу Антанту" і включити туди Румунію, Польща тримає свій контингент в Румунії, відповідно – поляки можуть оцінити стан війська своїх союзників із "об’єктивної" точки зору.
Ядро флоту Румунії зараз – фрегат "Мерешті" власної побудови, два фрегати Type 22 британської побудови, сім корветів та три ракетні катери румунської побудови. Усі кораблі – "родом" із 1980-х років.
В Румунії є власна "корветна програма" - за планом, Франція має збудувати чотири кораблі за проектом Gowind-2500, але ця програма поки не здобула свого логічного завершення.
Єдина субмарина "Дельфінул" радянського проекту Kilo – взагалі у небоєздатному стані, використовується як навчальний посібник. Берегову оборону забезпечують морально застарілі радянські протикорабельні комплекси "Рубеж".
Військово-повітряні сили Румунії станом на кінець 2020 року мали три ескадрильї на 17 винищувачів МіГ-21 та 14 винищувачів F-16, і ці три ескадрильї можна назвати хіба "обмежено боєздатними".
Армійська авіація – 42 гвинтокрили IAR 330 у транспортному варіанті та 16 таких же – у варіанті вогневої підтримки піхоти. Ці ліцензійні копії французького Puma вироблялись ще в 1980-початку 1990-х років, але чим їх замінити – Румунія ще не знайшла.
По іншим родам військ збройних сил Румунії можемо побачити таку діалектичну картину. Наприклад, Румунія почала переозброєння на ЗРК Patriot, але основу протиповітряної оборони цієї країни досі складають комплекси С-125 та їх американські "однолітки" MIM-23 Hawk.
Як країна Варшавського договору Румунія "славилась" повною відсутністю самохідною ствольної артилерії, і навіть станом на 2020 рік ситуація не змінилась: румунська армія має 154 гармати калібру 76 мм, 218 гаубиць калібру 122 мм та 436 гаубиць калібру 152-мм.
Але зате Румунія може похвалитись модернізованою реактивною артилерією: 135 вдосконалених до стандарту APR 40 систем "Град", та ще 54 таких установки – вдосконалені до стандарту LAROM (і котрі можуть стріляти 160-мм реактивними снарядами на дальність до 45 км).
А головне – Румунія може похвалитись тим, що замовила для свого війська поставку 54 ракетних систем HIMARS.
Протитанкова зброя – тут Румунія має арсенал максимальної "різношерстності": до 140 комплексів "Малютка" на шасі БРДМ, дещо новіші комплекси 9К111 "Фагот2, ну і найбільш модернові ракети Spike у версії LR та ER.
Аналогічну "різношерстність" має й арсенал армійської ППО румунського війська: 360 артустановок ЗУ-23-2 польського виробництва, 72 артустановки Oerlikon GDF-003 калібру 30 мм та 36 самохідних зенітних гармат Gepard із "надлишків" німецької армії. Ну і також – 48 ЗРК малої дальності "Стріла-1", 24 комплекси "Оса" та 40 комплексів "Куб".
Мабуть найбільш "колоритно" виглядає парк бронетанкової техніки румунського війська. Парк танків – 717 удосконалених версій Т-55, хоча Румунія має в планах купити їм на заміну Leopard-2. Із 1100 бронетранспортерів лише 43 – новітні бронемашини Piranha III, інші 1057 – це БТР-ери виробництва часів "соцтабору".
Парк бойових машин піхоти – 124 БМП MLI-84 Jderul, по суті та ж БМП-1, але із дистанційно керованим бойовим модулем, склад озброєння якого – автоматична гармата калібру 25-мм та ракети Spike.
Схоже, фактор воєнної загрози від РФ діє однаково на усіх воєначальників Східної Європи: вони прагнуть своєму війську надати максимальну компактність і вогневу міць, але водночас вимушені "розпорошувати" ресурси на утримання значного парку техніки радянського виробництва, щоб не залишатись зовсім беззбройними перед загрозою вторгнення російського війська.
І тут уже не так важливо – 100-тисячне військо стоїть прямо на кордоні, чи 6-тисячне угрупування має для початку пройти "буферну" країну. Тут, схоже, "узагальнюючим" чином діє фактор страху перед перевагою РФ у ресурсах для ведення "великої", або ж "гібридної війни".
Читайте також: Німецька армія завершила перехід на бронемашину Boxer: Чи є паралелі з програмою БТР-4?
