Частина 1 матеріалу присвячена тому, на яких принципах будуються та застосовуються підрозділи спеціального призначення Ізраїлю і чим вони відрізняються від підрозділів спеціального призначення країн-членів НАТО.
Дуже важливим елементом системи оборони та забезпечення безпеки країни, крім звичайних військових та воєнізованих підрозділів, що належать до різних державних структур і видів збройних сил, є Сили спеціальних операцій (ССО), як частина системи стримування, що також відповідає за боротьбу з тероризмом.
Читайте також: Залізний купол в дії - в Ізраїлі святкують 10 років з часу першого бойового перехоплення Iron Dome
ССО Армії оборони Ізраїлю (АОІ) покликані для вирішення розвідувальних і спеціальних завдань у мирний і воєнний час як на території країни, так і за її межами. Переважна більшість (біля 40) елітних спецпідрозділів Ізраїлю входить до складу ЦАХАЛу - Армії оборони Ізраїлю, частина – до складу поліції, частина – до прикордонних військ.
Власні підрозділи спецпризначення мають також спецслужби Ізраїлю, розвідка Mossad ("Kidon") і контррозвідка Shabak.
Польський експерт доктор Марек Грига, колишній офіцер польських підрозділів спецпризначення та автор публікацій на цю тему, у своїй останній книзі: "Спецпризначенці Польщі в сучасному світі. Дослідження викликів та загроз", що вийшла нещодавно у видавництві Defence24, багато уваги приділив дослідженню ролі й місця підрозділів та частин спецпризначення Ізраїлю у системі оборони країни.
Експерт зазначає, що це випливає з оборонної стратегії Ізраїлю, яка визначає напрямки змін і використання АОІ. Цей документ, прийнятий 13 серпня 2015 року, звертає увагу на зміни, що відбулися в оточенні країни, тобто зменшення ризику конфронтації з регулярними збройними силами сусідніх країн (крім Лівану) з одночасним зростанням асиметричних загроз з боку терористичних організацій та сил, що підтримуються Іраном. Військовий аспект національної доктрини безпеки Ізраїлю - стримування, раннє попередження, запобігання та захист – включає наступні принципи:
-дотримання оборонної стратегії безпеки, що ґрунтується на забезпеченні існування Ізраїлю, створенні ефективного стримування, нейтралізації загроз (за необхідності) та уникненні конфронтації;
-концепція випереджаючих військових операцій, заснована на припущенні, що противника неможливо перемогти лише обороною. Відтак, доцільно діяти на випередження, щоб забезпечити чітко визначені цілі військових операцій. Сила застосовуватиметься для досягнення політичних цілей, однак, з повагою до міжнародного права (включаючи, зокрема, правила ведення війни) та захисту законності Держави Ізраїль;
-стратегічне співробітництво шляхом зміцнення відносин із США та розвитку стратегічних зв’язків з іншими ключовими країнами;
-підвищення регіонального статусу Ізраїлю шляхом посилення мирних зусиль та збільшення потенціалу для співпраці з поміркованими силами в регіоні;
-підтримка відносної переваги на основі якості людей, передових технологічних можливостей (у галузі озброєнь) та різних видів розвідувальної діяльності.
Головне завдання АОІ полягає у захисті територіальної цілісності країни, забезпеченні безпеки її мешканців та уможливленні реалізації політики національної безпеки і відстоюванні національних інтересів. У військовій сфері визначені цілі мають досягатись завдяки здатності АОІ боротися із загрозами, стримувати потенційних противників, запобігати та зменшувати загрози та захищати територію держави (як стратегічно, так і в контексті цивільного населення). Одним з важливих принципів використання збройних сил Ізраїлю, відображеним у стратегії, є дії в напрямку послаблення противника та зменшення його можливостей, як одного з методів запобігання конфронтації та стримування.
Реалізація цього передбачає вживання запобіжних, упереджувальних заходів ще до виникнення кризи (в документі йдеться не про "мир", а про "поточний стан функціонування", що визначається, як "рутина"), з метою запобігання розвитку потенціалу противника до рівня, який дозволив би йому кинути військовий виклик Ізраїлю. Аналіз подій навколо Ізраїлю протягом останніх 50 років свідчить про саме такий, випереджаючий підхід військово-політичного керівництва цієї країни до забезпечення власних стратегічних інтересів, пов’язаних із національною безпекою.
Це має досягатися як шляхом відкритих дій (тобто збільшення стримування), так і прихованих дій. У свою чергу, у разі кризи або війни передбачається виконання швидкого маневру силами і завдання точних ударів, які б примусили противника відмовитися від застосування військової сили. Відповідно, серед випереджувальних заходів АОІ, як під час кризи, так і під час війни, передбачаються виконання спеціальних операцій або акцій в глибині розташування противника з метою його розгрому (поряд з маневрами військ, вогневими ударами з використанням широкого кола засобів, операцій у кіберпросторі).
У зв’язку із зазначеним, планується розвивати можливості підрозділів та частин спецпризначення щодо проведення масштабних спеціальних операцій проти угруповань противника шляхом:
-планування та проведення спеціальних операцій на театрах війни та в районах операцій;
-проведення раніше незапланованих спеціальних операцій;
-створення "банку" заздалегідь спланованих спецоперацій;
-стандартизації спеціального обладнання, зброї та доктрини операцій (загальна термінологія) між спеціальними підрозділами з метою підтримки здійснення спеціальних операцій із залученням значних сил спецпризначення.
Зазначені положення свідчать про велике значення, яке мають підрозділи та частини спеціального призначення у Армії Оборони Ізраїлю і дозволяють припустити, що на момент публікації Оборонної стратегії останні не мали доктринального документа, який би чітко розподілив питання, пов'язані зі спецопераціями. Проте, аналізуючи відомі бойові операції за участі ізраїльських спецпризначенців, можна побачити певні закономірності.
Перша закономірність полягає у подібному до країн НАТО розумінні спеціальних операцій. Певна різниця у них полягає у частому залученні сил і засобів підрозділів, що не мають статусу "спеціальних" для забезпечення (наприклад, з точки зору транспортування) чи безпосередньої підтримки спецпризначенців (наприклад, шляхом ізоляції об’єкту або завдання вогневих ударів). Це може виникати як з доволі обмежених засобів, що є у ізраїльських спецпризначенців, так і з високого рівня професійної підготовки військовиків зі складу звичайних армійських підрозділів. Звідси у ізраїльському підході до проведення спеціальних операцій можна відзначити великий наголос на інтеграції зусиль усіх її учасників.
Друга закономірність полягає у завжди силовій підтримці операцій з боку сецслужб (зокрема, йдеться про Mossad i Aman), які часто не обмежуються вирішенням суто розвідувальних завдань, а й беруть у них безпосередню участь. Про це свідчить акція з ліквідації Абу Джихада у Тунісі у 1988 році, до чого активно залучалися агенти Mossad.
Третьою закономірністю є дуже великий акцент на безпеку операції, що полягає у збереженні таємниці щодо її деталей не лише до її початку, а й довгий час після звершення. Переважна більшість операцій спецпризначенців АОІ зазвичай не коментуються і офіційно про них громадськості не повідомляється. Подробиці стають відомими від свідків подій або внаслідок журналістських розслідувань. Це має на меті запобігти ознайомленню потенціальним противникам з тактикою і технікою, яку використовують ізраїльські підрозділи спецпризначення. Іншим принципом є прийняття рішень щодо проведення даної операції на найвищому рівні (як політичному, так і військовому), а потім – щодо її всебічного забезпечення. Відтак, управління всією операцією часто доручають високопоставленим офіцерам (часто з Генерального штабу), які зазвичай мають власний досвід служби в спецпідрозділах. Натомість командування на місцях доручається визначеним командирам підрозділів спецпризначення, які мають проявляти творчі здібності та ініціативу у реалізації раніше розробленого плану дій з урахуванням поточних змін обстановки під час операції.
Нарешті, на відміну від підрозділів спецпризначення країн НАТО, ізраїльські спецпризначенці залучаються до таких заходів, як викрадення людей або ліквідація визначених осіб, що зазвичай є сферою діяльності спецслужб. Це, безсумнівно, пов'язано із щоденною безпековою ситуацією, в якій перебуває Ізраїль і яка суттєво відрізняється від мирної обстановки. Це стосується відносин із Сирією чи Іраном, а також загрози з боку організацій, які вважаються терористичними ("Хезболла", "Хамас", "Ісламський джихад", ІДІЛ, "Аль-Каїда").
Про основні завдання підрозділів спеціального призначення Ізраїлю, їх структуру та організацію читайте в частині 2, яка вийде наступного дня
Читайте також: Самознищиться, якщо потрапить до ворога: в Ізраїлі представили роботизовану платформу Jaguar
