Темпи повномасштабної війни продукують постійні втрати у бронетехніці та конкретно в танках. Раніше Україна отримувала від партнерів як і радянські, так і західні зразки, але схоже що скоро це може припинитися.
Так, наразі очікується постачання 49 австралійських Abrams M1A1 SA та останніх 32 Leopard 1A5 від Німеччини, Данії та Нідерландів. Після цього схоже що більше не оголошено жодних проєктів по передачі українським військовим нових танків і це проблема.
Читайте також: Чи отримають рашисти білоруські модернізовані БТР-60МБ3, які оснащені навіть панорамними прицілами
В такій ситуації постає питання щодо пошуку нових джерел, яке наводить на досить сумнівні висновки, за якими на нові машини доведеться очікувати у кращому випадку ще місяцями, а в гіршому - роками. Такі проблеми продиктовані як і станом європейських арсеналів, так і виробничими обмеженнями та політичними інтригами.
Почнемо з радянських танків, які досі використовуються деякими європейськими країнами. Мова йде про Польщу, Чехію, Угорщину, Болгарію та Словаччину, які досі оперують Т-72 у різних модифікаціях.
Одразу можна відкинути Угорщину, Словаччину, та Болгарію, які з політичних причин скоріше за все не передадуть свої машини. Безумовно, остання з названих країн надавала Україні військову техніку, що збільшує шанси, але все ж не доводить їх до реалістичних.
Набагато більший успіх буде з Польщею та Чехією, які обидві передавали танки Україні. При чому перша з них вже активно отримує велику кількість замовленої нової техніки, як от південнокорейські K2 та американські Abrams, що створює надію на додаткові майбутні постачання включно з власними польськими PT-91.
З Чехією трохи складніше, бо її запаси трохи менші, але включають навіть батальйон модернізованих T-72M4CZ. Однак ця країна лише замовляє 76 Leopard 2A8 при цьому зустрічаючись з фінансовими труднощами для такого контракту. Також надходять Leopard 2A4 на заміну переданій Україні техніці, тож очікувати звідси нових пакетів допомоги не варто.
Якщо переходити до згаданих перед цим Leopard 2, то вони хоч і стоять на озброєнні багатьох країн Європи, але окрема кількість в кожному окремому арсеналі не вражає. Тобто для нових пакетів допомоги буде потрібна буде кооперація декількох учасників.
Тут варто зазначити, що передача танків також потребуватиме послаблення власних арсеналів. Таке рішення буде важким політично в умовах ослаблених роками миру європейських запасах.
Отже, напрошується очевидне рішення - замовлення нових машин, як, наприклад, з бойовими машинами піхоти для України. Тут постає перша проблема - наразі єдиним серійним танком країн НАТО є Leopard 2, ціна та строки постачання якого дуже сумні.
Для Німеччини 18 Leopard 2A8 обійшлися у 525,6 млн євро у 2023 році, а для Швеції 44 у близько 1 млрд євро в кінці 2024 року. Однак при цьому постачання має початися у 2025-2026 та 2028-2031 на рік відповідно до кожної з угоди, що виходить у цифру близько 50 нових танків на рік.
Отже, при замовленні нових танків для України їх доведеться довго очікувати, але в умовах повномасштабної війни цей варіант краще ніякого, особливо з можливістю пріоритезувати виробництво з отриманням перших партій за рік-два. Одначе поки що цього досі не зроблено.
Головною перешкодою скоріше за все залишається фінансування, але тут можна знайти рішення. Найпростішими способами є залучення додаткових коштів із заморожених російських фондів, коаліції декількох країн та програм ЄС щодо підтримки оборонної промисловості.
Також можна додати українське замовлення до великих планів Німеччини по закупівлі тисяч одиниць бронетехніки для оснащення нових бригад. Таким чином вийде як і створити потребу в розширенні виробничих потужностей під нові контракти, так і організувати військову допомогу.
Щодо неєвропейських варіантів, то Abrams залежать виключно від рішення США, які за весь час передали лише 31 власний танк. Щодо K2, то Південна Корея напряму не продаватиме Україні внаслідок власного законодавства, яке забороняє експорт озброєння у зони бойових дій, а от щодо локалізованого у Польщі варіанту важко сказати, особливо враховуючи, що вони почнуть випускатися лише у 2026 році.
Загалом бачимо, що наразі для України небагато можливостей для отримання нових танків, які обмежуються фінансовими та політичними питаннями. Також існує інший фактор щодо пріоритетності, за яким сьогодні набагато важливішим є використання військової допомоги на системи ППО, далекобійну зброю та дрони ніж на дорогі танки.
Читайте також: Іспанія у 1,5 раза збільшує план замовлення на екзотичні САУ та нарешті відправить на пенсію M109, які у строю з 70-х
