Заступник міністра оборони США Кетлін Хікс повідомила про розгляд можливості передачі Збройним Силам України озброєння, яке здатне буде знищити російські аеродроми. Точну назву озброєння, кількість та строки передачі, як і дату розгляду рішення про передачу взагалі, названо не було.
Але, далі цитата: "ми просуваємо пакети допомоги зброєю дуже швидко. І вважаю, ви побачите більше в наступні дні".
Читайте також: Дістати ворога артою: яке озброєння може Франція дати Україні, окрім уже переданих ПТРК Milan
Таким чином цілком справедливим буде оцінити про яку саме зброю з американських арсеналів мова може йти взагалі. Серед "вхідних даних" - можливість знищувати аеродроми на території РФ. Фактично тих, які зараз використовуються для ударів по Україні поблизу її кордонів у Бєлгородській, Курській, Ростовській областях, на Кубані та у тимчасово окупованому Криму.
Справа в тому, що більшість з цих аеродромів знаходиться на відстані близько 200 км від кордонів України. Але в умовах сьогодення та логіки використання будь-якої далекобійної зброї, до цього значення необхідно додати певний "запас".
Наприклад, до авіабази "Балтімор" (Малшево), де базуються російські фронтові бомбардувальники Су-34, до Харкова - 260 км. До аеродрому Сеща, куди перелетіла частина бойових літаків з Білорусі, до Чернігова - 270 км. Від Миколаєва до літовища у Саках - 236 км.
Ще один вид цілком логічних цілей - бази матеріально-технічного забезпечення та центри військової логістики. Вони зазвичай знаходяться на відстані 100-200 км від передових позицій армії РФ.
Таким чином зброя, яка зможе "дістати" російські аеродроми та інші важливі цілі, повинна мати дальність близько 250-300 км. Враховуючи те, що це не може бути повітряна зброя, то залишається лише варіанти з наземними тактичними ракетними комплексами. А їх перелік у США - вкрай обмежений, тому цілком можливо розглянути найбільш вірогідні варіанти.
ATACMS
Одразу ж зазначимо, що ракетний комплекс із балістичною ракетою ATACMS зараз виглядає, як один з найбільш вірогідних варіантів. По-перше, він повністю підпадає під концепцію передачі зброї Україні: його багато і він зараз замінюється сучаснішими зразками. І під "багато", мається на увазі 800 пускових та понад 4 тисячі ракет.
Загалом ATACMS якраз і створювався під такі задачі - удари по аеродромах, штабах, складах та інших важливих цілях. Дуже грубо кажучи, це американська "Точка-У", але яка пройшла декілька глобальних модернізацій.
Остання з яких у 2000-х роках - MGM-168 ATACMS - Block IVA, яка полягала у значному підвищенні дальності - близько 300 км, має бойову частину у 230 кг та точність на рівні 10-20 метрів.
Для пуску цієї ракети може використовуватись дві пускові - M270, гусеничне шасі, дві ракети, або сучасніша HIMARS - колісне шасі, одна ракета. Ці ж пускові можуть використовувати некеровані реактивні снаряди типу M26 з дальністю польоту близько 70 км.
PrSM
Мало можливий навіть у теорії варіант, але який все одно треба згадати - ракетна система Precision Strike Missile. Вона має дальність до 500 км та використовує ті ж самі пускові, що і ATACMS. Це найновіша розробка від Lockheed Martin, яка має надвисоку точність, а головне доволі мініатюрні габарити.
Якщо пускова M270 вміщувала лише дві ракети ATACMS, то PrSM - одразу чотири одиниці. Також вдвічі зросла і кількість ракет у пусковій HIMARS.
Головна завада на шляху до того, що ця система потрапить до України те, що їх немає навіть в армії США. Замовлення на перші 110 ракет було видано лише у грудні 2021 року, а постачання почнеться не раніше 2023 року.
Naval Strike Missile
Одразу ж маємо зазначити, що Naval Strike Missile - це протикорабельна ракета. Вона має дальність до 185 км та 125-кг бойову частину. Але є одне але.
У NSM реалізований політ на суходолом та доведено можливість знищення наземних цілей. І що найголовніше для цієї ракети є наземні пускові установки. У порівнянні із ATACMS, крилата ракета Naval Strike Missile має значно меншу дальність, однак це теж "довга рука".
Зазначимо, що Naval Strike Missile це крилата ракета, яка до того ж побудована з використанням технологій малопомітності та має чутливу тепловізійну головку самонаведення на додачу до інерційної та супутникової навігації, а також системи Tercom (перевірка курсу за візуальними наземними орієнтирами).
Виробником Naval Strike Missile є норвезька компанія Kongsberg, проте США вже закуповують цю ракету для своїх перспективних безпілотних комплексів берегової оборони за проектом NMESIS. Також ці ракети використовуються у американських кораблях прибережної зони (littoral combat ship) Independence-класу. У ВМС США зараз 13 таких кораблів, з 19 запланованих, кожен з яких несе по 8 ракет Naval Strike Missile.
Тобто запаси Naval Strike Missile у флоту США доволі потужні. Залишається лише питання із наземними пусковими установками, деяка їх кількість є у Польщі, проте це основний береговий комплекс країни і передача пускових для Варшави буде вкрай мужнім кроком.
Також зараз, скоріш за все, на стадії виготовлення знаходяться дві берегових батареї Naval Strike Missile для Румунії, яка замовила їх восени 2020 року.
У будь-якому випадку, якщо ЗСУ отримають будь-який з цих варіантів, це може зміни "малюнок" війни з РФ. По-перше, Кремль буде змушений перебазувати літаки далі від можливої зони ураження. Це призведе до зменшення їх активності та збільшення швидкості реакції. Це також на порядки зменшить активність вертольотів армії РФ, через те, що всі передові майданчики будуть перебувати під ударом ЗСУ.
По-друге, утримувати своє угрупування рашистам стане ще складніше, бо під постійними ударами опиняться доволі вільготно розташовні бази зберігання. І, нарешті, кількість генералів та командуючих рашистами у переліку "вантажу 200" почне стрімко збільшуватись.
Читайте також: ЗСУ завалили "рідкісного звіра": знищено російську бойову машину вогнеметників БМО-Т
