Завжди вважалось, що літак наступного покоління має коштувати дорожче ніж попереднє. Бо з кожним поколінням додаються нові можливості, зростають тактико-технічні характеристики, матеріали стають дорожчими, вимоги до кваліфікованої праці вищі, допуски до деталей менші, а загалом вся конструкція значно складнішою.
Але поточна реальність демонструє абсолютно інші речі. Винищувач останнього наразі серійного п'ятого покоління, F-35, коштує дешевше за представника четвертого покоління F-16. Про це говорить дозвіл на їх закупівлю для Філіппін, які отримали цінник на F-16 Block 70/72, з мінімалістичною кількістю озброєння, на рівні до 279 млн доларів за один винищувач.
Читайте також: Перші українські оптоволоконні наземні роботизовані комплекси: значні плюси та неочікувані мінуси
Звісно дозвіл від Агенції військового співробітництва міноборони США (DSCA) це не фінальний твердий контракт. Але так само не є фінальним контрактом дозвіл DSCA для Румунії закупити F-35 за цінником до 225 млн доларів за один винищувач без озброєння. Також можливо навести твердий контракт з Чехією - 208,3 млн доларів за один F-35.
На жаль наразі немає можливості навести останні тверді контракти на нові F-16 пізніше 2022 року, коли ціни на зброю значно зросли. Наприклад, останній твердий відомий контракт з Болгарією на додаткові 8 винищувачів F-16 трирічної давнини - 1,3 млрд доларів, тобто по 162,5 млн доларів за один F-16. Після них ніхто нових F-16 не замовляв.
Водночас знайти причину такій аномалії можливо у темпі та об'ємах виробництва літаків. Бо чим більший "тираж", тим менша вартість одиниці. І у Lockheed Martin за програмою F-35 загалом вже заплановано виробництво ще понад 2,5 тисячі одиниць. З них за експортними контрактами на понад 800 експортних машин та план на понад 1700 для США. План на їх виробництво у 2025 році - 190 одиниць за рік. Щодо експортних замовлень, то черга на їх отримання наразі на рівні 2034-2037-х років.
У F-16, який також виробляється Lockheed Martin, твердих замовлень до 130 літаків, з можливим потенційним збільшенням до 300 одиниць за рахунок всіх потенційних контрактів. Темп виробництва на 2025 рік - 48 літаків. Тобто поточна реальна черга на F-16 до 2028 року.
Але є ще один фактор - Вашингтон зробив можливість закупівлі F-35 привілеєм і у цілої низки країн немає варіантів окрім закупівлі винищувачів 4+ покоління. Навіть деякі багаті партнери, зокрема країни Близького Сходу, попри бажання закупити F-35, стикаються з відмовою.
Наприклад відома ситуація з ОАЕ, які навіть отримали дозвіл на закупівлю 50 F-35 у 2020 році, але через рік адміністрація Байдена загальмувала продаж. Нібито попри відносини Абу-Дабі з Китаєм, або через позицію Ізраїлю, який проти зміни балансу сил, бо є єдиним оператором F-35 у регіоні. І ОАЕ зрештою замовили 80 новітніх винищувачів Rafale F4 у Франції.
Але на ринку 4+ покоління пропозицій не так й багато. Зокрема черга на вже згадані Rafale від Dassault довжиною 9 років. При поточному темпі виробництва 25 винищувачів на рік у 2025 році та вартості у 225 млн євро за літак на прикладі контракту для Сербії.
У Eurofighter, за рахунок замовлень лише від базових країн-операторів, окрім Великої Британії яка замовить F-35, черга також завершується вже у 2030-х роках. А дуже спірна політика продажу, яка поховала експортні можливості цієї машини, унеможливлює масове виробництво. Наприклад Саудівська Аравія та Туреччина, через позицію Німеччини, досі не уклали свої контракти загалом на майже сотню винищувачів.
Шведський Gripen, як відомо, доволі легко з боку США виводиться з гри блокуванням реекспорту. Що є однією з причин, чому цей винищувач не має клієнтів з 2014 року. І в цій ситуації F-16 з чергою отримання першого літака, якщо замовити прямо зараз, на рівні 2028 року заграє новими барвами, що також розуміють у Lockheed Martin.
На останок також можливо згадати про дуже пасивну позицію Boeing, яка має в активі ще два винищувачі 4+ покоління: F-15EX, про який чудово говорить замовлення Ізраїлю за безкоштовні 5,2 млрд доларів, а також F/A-18E/F, на які замовлень вже немає і їх виробництво припинять у 2027 році.
Але це пояснюється тим, що Boeing потрібні виробничі потужності для випуску T-7A Red Hawk, який до речі можуть перетворити й на F-7. А найголовніше - для винищувача вже шостого покоління F-47, який цілком може поховати Boeing, але схоже у Пентагона не було інших варіантів.
Читайте також: Є уявлення про домінування БПЛА на полі бою, але що у нас з виробництвом БМП, патронів та "Вільхи"
