Якщо виходити із поточної медійної картини, то формується уявлення про виключне домінування безпілотників на сучасному полі бою, а при цьому інші зразки озброєння якби "відходять у тінь". Однак реальність виглядає зовсім інакшою, бо нашим захисникам потрібні не тільки дрони, але й класична наземна бронетехніка, інші види озброєння та артилерійські боєприпаси.
На цьому місці виникає питання про поточні можливості вітчизняного ОПК, і тут цілком вичерпно прояснити картину допоможе інтерв’ю генерального директора компанії "Українська бронетехніка" Владислава Бельбаса одному із українських ЗМІ.
Читайте також: Через бюрократію в Агенції оборонних закупівель Україна разом із Чехією не може розпочати виробництво 155-мм боєприпасів
Подивитись повністю це інтерв’ю можна за посиланням зверху, ми ж у цій публікації виділимо базові моменти, які стосуються роботи нашого ОПК. Почнемо з такого моменту: хоча дрони справді домінують на полі бою російсько-української війни, для ведення штурмових дій по звільненню від російських окупантів тих чи інших позицій або населених пунктів потрібна бронетехніка, яка доставить піхоту до лінії боєзіткнення або ж і далі підтримуватиме вогнем.
Ця теза пояснює, чому бронетехніка лишається важливою попри її вразливість до ударних БПЛА. Ну а далі слід окреслити, що наприклад по колісним бронеавтомобілям український ОПК уже забезпечує необхідну масовість виробництва, а головне – із значно нижчими затратами, аніж у західних виробників.
Паралельно на потужностях українського ОПК розвивається власне виробництво бронетранспортерів. При цьому важлива концептуальна відмінність українських БТР-ів від радянських – це значно вищий рівень вогневої потужності. Якщо на радянських БТР стоїть башта із крупнокаліберними кулеметами, то на українських - бойовий модуль із 30-мм автоматичною гарматою та іншим озброєнням.
Однак БТР, у порівнянні з бойовими машинами піхоти, не можуть дати необхідний рівень захисту. Але якщо говорити про можливості українського ОПК в сегменті БМП, то тут перелік обмежений - відновлення боєздатності радянських БМП-1 та БМП-2, і ремонт західних машин, як то Bradley, Marder або ж CV90.
Щодо артилерійських боєприпасів картина виглядає так. За публічно озвученими даними, протягом 2024 року вітчизняний ОПК виготовив близько 2,4 мільйона снарядів та артилерійських мін радянських калібрів, і це насправді значно більше, аніж країни-партнери нам в минулому році поставили артилерійських боєприпасів стандарту "Варшавського договору".
Серед компаній нашого ОПК саме "Українська бронетехніка" була найбільшим постачальником артилерійських мін та масовим постачальником 122-мм снарядів. При цьому зазначається, що якраз 152-мм калібр "відживає своє" через складність виробництва та поступову заміну артсистем цього калібру на 155-мм артсистеми в строю Сил оборони України.
Далі прозвучать доволі неочікувані тези, які стосуються двох важливих речей – патронів до стрілецької зброї та вітчизняної реактивної системи "Вільха".
Щодо виробництва патронів, то тут очільник "Української бронетехніки" говорить, що частину потужностей та інтелектуальну власність Луганського патронного заводу в свій час все ж вдалось евакуювати із тимчасово окупованої території. І це в свою чергу дало можливість запустити власне виробництво патронів до стрілецької зброї, навіть якщо обсяги недостатні для покриття потреб нашого війська.
Реактивна система "Вільха" стала вкрай актуальною на тлі поведінки США та реальної перспективи втратити спроможності по повноцінному застосуванню M142 HIMARS.
В проекті "Вільха" компанія "Українська бронетехніка", за словами Владислава Бельбаса, "відповідає за автомобільну частину, хоча "Вільха" може застосовуватись із РСЗВ "Смерч". І за його словами, робота по вітчизняній реактивній системі триває. Розвиток проекту стримують регулярні удари ворога по об’єктам вітчизняного ОПК.
У питанні роботи українського ОПК не можна обійти питання державного регулювання. І тут, якщо виходити зі слів очільника "Української бронетехніки", можна стисло виділити дві базові проблеми. Перша із них – це ставка на "те, що безплатно дають" замість вибору найбільш оптимального зразка озброєння та його виробництва на потужностях українського ОПК. Через таку ставку в нас наприклад досі нема власного виробництва вітчизняних бойових машин піхоти.
Друга базова проблема – це питання відкриття експорту для підприємств українського ОПК. Виявляється, що базовим у цьому питанні є все таки "зовнішньополітичний" мотив, мовляв ми просимо у світу зброю і при цьому хочемо щось своє продавати.
А якщо рішення про відкриття експорту для компаній українського ОПК буде прийняте, то базовим позитивним ефектом тут буде навіть не рівень притоку виручки, а можливість "прокачати" власну здатність конкурувати на зовнішніх ринках.
Читайте також: САУ 2С22 "Богдана" можна відремонтувати за 48 годин, а ресурс ствола сягає до 8000 пострілів
