Журналіст Defence24 Юліуш Сабак присвятив окрему публікацію порівнянню характеристик російських ударних гелікоптерів типів Ми-28Н та Ка-52. До війни ресурси самих рашистів якби "протиставляти" одна одній такі машини. Але досвід війни РФ проти України, як вважає Сабак, насправді показав – Ка-52 та Ми-28Н насправді можуть працювати "у тандемі", доповнюючи один одного. Хоча якщо опиратись на консервативні оцінки Oryx, виходить, що ЗСУ такі гелікоптери збивають аж ніяк не "в тандемі" - мінімум 27 одиниць Ка-52 та "усього лише" 11 одиниць Ми-28 (хоча ще раз повторимо, що такі оцінки – консервативні, на мінімальному рівні).
Автор публікації зауважує, що ці обидва ворожі вертольоти мають спільний елемент – двигун ВК-2500, а от далі починаються свої відмінності в аеродинамічній схемі, конструкції та характеристиках.
Читайте також: Армія РФ отримала Су-30СМ2, на яких "латали" подачу кисню чи апаратуру для стабільного польоту
Наприклад, Ка-52 має кращу маневреність при польотах на великих висотах та при виконанні вертикальних маневрів. Цей вертоліт має начебто досконалішу систему захисту від зенітних ракет "Витебск", що однак реагує лише на радіолокаційне випромінювання. І ніяк не захищає, скажімо, від "Стугни" із лазерним наведенням.
Із бортовою гарматою 2А42 також ситуація специфічна: боєкомплект аж 460 пострілів, але сектор обстрілу обмежений 12 градусів верх-вниз та 30 градусів вліво-вправо. Відповідно, якщо ціль лежить не по курсу, для прицілювання та стрільби потрібно повернути весь вертоліт.
Ка-52 має шість вузлів підвіски, і може "похвалитись" не тільки можливістю застосування керованих ракет 9М120 "Атака" та 9К121 "Выхрь". Але й також – ракет малої дальності "Игла-Б" чи "Игла-С" для самооборони від повітряних цілей. Але не схоже, що така "перевага" поки що знадобилась екіпажам рашистських Ка-52 на практиці.
Льотчики в кабіні Ка-52 розташовані поряд один з одним. І це, як стверджують рашистські пропагандони, начебто спрощує взаємодію між членами екіпажу під час бою. Але є один нюанс: поки нема підтверджень, щоб рашисти змогли скористатись головною опцією на таких вертольотах – відстріл катапультованих крісел.
Вертоліт Ми-28 автор публікації характеризує так. Така машина начебто успадкувала від радянського Ми-24 "легендарний" рівень бронювання та живучості, і пілотам цей гелікоптер начебто простіший в освоєнні. Хоча наші зенітники з цим точно би не погодились, і при влучанні у хвіст Ми-28 буквально каменем падає на землю.
При цьому Ми-28 має кращу швидкість польоту, хоча якщо правий вітер – при "зависанні" цю машину просто зносить.
Ще одна суттєва проблема Ми-28 як бойової машини – управління самим вертольотом та управління озброєнням "розведено" між кожним із двох членів екіпажу окремо. У випадку чого перехопити управління можливості нема, тому якщо загинув пілот, гелікоптер просто звалиться на землю. На відміну від Ка-52, Ми-28 має лише 4 вузли підвіски для озброєння. Боєкомплект гармати 2А42 складає всього 250 пострілів, але там хоча би є турель із сектором обстрілу 220 градусів по курсу.
Зважаючи на характеристики обох згаданих машин рашисти використовували таку тактику "парного" застосування Ми-28 та Ка-52 – перша машина якби "розчищає" дорогу, а друга виконує безпосередній удар. Але далі виникають одразу два нюанси. Перший – ті рашистські льотчики, що досі лишились в живих, настільки малокваліфіковані, що не можуть повною мірою використовувати переваги своїх машин, зокрема в плані бортового обладнання.
Другий нюанс – ідеологія застосування Ми-28 та Ка-52 опирається в першу чергу на кероване озброєння, але росіяни на таких вертольотах виконують переважно "танок смерті", тобто відстріл некерованих авіаційних снарядів з кабрування. Бо "забули" накопичити достатній запас керованих ракет, окрім того вібрація на борту цих машин виключає застосування будь-якого комплексу керованого озброєння. Через що оркам доводиться отак "імпровізувати". Та буквально платити втратою машин та екіпажів, що стали ресурсом дефіцитним.
Читайте також: Рашисти "крастимуть" двигуни від літаків SSJ-100, щоб зробити "нові" Ми-26
