Історія з тим, як Німеччина то блокує, то наче дозволяє продаж 40 винищувачів Eurofighter Typhoon до Туреччини пішла на нове коло. Й після того, як наприкінці 2024 року Берлін дав "зелене світло" на продаж та почав технічні консультації, після ряду подій у Німеччині та Туреччині, питання знову на паузі із загрозою переходу у режим "стоп".
Справа в тому, що у березні у Туреччині був заарештований мер Стамбула Екрем Імамоглу, який вважався головним конкурентом Реджепа Ердогана на президентських виборах 2028 року, а країною прокотилась хвиля мітингів. У самій Німеччині, влада якої чутлива до цих питань, відбулась зміна правлячої коаліції. Й зараз у Берліні хочуть скасувати будь-який продаж Туреччині озброєння, пише, з опорою на власні джерела, Handelsblatt.
Читайте також: Армія РФ створила щось більш дивне аніж навіть бронепоїзди, по чому вже вдарив дрон ЗСУ
З боку Defense Express нагадаємо, що Німеччина ще у 2017 році обмежила експорт до Туреччини озброєння, висунувши Анкарі звинувачення у потуранні прав людини. А у 2019 році фактичного його заморозила на тлі дій у Сирії. І якраз продаж Туреччині винищувачів Eurofighter Typhoon мав зняти це ембарго.
При цьому сама Німеччина від цього фактично нічого не виграє. Бо головним виконавцем замовлення є Велика Британія. Більше того, для Лондона це експортне замовлення має величезне значення, бо дозволяє протримати завод зі збирання винищувачів, який опинився під загрозою закриття. Для британських повітряних сил Eurofighter більше закуповувати не планують, надавши перевагу експортним F-35.
Тобто для Великої Британії цей турецький контракт дещо більше за просто заробіток грошей на продажі озброєння. Більше того, від аналогічної позиції Німеччині залежить й ще один потенційний контракт на додаткові Eurofighter - із Саудівською Аравією. І через позицію Берліна його доля також не безхмарна. А це єдині два потенційних замовлення, які можуть бути виконані у Великій Британії.
Для самої Туреччини ці Eurofighter були необхідні для утримання певного балансу можливостей авіації з Грецією, яка закупила французькі Rafale з далекобійними ракетами Meteor. І це на додачу до плану Анкари щодо масштабного оновлення парку F-16 та замовлення додаткових 40 новітніх F-16 Block 70, який поки ще не переріс у тверду угоду.
Й таким чином головним вигодоотримувачем від позиції Німеччини стала Греція, яка агресивно попереджала своїх партнерів по Євросоюзу не продавати партнеру по НАТО ракети Meteor. При цьому Афіни більше розраховували на те, що їм вийде вмовити Францію, бо саме там розміщена штаб-квартира пан'європейського конгломерату MDBA.
І загалом вся ця історія вкотре демонструє, що спільна розробка озброєння часом може бути доволі спірним рішенням. Бо його експорт буде залежати від згоди всіх учасників, більше того, навіть сам процес розробки може просто розвалитися. І саме у такій колапсуючій ситуації знаходиться проєкт винищувача шостого покоління FCAS, що веде Франція, Німеччина та Іспанія. Також перша тріщина вже пробігла по алогічному британсько-японсько-італійському Tempest.
Читайте також: MQ-1C Gray Eagle у ролі "винищувача дронів": протестовано з AGM-114L Longbow Hellfire, але які ще є можливості
