З 2014 року шведський винищувач Gripen не має твердих клієнтів, попри те, що у 2000-х роках Saab посилив одразу чотири країни. А укладений 11 років тому контракт на нові JAS 39E/F Gripen для Бразилії й досі є останнім замовленням.
Але зараз все стрімко змінюється, бо у дуже короткостроковій перспективі тверді контрактимають бути підписані із Колумбією, а також тепер офіційно та остаточно - Перу. Уряд цієї країни днями остаточно підтвердив вибір саме шведського винищувача, зазначивши, що на закупівлю 24 Gripen E/F піде 3,5 млрд доларів. Тобто перуанські Gripen мають коштувати по 145,8 млн доларів.
Читайте також: Ще один "аналоговнет" долітався: у Татарстані розбився новітній БПЛА "Альтиус-РУ" під ПКР Х-35У
Також ще один контракт очікується від Тайланду, який хоче розширити свій авіапарк Gripen та закупити додаткові винищувачі. Це не буде велике постачання, бо до 2029 року Бангкок хоче отримати 4 машини за 560 млн доларів, розраховуючи із ціни у 140 млн доларів за літак. А вже потім, до 2034 року, отримати ще 8-10 літаків.
Водночас у Колумбії дещо менш оптимістичні у ціні, бо бюджет зверстаний з розрахунку у 3,9 мільярдів доларів на 16-24 винищувачі, що дає мінімальну ціну у 162 млн доларів за літак. Але все доволі сильно може залежати від того, що ще входить у продаж, включно з запасними частинами, обслуговуванням та озброєнням.
Тобто загалом Saab може розраховувати на контрактування до 62 нових Gripen E/F. І це дійсно можна назвати ренесансом Gripen. Бо до цієї цифри варто додати поточний портфель замовлень, який складається з експортного бразильского контракту, що налічує ще близько 25 винищувачів, включно з тим, що мають бути зібрані у самій Бразилії. А також замовлення для повітряних сил Швеції, тобто на всі мінімум 96 літаків на заміну старішим Gripen C/D.
Й загалом виходить, що мова йде про загальний можливий обсяг потфеля замовлень на близько 180 Gripen, який має бути реалізований у перспективі найближчих 10-15 чи трохи більше років. А це, у випадку максимальних замовлень, вимагатиме досягнення щорічного темпу виробництва на рівні 12 літаків на рік.
Але за рахунок виробничих потужностей не лише заводу заводу Saab у місті Лінчепінг, а ще й Embraer у Сан-Паулу все виглядає цілком реальною перспективою. Більше того, цілком можливо, що навіть й додаткові замовлення на цей літак також можуть бути виконані у адекватні строки.
І якраз це, разом із ціною, і є одним з факторів того, чому одразу дві країни Південної Америки обрали саме Gripen, який конкурував із французьким Rafale, що має вже чергу на 9 років за поточних темпів виробництва та лише із розрахунку на тверді замовлення. А також F-16, який хоча і можна отримати на рівні 2028-2029 року, але за ціною, яка змусила Філіппіни спробувати купити Mitsubishi F-2 у Японії.
Зрештою це означає й ще один важливий момент. Очікуваному "строку життя платформи" Gripen вже навряд щось загрожує. Бо додаткові експортні контракти та власні потреби гарантують підтримку цього літака на максимально довгу оглядову перспективу.
Окрім того, якщо раніше Saab міг "ганятися" за клієнтами, демонструючи готовність до дійсно шикарних умов, включно із локалізацією та компенсаційними угодами. То тепер ситуація трохи змінюється. А тому напрошується висновок: якщо у когось у планах замовити шведські Gripen E/F, то саме час займати чергу. Бо далі строки очікування нових літаків ставатимуть ще довшими та довшими, а умови не настільки привабливими, бо саме так працює ринок.
Читайте також: Винищувач FCAS приречено: Dassault хоче 80% замість третини, а Airbus погрожує знайти іншого партнера
