Скоріш за все останню крапку у питанні отримання Україною у найближчий перспективі західних винищувачів поставив командувач повітряними силами США у Європі та Африці генерал Джеймс Хекер під час щорічної конференції Асоціації повітряних сил.
Американський генерал, під час спілкування з журналістами не став завуальовувати реальні строки отримання винищувачів F-16 та заявив, що вони не прибудуть в Україну протягом найближчих 2-3 років навіть після того, як буде прийнято відповідне політичне рішення.
Читайте також: Чим настільки крутий корейський танк K2, що його замовила Польща та почала приглядатися Словаччина
А причиною цьому є не відсутність бажання Пентагону посилювати ЗСУ новими машинами, а зовсім прозаїчні речі - навчання та логістичні питання, цитує його слова видання Politico. Тобто ця проблема стосується будь-якого іншого західного літака, включно з європейськими машинами.
Також нагадаємо, що до цього у Пентагоні вже заявляли, що передача винищувачів не знаходиться у короткостроковій перспективі й Вашингтон націлений на передачу озброєння, яке ЗСУ одразу буде готово кинути у бій.
Таким чином можливо вже "знімати рожеві окуляри" та дивитися на проблему реалістично, а головне з розумінням того, що з 1991 по 2022 рік Повітряні Сили України не отримали жодного нового винищувача та зенітного ракетного комплексу.
Через те, що основні проблеми в отриманні літаків визначені й полягають саме у навчанні та наземному обслуговуванні, то єдиним "коротким" варіантом залишається отримання додаткових МіГ-29. І після того, як Словаччина вже передала МіГ-29AS, враховуючи невизначену долю польських машин, ще одним оператором цього винищувача з країн НАТО залишається Болгарія, на озброєнні якої перебуває 14 одиниць МіГ-29.
Але ці машини добігають строків завершення експлуатації й ще у 2020 році Софія планувала замінити їх на 8 одиниць F-16, але Lockheed Martin не встигнув виконати цей контракт у строк.
Також треба враховувати, що у Пентагоні вже натякали, що передали "більш ніж значну" кількість запасних частин для МіГ-29. Це цілком могло дозволити українським фахівцям не тільки ремонтувати пошкоджені у боях машини, але і відновлювати "борти" зі зберігання.
Але, коли мова йде про МіГ-29, то його бойова ефективність впирається в озброєння та радіолокаційний комплекс. У будь-якому випадку, МіГ-29 80-х років випуску буде поступатися російським Су-30 та Су-35 2000-2010-х років випуску. І єдиний теоретично можливий варіант розширення можливостей літака є надання йому ширших можливостей шляхом інтеграції нового озброєння та пошук інших нелінійних рішень.
Відносно озброєння, то цьому питанню вже присвячено окремі публікації, як відносно ракет "повітря-повітря", так і "повітря-земля". Але, відносно розширення можливостей повітряного бою, то все впирається й у застарілість прицільних радіолокаційних комплексів МіГ-29.
Читайте також: Дистанційна війна: чим Україна може відповісти на ракетний терор РФ - не тільки про "Сапсан" та "Коршун"
