Після того як офіційно стало відомо про успішну інтеграцію до українських бойових літаків AGM-88 HARM, а за офіційною заявою Пентагону її носієм став МіГ-29, відкрилась можливість більш ґрунтовно підійти до питання розширення наявного арсеналу.
Бо якщо технічні складності були вирішені відносно HARM, то вони, можливо цілком вирішуються і відносно інших ракет. Тим паче, що це питання вкрай важливо, бо значну частину бойової ефективності винищувача складає саме озброєння. І в першій частині цього матеріалу під про ракети класу "повітря-повітря".
Читайте також: ATACMS вже в Україні - чому за одним фото не варто робити вкрай поспішні висновки
Р-27
Головною ракетою "повітря-повітря" наших літаків є Р-27, яка у варіанті Р-27Р1 та Р-27ЕР1 має критичний недолік у тому, що вона має напівактивну радіолокаційну головку самонаведення і винищувач має підсвічувати ціль своїм радаром до її знищення.
Також страждає і дальність, Р-27Р1 на зустрічних курсах має дальність на рівні до 60 км, а Р-27ЕР1 - до 93 км на зустрічних курсах, відповідно до публічних даних компанії-виробника. Але навіть близько 100-км радіус дії найдалекобійнішої Р-27 впирається у необхідність постійної підсвітки цілі винищувачем.
Все це зумовлює вкрай негативну ситуацію, коли в умовній дуелі з рашиським винищувачем, український пілот має летіти йому на зустріч, а той може запустити Р-77 (також відому, як РВВ-СД) на дальності 110 км і одразу уходити з атаки, тому що вона має активну головку самонаведення.
І хоча існують версії Р-27 з інфрачервоною головкою наведення та пасивною, які можуть працювати за принципом "вистрілів-забув", про активне використання цих ракет інформації немає і на наявних фото та відео українських літаків вони часто літають саме з Р-27Р1/ЕР1.
AIM-120 AMRAAM
Водночас інтеграція ракети, яка точно може стати "game changer" - американської AIM-120 AMRAAM, особливо у версії D з дальністю польоту до 180 км, може бути більш ніж складною.
Справа у тому, що "точка зустрічі" де ракета вже почне працювати власною радіолокаційною головкою закладається самим літаком. Більше того, якщо ціль маневрує, літак-носій передає у ракету оновлені дані, для чого використовується бокові пелюстки діаграми спрямованості РЛС літака.
Тобто інтеграція AIM-120 до умовного МіГ-29 - це повноцінна заміна значної частини, якщо не всього, бортового радіолокаційного комплексу.
I-Derby ER
Але, існують варіанти, коли адаптували не сам літак, а ракету. Одним з таких прикладів є I-Derby ER - ізраїльська ракета від Rafael з активною радіолокаційною головкою та дальністю пуску понад 100 км.
Виробник серед можливих носіїв вказує, зокрема, Су-30, але відомо, що Азербайджан замовив I-Derby ER та успішно встановив ці ракети на власні МиГ-29. Які, до речі, проходили ремонт та модернізацію в Україні.
Але головною завадою в інтеграції I-Derby ER може стати не технічні складності, а політичні. Справа в тому, що Ізраїль не тільки не постачає Україні озброєння, а й блокує реекспорт. Зокрема, ще в грудні 2021 року ним була заблоковано передача ПТРК Spike. І з цього часу мало що змінилось.
MICA IR
Ще одним варіантом на розгляд може бути MICA IR від пан'європейської MBDA, яка відрізняється тим, що має не радіолокаційну головку самонаведення, а пасивну інфрачервону. І її інтеграція у радянські машини цілком можлива. І скоріш за все, шляхом доволі невеликих конструктивних змін.
Зокрема Індія успішно інтегрувала MICA до російського Су-30МКИ, а що найголовніше - тестовий пуск був зроблений по цілі "не у зоні прямої видимості". Тобто ракета була інтегрована, скоріш за все, з бортовим інфрачервоним сенсором ОЛС (зазначимо, що на Су-30 встановлюється ОЛС-30И, можливості якого можуть відрізнятися від ОЛС-27).
Водночас дальність пуску доволі непогана та становить, за більшістю джерел, до 60 км. Але через те, що для запуску ракети літак може не вмикати РЛС, а сама ракета працює у пасивному режимі, це дозволяє, за допомогою тактики використання, дещо обійти меншу дальність пуску.
Meteor
Ще одна розробка від MBDA і також пов'язана з Індією. Справа в тому, що декілька років тому з'явилась інформація про перемовини з MBDA відносно інтеграції далекобійної ракети Meteor до Су-30МКИ. За різними джерелами, в залежності від країни, історія виглядає абсолютно протилежно.
За першим варіантом: виробник запропонував, а Індія відмовилась через високу вартість ракети у понад 2 млн євро. За другим: Делі зацікавився, а MBDA відмовила через ризики, пов'язані з активною співпрацею Індії з РФ.
Але у будь-якому випадку зараз більш цікавить технічна можливість, яка, з огляду на все, існує. А нагородою вирішення цих проблем може стати отримання ракети з фантастичними можливостями: дальність пуску до 200 км. Це забезпечується встановленням маршового прямотічного двигуна, що і зумовлює, разом із довершеною електронікою, високу вартість Meteor.
Таким чином інтеграції будь-якої ракети з цього переліку до українських МіГ-29 та Су-27 може якісно покращити положення у небі та стати сходинкою у завоюванні переваги у повітрі, що є вкрай важливою умовою для будь-який активних наступальних дій.
Відносно не менш та цілком можливо ще легшого шляху інтеграції західних ракет "повітря-земля", включно з крилатими стелс-ракетами - у наступному матеріалі.
Читайте також: Стріляти з M777 на 70 км по танках РФ, чи може С-350 відбити атаку HIMARS та безглузда ціль для Ту-22М3: події тижня війни від Defense Express