Після того, як на рівні Пентагону було повідомлено про інтеграцію протирадіолокаційних ракет AGM-88 HARM до українських винищувачів до українських винищувачів, що роками вважалось на межі з неможливим, стало можливо вести ґрунтовну розмову про інтеграцію й іншого озброєння.
Defense Express вже детально описав які ракети "повітря-повітря" мають певні логічні шанси потрапити "під крило" українських МіГ-29 та Су-27, а зараз час підійшов до не менш важливого озброєння - "повітря-земля". Більше того, цілком можливо, що їх інтеграція може бути значно легшою за ракети "повітря-повітря", бо можливо оминути жорстку прив'язку ракети до бортового радіолокаційного комплексу літака-носія.
Читайте також: Повітряні Сили говорять, що їм потрібніші багатоцільові винищувачі, а не літаки А-10
Справа в тому, що коли мова йде про ракети класу "земля-повітря" то вочевидь зараз найбільш важливим аспектом є далекобійні засоби ураження. Тобто крилаті ракети повітряного базування, які можуть бути "підвішені" під крило умовного МіГ-29, Су-27 чи Су-24М, що створює певні обмеження на масогабаритні характеристики.
Абстрактно, попри бажання підвісити стратегічну AGM-86 з дальністю польоту понад 1000 км, носіїв під неї в Україні немає. Більше того, відносно крилатих ракет знову можуть зіграти й політичні обмеження щодо дальності пуску таких ракет. Тому можливо одразу зосередитись на "помірних" засобах ураження.
AGM-84K SLAM-ER
І одним з перших кандидатів на це буде AGM-84K SLAM-ER - глибока переробка AGM-84 Harpoon, яка призначена саме для знищення наземних цілей. Ця ракета може використовуватись з літаків F-15 та F/A-18, а також навіть доволі застарілих S-3 Viking.
При дальності польоту до 270 км та 360-кг бойовій частині вона забезпечує високоточне ураження цілі завдяки інерціальній та супутниковій системі, а також TERCOM на маршевій ділянці та тепловізійному сенсору на термінальній ділянці. Останнє до речі дозволяє знищувати навіть рухомі цілі. Повідомлялось, що SLAM-ER має взагалі найкращу точність серед усіх ракет, які використовують Повітряні сили та ВМС США. На додачу ракета виконана з використанням технологій малопомітної, що робить її перехоплення наявними у РФ засобами більш ніж сумнівним.
Головне питання, звісно, як обійти зв'язку ракети з бортовими радіоелектронними системами літака. Але данні відносно цілі, її координати та сигнатуру, можливо цілком закладати у пам'ять ракети ще на землі. І тоді єдиним завданням літака буде саме вийти у потрібний пусковий район і здійснити пуск. Далі вона все має робити самостійно, єдиний мінус - втрачається можливість керування ракетою вже у польоті та можливість перенацілення ракети на іншу ціль вже після старту, що є особливістю SLAM-ER.
SOM
Аналогічною за "логікою" пуску можливо вважати й турецьку ракету SOM від Roketsan. Вона має офіційну дальність до 250 км, несе 230 кг бойової частини та має схожі алгоритми наведення зі SLAM-ER, включно з тепловізійною головкою самонаведення. Більше того, SOM також малопомітний.
Відповідно до специфікацій цю ракету можливо застосовувати з F-16 та F-4, але справа в тому, що крилату ракету SOM, орієнтовно у 2018 році, закупив Азербайджан. А ця країна з ударної авіації має лише МіГ-29, які проходили ремонт та модернізацію в Україні, та Су-25. Тобто у Баку знайшли засоби її інтеграції і їх можливо повторити.
А враховуючи активну співпрацю України з Туреччиною в оборонній сфері, можливість появи у Повітряних Силах України крилатих ракет SOM - доволі реалістичний сценарій.
Brimstone
Але не лише крилаті ракети слід розглядати у питанні оснащення українських літаків. У нагоді будуть і британські протитанокові Brimstone, які вже є у розпорядженні ЗСУ. І вже доведена можливість їх пуску взагалі з наземної пускової, тобто без активного цілевказання.
Допомагає у цьому активна радіолокаційна головка самонаведення ракети, яка самостійно веде пошук цілі, а більше того, декілька запущених ракет можуть самостійно у польоті перерозподілити свої цілі, щоб унеможливити багаторазове ураження одного об'єкту.
Використання цих ракет зі штурмовиків Су-25, скоріш за все, також можливо реалізувати за принципом виходу у необхідний район запуску, після чого ракети вже автономно будуть шукати цілі.
І такий сценарій значно кращий за можливості наземної пускової, бо тоді дальність пуску може становити до 60 км, а це вже більш ніж цікава можливість для наших військових льотчиків.
Читайте також: Німеччина посилить ЗСУ "бандеромобілями" з високоточними ракетами APKWS: від іронії до визнання ефективності
