У європейському сегменті НАТО продовжують лунати доволі песимістичні оцінки початку російської агресії вже проти них. І хоча досі немає єдиного знаменника доволі показово те, що чим ближче до РФ знаходяться країни, тим коротші ці строки.
Наприклад, у Німеччині міністр оборони Борис Пісторіус прямо заявив, що Бундесверу треба бути готовим до війни з РФ на рівні 2029 року, що є нижньою межею оцінки німецького аналітичного центру DGAP, який давав "коридор" з 2029 по 2033 рік.
Читайте також: Не втекли, а змінили тактику - у РФ намагаються виправдатись та сховали кораблі у Азовському морі
Водночас днями у Норвегії, яка безпосередньо межує з РФ, міністр оборони Ейрік Крістофферсен повідомив, що необхідно розраховувати лише на 2-3 роки перед можливою навалою. Хоча у Польщі, яка почала реалізацію створення лінії оборони "Щит Сходу" вздовж усього кордону із Білоруссю та Калінінградським ексклавом РФ, планують її завершити до 2028 року. А це краще за все вказує строки, які закладають у Варшаві.
Хоча часом неофіційно лунали й дуже стислі та песимістичні оцінки на рівні зими 2024-2025 років, що пов'язано із проведенням у США у листопаді виборів президента з інавгурацією у січні 2025 року. Хоча у випадку перемоги Дональда Трампа, як бояться у ЄС, Кремль взагалі може отримати "зелене світло", бо США самі знищують своє положення гаранта безпеки.
І, як прямо заявив голова європейської дипломатії Жозеп Боррель "залежно від того, хто керує у Вашингтоні, ми не можемо покладатися на американську підтримку і на американську здатність захистити нас".
У будь-якому випадку у європейському сегменті НАТО вже вимірюють довжину передвоєнного часу. Але при цьому активно бідкаються на те, що вони не встигають за російським військово-промисловим комплексом, який демонструє більші темпи виробництва та масштабування виробництва озброєння.
Водночас наразі, навіть враховуючи санкції, які виявились недостатніми та відверто дірявими, російські військові заводи цілком спокійно можуть працювати 24/7. І в ситуації, коли ти не можеш наздогнати, треба пригальмувати противника. А одним з найкращих методів у цьому є знищення цих виробничих потужностей, або, як мінімум, утримання їх під методичними ударами.
Треба враховувати, що більша частина російського військового виробництва зосереджена у її європейській частині, тобто у межах, орієнтовно, 1500 км від кордонів України. Для українських дронів-камікадзе така дальність вже досяжна, але коли мова йде про необхідність дієвого ураження виробничих підприємств зробити це 50-кг бойовими частинами, як у дрона типу "Лютий" дуже важко. Як мінімум значно важче, ніж 300-500-кг бойовою частиною крилатої чи балістичної ракети.
При цьому слід додати, що відносно російської ППО схоже дії доволі просте правило - чим далі у глиб РФ, тим її менше. На що вказують численні відео з атаками дронів навіть по стратегічних об'єктах рашистів у тилу. Наприклад, навіть на стратегічному аеродромі Моздок не було жодного ЗРК, як і на базі залишків Чорноморського флоту РФ у Новоросійську, не говорячи вже про можливість ураження стратегічних загоризонтних РЛС "Воронеж-ДМ" під Армавіром.
Тобто Сили оборони України можуть і вміють задавати далекобійні удари по РФ. І цілком можуть взяти на себе задачу з ударів в по російських військово-промислових об'єктах, знищення яких абсолютно законне та відповідає діям у межах оборони від ворожої агресії. Необхідні лише відповідні інструменти - тобто дійсно далекобійна ракетна зброя із дальністю 1500 км та відсутність з боку донорів остраху перед черговою "червоною лінією" Кремля.
Читайте також: Що означає для Німеччини можлива передача вже четвертого Patriot і на скільки це реально
