xcounter
#

Як може виглядати оптимальний формат "закриття неба", і скільки для цього потрібно "Томагавків"

31122
Підготовка до вильоту стратегічного бомбардувальника B-1B ВПС США під час операції "Лис пустелі" в 1998 році, фото з відкритих джерел
Підготовка до вильоту стратегічного бомбардувальника B-1B ВПС США під час операції "Лис пустелі" в 1998 році, фото з відкритих джерел

Або ще раз про те, чому найкраща зброя проти агресора – це далекобійні та високоточні засоби ураження

Перед Україною зараз стоїть завдання "закрити небо" та захистити нашу критичну інфраструктуру від нових ракетних атак рашистів.

При цьомув публічному просторі циркулюють два варіанти досягнення цієї мети, однакової реалістичної. Перший – отримати західні ЗРК в кількості, достатній для Црадянської" щільності покриття ППО. Другий – отримати від союзників (або створити самим) високоточні засоби ураження із дальністю стрільби порядка 1000 км, які б могли в глибині території РФ "накривати" важливі для орків об’єкти, зокрема основний для стратегічної авіації Кремля аеродром "Энгельс".

Читайте також: Якими темпами США в наступні 3 роки виготовлятимуть Tomahawk, і скільки коштуватиме одна ракета
Знищений Ту-95МС рашистів після "бавовни" на аеродромі "Энгельс" 5 грудня 2022 року, знімок опубліковано користувачем Twitter @SarahHa42

Якщо ранжувати за привабливістю, то тут звісно перемагає другий варіант. І не лише тому, що росіяни заслужили на справедливу відплату, в ідеалі з перетворенням усього флоту їх стратегічних бомбардувальників на звалище палаючих уламків. Але й тому що країни Заходу практикували переважно саме такий формат "закриття неба" - тобто просто розбомбити ворожий об’єкт так, щоб звідти максимально довго нічого не літало.

Показовою в цьому ракурсі є 4-денна повітряна операція "Лис пустелі" (Desert Fox ), яка відбулась протягом 17-20 грудня 1998 року, і котру провели ВМС та ВПС США спільно з Королівськими ВПС Великої Британії проти режиму Саддама Хусейна, що тоді правив Іраком.

Палубна авіація ВМС США під час підготовки до операції "Лис пустелі" в 1998 році, ілюстративне фото з відкритих джерел

У цивілізованого співтовариства тоді було дві основні претензії до диктаторського режиму Хусейна. Перша – Ірак відмовлявся виконувати у повній мірі свої зобов’язання по утилізації хімічної зброї. Друга – літаки іракських ВПС регулярно порушували "безпольотні зони", встановлені на півночі та півдні країни, встановлені після операції "Буря в пустелі" у 1991 році.

У союзників було недостатньо ресурсів, щоб постійно "закривати небо" у встановлених зонах, Ірак не хотів йти на конструктив по темі знищення зброї масового ураження. Тому й був активований план операції "Лис пустелі", яка передбачала ураження об’єктів іракської ППО та ВПС, і потужностей по виробництву зброї масового ураження.

Крилата ракета повітряного базування AGM-68, уже знята з озброєння ВПС США, ілюстративне фото з відкритих джерел

Для проведення операції США зосередили 26 стратегічних бомбардувальників та 100 літаків тактичної авіації, Велика Британія – 30 літаків тактичної авіації. ВМС США зосередило дві авіаносні ударні групи, загалом 25 кораблів, Королівські ВМС – 1 фрегат з ракетним озброєнням.

Протягом 4 днів тактична авіація США та Великої Британії виконала понад 650 бойових вильотів. При цьому союзники відстріляли більше 400 крилатих ракет типів AGM-68 і "Томагавк". В результаті було уражено 85% запланованих об’єктів, авіація союзників втрат не зазнала. Щоправда, навіть і після цієї операції літаки іракських ВПС намагались порушувати "безполітну зону", тобто навіть чотири сотні КР за 4 дні операції не дали бажаного результату.

Пуск крилатої ракети Tomahawk під час операції "Лис пустелі" у 1998 році, фото з відкритих джерел

В умовах 2022 року навіть такий формат покарання РФ як агресора виглядає м’яко кажучи нереалістичним. Бо, наприклад, попри усі прагненні, Україні так і не вдалось добитись політичного рішення про передачу тактичних ракет ATACMS та сучасних багатоцільових літаків. Але можливо, за півроку-рік політична воля наших союзників розвернеться у зовсім протилежну сторону. Бо, як мінімум, засновки до цього уже є.

Наприклад, на 2023 рік Пентагон замовив виробництво аж 1700 ракет до комплексу ATACMS (і це при тому, що у відкритих джерелах фігурувала цифра про наявність загалом 1400 таких ракет в запасі армії США). Американське військо вперше за 30 років озброється ракетним комплексом середньої дальності із "сухопутною" версією "Томагавка". І водночас ВПС США продовжують проект Rapid Dragon по адаптації крилатої ракети AGM-158 для "відстрілу" зі звичайного транспортника. Із мотивацією – "у нас є союзники, яким потрібні такі ракети, але нема відповідних літаків для їх доставки".

Читайте також: Одна із країн-союзниць США на практиці перевірить, наскільки реально отримати Tomahawk для ударів по ворогу