Повітряні сили США за результатом аналізу системного підходу до дозаправки у повітрі прийшли до висновку, що створення нового повітряного паливозаправника з використанням технології малопомітності за програмою Next-Generation Air Refueling System (NGAS) немає сенсу.
Відповідно до нього, кращим рішенням було обрано використання звичайних заправників типу KC-46 та KC-135, але подолати їх вразливість шляхом тактики, пише Aviation Week. Зокрема пропонується зосередитись на порушенні можливості ворога у виявленні та ураженню повітряних цілей на значних відстанях.
Читайте також: Що означає намір Трампа відмовитись від керівництва у НАТО та хто взагалі керує Альянсом
З боку Defense Express зазначимо, що головна мета проєкту NGAS було подолання викликів Тихоокеанського театру воєнних дій, які пов'язаний із тим, що без повітряних танкерів бойова авіація повітряних сил буде прикована до нечисленних авіабаз на островах.
Більше того, використання звичайних повітряних паливозаправників може бути демаскувальним фактором для малопомітної авіації, а от стелс-танкери навпаки можуть наближатися до ворожої території ближче, що прямо впливає на всю ефективність бойового вильоту та його тривалість.
Така концепція з'явилась у Пентагоні ще у 2006 році, коли почали обговорювати заміну флоту паливозаправників й прийшли до висновку, що необхідно мати звичайний - KC-X, та стелс - KC-Z. При цьому проєкт KC-X був реалізований і ним став багатостраждальний KC-46A Pegasus з яким знову виникли проблеми, а виробництво було призупинено.
За цей час Lockheed Martin, якій вів проєкт NGAS зусиллями свого інноваційного підрозділу Skunk Works, змін вже багаторазово змінити концепт та навіть підхід до малопомітного танкера та у 2024 прийшов до рішення на базі безпілотника, без опційного пілотування. При цьому ще торік головним питанням у Пентагоні було - чи вийде знайти на NGAS гроші.
Й вочевидь відповідь на це тепер остаточна й негативна, бо новий аналіз американських повітряних сил показує, що стелс-танкер їм не потрібен. Тобто грошей на нього у Конгресу навіть просити не будуть. Зрештою це вкладається в оголошений план скоротити витрати на 8%, при цьому NGAS не був у переліку "захищених програм".
Варто додати, що одна із моделей бойових дій у повітрі між США та Китаєм над Тихим океаном, яка обговорювалась ще у 2010-х роках полягала у тому, що саме паливозаправники є Ахіллесовою п'ятою американців. При цьому, за деякими прогнозованими сценаріями, Пекін міг піти на атаку винищувачами повітряних паливозаправників "в один кінець", без шансу на повернення через брак палива, у будь-якому випадку. При цьому зиск від цієї атаки буде більшим за втрати.
Але з цього часу у Китаю з'явились винищувачі не лише наближені чи вже дійсно п'ятого покоління, такі як Chengdu J-20, а й здійснюють свої перші польоти ударні літаки вже нового покоління. І, як вважається, головними критеріями до них є величезний бойовий радіус та просунута малопомітність. А на додачу до цього Китай веде роботи над ракетами повітряного бою із величезними дальностями у 300 чи навіть 500 км. І це вже точно не про атаку "в один кінець".
Читайте також: ВМС Туреччини отримають аналог українських Magura V5 - безпілотний катер-камікадзе ULAQ KAMA
