За оцінками Генштабу ЗСУ, потреба для нашої артилерії "на сьогодні" складає близько 2 тисяч стволів, які під час інтенсивного застосування виходять з ладу та вимагають оновлення. При цьому Сили оборони України не можуть собі зараз дозволити таку розкіш, як відмова від радянських артсистем, бо щоб купити нові артсистеми на заміну потрібно дуже багато грошей і час, а стріляти по російським окупантам потрібно "тут і зараз".
Тим більш, що Україна має можливість модернізувати старі радянські гармати так, щоб вони були "на одному рівні із системами країн-партнерів". Робота по цій темі триває постійно, її ведуть дослідно-конструкторські заклади із складу Збройних Сил України.
Читайте також: Чи дійсно мілішає військова допомоги від США: про що говорить виділення пакету озброєння на 350 млн доларів
Справді, є різні варіанти того, як ЗСУ в теорії можуть оновити власний парк артилерії після Перемоги або навіть під час війни. Одним із найцікавіших виглядає наприклад варіант перетворити трофейні "Мста-С" по суті на "платформу" під стволи 155-мм. Тим більш, що опцію "вкручування" ствола саме такого калібру замість "штатного" 152-мм на своїх САУ цього типу росіяни передбачили також.
Але далі ми впираємось ось у який парадокс. З однієї сторони, говорити зараз про кількісне розширення парку артилерії ЗСУ наче й недоцільно, якщо виходити із такого співвідношення по боєприпасам – Сили оборони України в середньому за день відстрілюють зараз 3,6 тисяч снарядів усіх калібрів, а треба мінімально хоча 11,8 тисяч снарядів.
З іншої сторони, раз все рівно пішла мова про значну кількість стволів, які вимагають ремонту та оновлення, все рівно виникає згадати про один варіант "кількісного" нарощення. Який буквально "лежить на поверхні".
В січні 2023 року американський Центр стратегічних досліджень (CSIS) виступив з коментарем, в якому наполягав – Білий Дім та Пентагон мають перейти до поставок для ЗСУ гаубиць M198 калібру 155-мм.
Аналітики свою думку аргументували так – навіть якщо "на папері" кількість переданих від західних партнерів та здобутих як трофеї артсистем в строю ЗСУ виглядає значною, все рівно цього в реальності мало для ефективного протистояння армії РФ. Особливо якщо згадувати про стандарти НАТО часів "Холодної війни".
Можливості по передачі артсистем типів M777, M109 та L118 фактично вичерпані. Натомість на зберіганні в армії США стоїть від 300 до 600 гаубиць типу M198, останні з яких були поставлені на консервацію лише в 2006 році. Почати можна було б хоча б з відновлення 100 одиниць, на що треба до 1 року та до 60 мільйонів доларів затрат. І тут CSIS закликав починати "вже зараз", аби поставка відновлених гаубиць виявилась якраз дуже вчасною для ЗСУ.
Після публікації цього коментаря від CSIS, публічного прогресу по темі можливої передачі гаубиць M198 для ЗСУ поки не спостерігається. Тому, можливо, саме час знову підняти це питання "на поверхню". Бо задача досягти "артилерійського паритету" відносно військ російських окупантів лишається все ще актуальною.
Читайте також: РФ почала розконсервацію Т-55 та Т-54: коли навіть Т-62 виявилось замало та дійшли до 40-50-х років
