Те що Збройні Сили України відмовляться від артилерії у радянських калібрах 122 та 152 мм - це лише виключено питання часу. І її постачання зараз від союзників, а мова йде про сотні одиниць різноманітних артилерійських систем, таких як M777, M109, Caesar, Krab, PzH 2000, Zuzana 2, FH70 та інші у калібрі 155 мм та M119 у калібрі 105 мм, процес лише починається.
Бо мова йде про необхідність замінити понад 1200 артилерійських систем у радянських калібрах, близько 750 одиниць у 152-мм калібрі та близько 450 одиниць у 122-мм калібрі які перебували на озброєнні ЗСУ станом на 2021 рік. І довести чисельність у західних калібрах до тієї самої позначки буде доволі непросто. Бо, для розуміння масштабів, сумарно у Великій Британії, Франції, Німеччини та Італії разом до 600 одиниць 155-мм та до 150 одиниць 105-мм артсистем (вся статистика за Military Balance).
Читайте також: Бої на Херсонщині: рашисти намагаються врятувати сотні поранених та десятки підбитих одиниць техніки
Водночас шлях заміни та пов'язані з цим складнощі доволі детально розписав польський оборонний портал Defense24, головні елементи та висновки якого нижче.
Першою задачею буде зміна саме 122-мм артилерійських систем, таких як Д-30 та 2С1 "Гвоздика", це пов'язано з тим, що снаряди для них у Європі завершуються швидше ніж інші. Лінійною заміною для них можуть бути саме 105-мм артилерійські системи, які у версії гаубиці M119 мають значно кращу мобільність за Д-30.
Окрім того, є доволі цікавий перспективний мобільний варіант 105-мм артилерії - Hawkeye Mobile Weapon System (105MWS), який передбачає встановлення 105-мм гаубиці М20 на шасі HMMWV. І хоча систему почали випробовувати у 2021 році вона доволі цікава з точки зору поєднання легкого та невибагливого в експлуатації шасі з вогневою міццю.
Також цілком можлива заміна 2С1 "Гвоздика" на будь-яку іншу артилерійську систему у 155-мм калібрі, особливо, для підвищення мобільності - САУ на колісному ходу. Але, з боку Defense Express, зазначимо, що можливо доцільніше 105-мм калібр у ЗСУ сконцентрувати у десантно-штурмових бригадах та морській піхоті, а сухопутні війська мають зосередитись на використанні 155-мм калібру в артилерійських системах з довжиною ствола 39 та 52 калібри.
Але справжні складності починаються із заміною 152-мм калібру у пропорції 1:1 на 155-мм калібр. Бо, як вже було зазначено, кількість таких систем у арміях світу взагалі не досить велика. Навіть якщо прийняти такий фантастичний сценарій, що США вирішить віддати Україні взагалі всі M109A6, які в неї знаходяться на зберіганні, то ЗСУ зможе отримати близько 500 таких САУ. І мова буде йти про систему з довжиною ствола 39 калібрів, а не 52.
Тому жодних інших можливостей, ніж збирати "зоопарк" з всіх можливих 155-мм артилерійських систем, які надаються союзниками, а також замовляються Україною, зокрема і польських Krab, німецьких RCH 155 та словацьких Zuzana 2 - немає. І навіть після перемоги, скоріш за все, світовий дефіцит озброєння не дасть можливості перейти на єдиний зразок.
Але в Україні є ще дві можливості - це виробництво власної 155-мм артилерії, тієї ж самої "Богдани", а також - заміна артилерійської частини наявних та трофейних "Мста-С". Справа в тому, що у РФ існує експортний варіант саме під 155 мм з довжиною ствола 52 калібри. Таким чином, при правильній постановці задачі та її виконанню Україна цілком може провести й таку модернізацію свого артилерійського парку.
Водночас від деяких систем, зокрема 203-мм "Піонів" рано чи пізно, але треба бути відмовитись взагалі. Питання боєприпасах до них, а також підтримки життєвого циклу їх відносно невеликої кількості, скоріш за все стане вирішальним фактором.
Читайте також: Чому РФ ризикує "поховати" проект свого "новітнього" стелс-винищувача, який помпезно представили у 2021 році
