Спільне виробництво в Україні разом із США засобів протиповітряної оборони повинно розпочатись до кінця 2023 року. Саме такий строк озвучив Міністр з питань стратегічних галузей промисловості України Олександр Камишін.
Сама домовленість відносно цього була досягнута під час візиту до США Президента України Володимира Зеленського, який анонсував спільне виробництво озброєння загалом, окремо виокремивши саме засоби ППО.
Читайте також: Канаді знадобиться $1,1 мільярд на старі Leopard 2, а на нові танки грошей нема
Водночас більше деталей від Олександра Камишіна дозволяють оцінити про що саме може йти мова. В інтерв'ю NV він зазначив, три аспекти. Перший - робота вже йде. Другий - що результати спільного виробництва з'являться ще до кінця 2023 року. Третій - те, що "інші складні системні речі - найближчими роками".
Таким чином мова навряд йде про складний у реалізації проєкт, на кшталт виробництва в Україні потужних зенітних ракетних комплексів на кшталт Patriot, або умовного NASAMS. У теорії це звісно можливо, але до появи першого результату знадобляться роки. Тому апетити можливо одразу зменшити на ті системи ППО, початок виробництва яких можливо розгорнути за мінімальний час, точніше - три місяці.
На фоні цього найбільш реалістичним вбачається початок виробництва в Україні артилерійських та кулеметних зенітних систем. Потреба у яких більш ніж значна через масштабування РФ ударів літако-снарядами типу Shahed-136, яких у вересні було запущено рекордну кількість - понад 500 одиниць.
Враховуючи знову ж таки мінімальні строки у вигляді лише трьох місяців до кінця 2023 року, то можливо мова не йде навіть про просунуті системи на кшталт CORTEX Typhon від Kongsberg чи бойового модуля Slinger від EOS. При цьому все впирається у технологічні цикли.
Наприклад, перша партія з 10 Slinger, як повідомили в австралійській компанії, прибудуть до України до кінця року. Водночас замовлення на них, скоріш за все, було зроблено урядом США у квітні цього року, або точно Україною у тому ж місяці. Тобто на виготовлення першої й відносно малої партії на вже налагодженому виробництві знадобиться до восьми місяців.
Тому цілком можливо, що мова йде взагалі про простіші системи, на кшталт Victor з Чехії, яка оснащується тепловізійним прицілом.
Інший сценарій - реалізація вже досліджених рішень з інтеграції західних зенітних ракет під радянські ЗРК. І через те, що навряд чи є можливість зняти їх з бойового чергування і відправити через океан, то ці роботи необхідно проводити в Україні.
Також доволі прагматичний варіант - встановлення пускових під західні ракети з інфрачервоним наведенням на власне шасі. Тобто розвиток напряму, який був реалізований Великою Британією із не анонсованими AIM-132 ASRAAM на ерзац-пусковій.
Водночас під системою протиповітряної оборони цілком можливо розуміти не лише засоби знищення цілей, а й засоби їх виявлення. Але тут варіативність починає значно збільшуватись. А загалом вкрай важливо те, що сам процес вже йде, а кількість можливих варіантів дозволяє зробити для ворога не анонс, а несподіванку.
Читайте також: Не лише допомога: яке озброєння Україна закупила у Польщі на 0,8 млрд євро
