Україна розробляє ракетне озброєння, яке зможе уражати цілі на дальності понад 1000 км. Цю інформацію озвучив Міністр оборони Олексій Резніков, зазначивши, що виконавцями робіт є українські виробники й мова йде про державну програму.
Перспективу появи такого озброєння у ЗСУ очільник оборонного відомства оцінив, як "дуже добру". Цю заяву посадовець зробив під час виступу на форумі "Великий день з NV. Діалоги про відновлення України". На відео з 4:38:30.
Читайте також: У США оборонні проєкти відстають від графіка через вкрай банальну причину: F-15EX, міжконтинентальна Sentinel та субмарин Virginia
Також поява в Україні такого виду озброєння, на думку посадовця, відкриє дорогу до активної передачі західними країнами своїх далекобійних ракет.
Водночас для оцінки реальності створення в Україні ракет із дальністю ураження цілей у понад 1000 км необхідно підходити із розумінням складності цієї задачі та наявних напрацювань та базису вітчизняної оборонної промисловості за цією тематикою.
Й через те, що Олексій Резніков не уточнив тип ракет, то є два сценарії - балістична ракета та крилата ракета. Обидва варіанти мають право на життя, але потребують діаметрально різних компонентів та витрат, а також мають різні відправні точки.
Українська крилата ракета на 1000 км
Почати напевно треба з гіпотетичного проєкту крилатої ракети із дальністю польоту у 1000 км. Якщо брати технологічні заділи станом на 2021 рік, то український оборонний комплекс вже відпрацював створення протикорабельних ракет у вигляді "Нептуна", що потребувало наявності повного спектра вітчизняних компонентів для цього виду озброєння: авіоніки ракети, системи наведення, двигуна та паливної системи, а також усього наземного комплексу.
Але крилата ракета для ураження наземних цілей відрізняється від протикорабельної системою навігації з використанням системи TERCOM та/aбо DSMAC, коли ракета сканує під собою поверхню та порівнює з еталонним зображенням, а також можливістю польоту з огинанням рельєфу місцевості. Окрім того, для досягнення дальності у 1000 км необхідно значно більші масо-габаритні розміри самої ракети.
До технологічних напрацювань 2021 року абсолютно справедливо додати російські ракети Х-555, Х-101, Р-500 та "Калибр", які були детально досліджені українськими фахівцями. Це дозволяє повторити вже реалізовані рішення, а не шукати та випробовувати щось оригінальне. Такий реверс-інженирінг для української промисловості абсолютно реальний та дозволяє зекономити час на розробку.
А один з основних компонентів крилатої ракети - малогабаритний двигун, в Україні є й виробляється. Більше того, він аналогічний тим, які використовуються у російських крилатих ракетах. Тобто в результаті можливо сподіватися на виробництво крилатої ракети наземного базування українського виробництва у доволі реалістичні строки. Але це за умови опанування цілого сегменту компонентів пов'язаних із навігаційною системою.
Головним питанням звісно залишається реальна ефективність крилатих ракет. Справа в тому, що для успішної атаки об'єкта необхідно буде прорвати протиповітряну оборону противника у прикордонних/прифронтових районах, обійти райони ППО у тилу, включно із діями винищувальної авіації, яка буде направлена на перехоплення таких цілей.
Й за прикладом України цілком можливо навіть обмеженими силами досягти високих рівнів знищення крилатих ракет, який буде становити понад 80%. А проблема в тому, що Україна навряд зможе виробляти у короткостроковій перспективі крилаті ракети масово, й щотижня робити пуски у декілька десятків одиниць.
Українська балістична ракета на 1000 км
Абсолютно інший набір технологій необхідний для створення балістичної ракети. Зокрема мова йде про твердопаливний чи рідиннопаливний двигун, систему навігації, яка має спиратись більше на інерціальну та кінцеве донаведення на ціль, а також матиме значно більші розміри.
При цьому вони на пряму залежать від того, який двигун буде використано. Якщо піти шляхом рідиннопаливного двигуна, а саме балістичні ракети з таким типом з'явились й були освоєні у серійному виробництві раніше, то необхідно зазначити, що напрацювання в Україні за цією темою більш ніж масштабні. Зокрема перша радянська балістична ракета на компонентах, які дозволяли тримати її заправленою довгий час була розроблена та вироблялась в УСРР - Р-12 ще наприкінці 50-х років. При цьому дозволяла на дальність 2080 км закинути 1,6 тонни бойової частини. Але мова йде про 47-тонну ракету довжиною 22 метри.
Також саме рідиннопаливні балістичні ракети на базі Р-17 ("Скад"), стали першими ракетами для країн, які взагалі мали вкрай обмежені технологічні можливості та повну відсутність власної школи ракетобудування.
Водночас твердопаливний двигун для балістичних ракет дає значно кращі характеристики щодо масо-габаритних та експлуатаційних характеристик. Й звісно саме він мав бути використаний у балістичній ракеті комплексу "Сапсан", але це впирається у можливість виробництва або закупівлі твердого палива. Але напрацювання у вигляді системи управління та наведення на термінальній ділянці для цієї ракети підходить для обох варіантів.
Важливим фактором ефективності балістичних ракет є те, що їх перехоплення потребує наявності комплексів протиракетної оборони безпосередньо для прикриття кожного об'єкту. Й попри те, що у РФ декларують таку можливість для комплексів С-400 та С-300В, це об'єктивно сумнівно, через те, що вони не мають кінетичних перехоплювачів. Окрім того, питання у їх умовній "вільній кількості" для прикриття всіх об'єктів у зоні ураження.
Цілі для українських ракет на 1000 км
Перелік цілей, які у випадку появи в Україні власної ракети з дальністю у 1000 км потраплять у зону ураження більш ніж величезний. Мова йде й про цілу низку оборонних підприємств, які є критичними для виробництва РФ озброєння, включно з усіма московськими та підмосковними підприємствами без стабільної роботи яких весь оборонно-промисловий комплекс РФ зустрінеться з катастрофічними для себе наслідками.
Звісно мова йде й про абсолютно більшість військових аеродромів у європейській частині РФ, складів боєприпасів, ремонтних підприємств, інших ключових стратегічних об'єктів.
Й об'єктивно лише перелік основних цілей означає потребу у сотнях таких ракет, що означає й те, що вартість засобів їх ураження має бути мінімально можливою, а технологічні цикли створення - максимально короткими й не зав'язані на унікальні можливості певних підприємств.
Читайте також: Що в окупантів на Ка-52 з електронікою, що вони замість комбайнів "бачать" танки
