Створення винищувача шостого покоління за програмою Future Combat Air System (FCAS), яким наразі займається Німеччина, Франція та Іспанія, як й спільний німецько-французький проєкт танка нового покоління MGCS (також відомий, як EMBT) все більше виглядає малореалістичним через все більш обґрунтований скепсис.
Оборонний комітет Сенату Франції у своєму звіті щодо бюджету на 2024 рік зазначив значні сумніви у можливості реалізації цих програм у розумні строки загалом, пише Defense aerospace. У звіті прямо зазначено, що попри зацікавленість співробітництва з Німеччиною в оборонній сфері відсутня синхронізація графіків оновлення озброєння двох армій. Існують стратегічні розбіжності у визначенні потреб в озброєнні, економічні інтереси є конкурентними, а самі зброярі не дуже позитивно оцінюють шанси обох програм на успіх.
Читайте також: У ПС ЗСУ прокоментували заяви західних ЗМІ про те, що США нібито не зможуть постачати ракети до Patriot
При цьому для Франції вже наступний 2025 рік стане ключовим для прийняття стратегічного концептуального рішення щодо заміни Leclerc та Rafale. Тобто у Парижі зараз вірно бачать проблему у тому, що вклавшись у обидва проєкти в них буде оборонна прогалина, бо поява цих зразків очікується десь на рівні 2045-2050 років.
Бо лише початок виробництва танка MGCS заплановано аж на 2040-2045 рік. При цьому не факт, що він взагалі буде створений, бо у Парижі вже кивають на Берлін, який дав "зелене світло" паралельній розробці заміни Leopard 2, який буде вести німецькі Krauss-Maffei Wegmann та Rheinmetall, італійський конгломерат Leonardo, шведський Saab, а також неназвана іспанська компанія. Тобто це також проєкт панєвропейської машини, але для Німеччини, Італії, Іспанії та Швеції.
Паралельно з цим у французьких парламентарів звісно виникли питання щодо фінансування, оцінки ризиків та методів розробки. Але головна проблема у тому, що якщо чекати на MGCS, то необхідно продовжити експлуатацію Leclerc
до середини XXI сторіччя, а це означає необхідність модернізації наявних машин до відповідного рівня з оновленням всіх систем.
Щодо винищувача FCAS, то зсув програми розробки вже складає 2 роки й перший політ демонстратора технологій наразі запланований на 2029 рік. А це означає, що його поява у вигляді серійного літака можливо лише на рівні тих самих 2045-2050 років. Й тягне за собою питання продовження експлуатації та модернізації Rafale до цього часу.
У Франції також підкреслюють, що саме Dassault
, а не Airbus є генеральним виконавцем, а це у будь-який момент може означати появу додаткових складностей з партнерами, який сам Париж відсуває на роль підрядників.
Й звісно мова також йде про гроші, бо немає гарантії того, що Берлін не буде обмежувати експорт FCAS
до інших країн, як це
відбувається з Eurofighter.
Тобто поки все вказує не те, що обидва проєкти, які розпочинались, як французько-німецькі можуть розвалитися. Й зрештою це буде не вперше. Зокрема Франція у 1970-х роках брала участь у проєкті Eurofighter разом із Великобританією, Іспанією, Італією та Німеччиною.
Але майже одразу Париж вийшов з проєкту через концептуальні розбіжності та бажання отримати легший винищувач для можливості створення його палубної версії. В результаті й з'явився Rafale, який здійснив свій перший політ у 1986 році та почав серійно вроблятися у 1997 році, коли Eurofighter лише вперше піднявся у небо.
Й з одного боку тягти національний проєкт, як танка, так й винищувача складніше, але натомість можливо уникнути запеклих суперечок щодо всіх складових розробки, від самого концептуального бачення, до грошей. Тим більше, що наразі Франція демонструє те, що не збирається воювати у Європі взагалі й активно перетворює своє військо виключно на експедиційні сили, а до них існують абсолютно інші вимоги й потрібно зовсім інше озброєння.
Читайте також: В Україні будуть ремонтувати танки Leopard 1 та іншу німецьку зброю
