Створення винищувача шостого покоління за програмою Future Combat Air System (FCAS), яким наразі займається Німеччина, Франція та Іспанія, як й спільний німецько-французький проєкт танка нового покоління MGCS (також відомий, як EMBT) все більше виглядає малореалістичним через все більш обґрунтований скепсис.
Оборонний комітет Сенату Франції у своєму звіті щодо бюджету на 2024 рік зазначив значні сумніви у можливості реалізації цих програм у розумні строки загалом, пише Defense aerospace. У звіті прямо зазначено, що попри зацікавленість співробітництва з Німеччиною в оборонній сфері відсутня синхронізація графіків оновлення озброєння двох армій. Існують стратегічні розбіжності у визначенні потреб в озброєнні, економічні інтереси є конкурентними, а самі зброярі не дуже позитивно оцінюють шанси обох програм на успіх.
Читайте також: У ПС ЗСУ прокоментували заяви західних ЗМІ про те, що США нібито не зможуть постачати ракети до Patriot
![FCAS](/media/contentimages/979659d3dc503193.jpg)
При цьому для Франції вже наступний 2025 рік стане ключовим для прийняття стратегічного концептуального рішення щодо заміни Leclerc та Rafale. Тобто у Парижі зараз вірно бачать проблему у тому, що вклавшись у обидва проєкти в них буде оборонна прогалина, бо поява цих зразків очікується десь на рівні 2045-2050 років.
Бо лише початок виробництва танка MGCS заплановано аж на 2040-2045 рік. При цьому не факт, що він взагалі буде створений, бо у Парижі вже кивають на Берлін, який дав "зелене світло" паралельній розробці заміни Leopard 2, який буде вести німецькі Krauss-Maffei Wegmann та Rheinmetall, італійський конгломерат Leonardo, шведський Saab, а також неназвана іспанська компанія. Тобто це також проєкт панєвропейської машини, але для Німеччини, Італії, Іспанії та Швеції.
![MGCS](/media/contentimages/108659d3df0b53f0.jpg)
Паралельно з цим у французьких парламентарів звісно виникли питання щодо фінансування, оцінки ризиків та методів розробки. Але головна проблема у тому, що якщо чекати на MGCS, то необхідно продовжити експлуатацію Leclerc
до середини XXI сторіччя, а це означає необхідність модернізації наявних машин до відповідного рівня з оновленням всіх систем.
Щодо винищувача FCAS, то зсув програми розробки вже складає 2 роки й перший політ демонстратора технологій наразі запланований на 2029 рік. А це означає, що його поява у вигляді серійного літака можливо лише на рівні тих самих 2045-2050 років. Й тягне за собою питання продовження експлуатації та модернізації Rafale до цього часу.
![Rafale](/media/contentimages/f47659d3e2faec46.jpg)
У Франції також підкреслюють, що саме Dassault
, а не Airbus є генеральним виконавцем, а це у будь-який момент може означати появу додаткових складностей з партнерами, який сам Париж відсуває на роль підрядників.
Й звісно мова також йде про гроші, бо немає гарантії того, що Берлін не буде обмежувати експорт FCAS
до інших країн, як це
відбувається з Eurofighter.
Тобто поки все вказує не те, що обидва проєкти, які розпочинались, як французько-німецькі можуть розвалитися. Й зрештою це буде не вперше. Зокрема Франція у 1970-х роках брала участь у проєкті Eurofighter разом із Великобританією, Іспанією, Італією та Німеччиною.
Але майже одразу Париж вийшов з проєкту через концептуальні розбіжності та бажання отримати легший винищувач для можливості створення його палубної версії. В результаті й з'явився Rafale, який здійснив свій перший політ у 1986 році та почав серійно вроблятися у 1997 році, коли Eurofighter лише вперше піднявся у небо.
![Eurofighter](/media/contentimages/422659d3e4d51f97.jpg)
Й з одного боку тягти національний проєкт, як танка, так й винищувача складніше, але натомість можливо уникнути запеклих суперечок щодо всіх складових розробки, від самого концептуального бачення, до грошей. Тим більше, що наразі Франція демонструє те, що не збирається воювати у Європі взагалі й активно перетворює своє військо виключно на експедиційні сили, а до них існують абсолютно інші вимоги й потрібно зовсім інше озброєння.
Читайте також: В Україні будуть ремонтувати танки Leopard 1 та іншу німецьку зброю