Зокрема, найбільший експортний потенціал мають протитанкові комплекси "Корсар" і "Стугна-П" (експортна назва "Скіф"), а також інші високоточні боєприпаси розробки КБ під керівництвом Олега Коростельова.
Читайте також: Олег Коростельов: Випробування берегової версії "Нептуна" завершені, орієнтовно через два місяці він буде прийнятий на озброєння
В оприлюдненому на Економічній правді матеріалі з аналізом того, що продає і що купує Україна на ринку озброєнь, стверджується, що основними імпортерами української зброї за результатами 2019 року є Індія, Саудівська Аравія і Туреччина.
Цікавими є і інші висновки, що наведені в статті:
З 1992 року і понині український військовий експорт складається з трьох нерівнозначних складових: поставки нової або складської техніки, спільні розробки за конкретними замовленнями, обслуговування техніки та обладнання радянського виробництва.
До 2011 року на першому місці для України за прибутковістю був продаж авіаційної техніки і надання послуг з її модернізації та ремонту. На другому місці була бронетехніка.
Більше по темі читайте в матеріалі: Авіаремонт і модернізація: як утримати позиції й обігнати конкурента
Однак після 2011 року завдяки "танковому прориву" (укладення низки контрактів, у тому числі на поставку танків "Оплот" до Таїланду) торгівля бронетехнікою вийшла на перше місце. Третє місце традиційно посідала торгівля засобами протиповітряної оборони.
Більше по темі читайте в матеріалі: Танк БМ "Оплот": чому він був крутим. І яким буде?
Ситуація з експортом зброї кардинально змінилася після анексії Росією Криму та початку військових дій на Донбасі навесні 2014 року. Україна сама потребувала зброї, тому всі ресурси військової промисловості були задіяні для вирішення внутрішніх проблем.
У результаті виконання частини експортних контрактів було тимчасово припинено. Саме з цієї причини Національну гвардію доукомплектовували танками Т-64 і БТР-3, які призначалися для Анголи і Таїланду.
Більше по темі читайте в матеріалі: БТР-3 - надійна ефективність. Понад 700 виготовлених бойових машин
Після 2015 року становище дещо стабілізувався, проте на колишні обсяги експорту Україні вийти не вдалося. Змінилася і структура поставок: основну частину становили високотехнологічні продукти на кшталт керованих протитанкових ракет. Зійшов нанівець бізнес торгівлі радянськими запасами – склади ґрунтовно спустошила війна.
У 2016 році ексгенпрокурор Юрій Луценко озвучив суми продажів військового майна за 2005-2014 роки. За дев'ять років було розпродано військового майна, техніки та зброї майже на 2 млрд дол.
Більше по темі читайте в матеріалі: 29 років безпеки та оборони України: від спадщини СРСР до НАТО
Зараз, як стверджують в Економічній правді основним джерелом доходу для української оборонної промисловості є продаж протитанкових комплексів "Корсар" і "Стугна-П" (експортна назва "Скіф"), а також інших високоточних боєприпасів від Державного київського конструкторського бюро "Луч".
Нагадаємо, що раніше Defense Express писв, що, на думку Генерального директора - Генерального конструктора ДержККБ "Луч", Україна здатна розробити власний комплекс ППО з дальністю 100 км за кілька років. Вартість подібної розробки складе $30-50 млн. Крім того, КБ "Луч" розробило перший ударний український БПЛА "Сокіл-200", а його очільник Олег Коростельов отримав звання Героя України - "за визначні особисті заслуги у зміцненні обороноздатності та промислового потенціалу Української держави, розробку новітніх зразків озброєння". Це сталось не в останню чергу і тому, що розроблені в КБ "Луч" під керівництвом Олега Коростельова "Нептун" та "Вільха" стали основними елементами ракетного щита України, який був створений за лічені роки.
Найцікавіші матеріали з Олегом Петровичем Коростельовим від Defense Express: про український ЗРК та власний Javelin, а також систему протиповітряної оборони загалом; руйнуємо міфи про "Нептун", а також розпитуємо про "Вільху"; розповідаємо про нові деталі ударного БПЛА від ДержККБ "Луч" – повністю автономного та більшого за Bayraktar TB2.
Читайте також: Руйнування ворожих міфів про "Нептун" та про потужну "Вільху" як оптимум: інтерв'ю з Олегом Коростельовим (відео)
