Найновішим зразком вітчизняної конструкторської думки щодо створення танків за новітньої історії є танк "Оплот", який було прийнято на озброєння Сухопутних військ України ще у травні 2009 р. Проте головним користувачем цього танку нині є Таїланд, що отримав 49 бойових машин – попри усі негаразди, викликані російською агресією.
Що ж до Збройних сил України, то нині танк БМ "Оплот" проходить етап повної українізації, з достатньо складним, якщо зважати на формальні процедури, процесом легітимізації нових компонентів у складі машини.
Читайте також: 130 мм смерті: Rheinmetall показала вбивцю російської "Армати" (відео)
Йдеться про імпортозаміщення російських складових. Коли завершиться цей процес і чи буде замовляти армія оновлений "Оплот" - питання поки без конкретної відповіді.
І, здається, доля вкотре випробовує і сам цей проєкт, і оборонну промисловість, і всю керівну вертикаль країни на спроможність відокремити головне від другорядного, принципове – від побічного при створенні бронетехніки.
Саме тому я вирішив зараз опублікувати це інтерв’ю з Олександром Івановичем Веретенніковим, який свого часу був генеральним конструктором ХКБМ ім. А. А. Морозова.
Бо часом треба нагадувати речі, які примушують замислюватися. Робити висновки. Особливо якщо робота над помилками так і не зроблена. Хоча проходять роки…
Розмова з Олександром Веретенніковим відбулася на міжнародній виставці озброєнь "Айдекс-2013", яка проходила у столиці Об'єднаних Арабських Еміратів у 2013 г. За спиною у генконструктора стояв БМ "Оплот", розпечений під арабським сонцем градусів під сорок. Звісно, спочатку я запитав про коротку історію створення "Оплоту".
- Дослідно-конструкторська робота "Керн", відкрита вже в незалежній Україні, тривала п'ятнадцять років. Доробки і конструкторські рішення, сформовані на базі "Керна", дозволили українським танкобудівникам створити пакистанський варіант Т-80УД. З цієї роботи в 2000 р. вийшов Т-84, а в подальшому - і "Оплот".
І це нормальна і правильна тенденція з точки зору наступності, вдосконалення тих чи інших конструкторських рішень. Але динаміка змін зростає.
Сьогодні вже проблематично, як це було можливо, припустимо в 50-і роки, зробити якийсь зразок техніки і сказати, що він буде жити 15 років. Тут кожен рік може принести щось істотне і нове ...
- Стверджується, що новий "Оплот" став більш адаптивний до можливостей людини, який його експлуатує, при цьому ефективність управління системами танка, що забезпечують рухливість, значно зросла. За рахунок чого?
- На сьогоднішній день параметри рухливості танка обмежені зовсім не технічними можливостями машини. Вони обмежені фізіологічними здібностями людини.
Щоб швидко їхати, потрібно добре бачити, потрібно швидко реагувати на навколишнє оточення. Відповідно, механік-водій повинен мати гарні навички і практику.
За радянських часів ми проводили такий експеримент, коли екіпажі на одних і тих же танках були сформовані із заводських бригад і з армійських частин. Так от, заводські бригади показували середню швидкість на марші 35 кілометрів на годину, а армійські - 15-20.
Запас ходу для танка на марші заводські бригади забезпечували в 450-500 км, армійські - 250-300 км.При стрільбі з танку заводські бригади вражали 80% цілей, військові - близько 30%. Все це за рахунок різниці в досвіді. Як то кажуть, з одного боку, професіонал, а з іншого - строковик ...
Це приклад того, що такі базові характеристики танка, які наводяться у тих же рекламних буклетах, - той же запас ходу, швидкість руху, - на практиці дуже сильно залежать від кваліфікації водія.
Щоб забезпечити необхідний рівень майстерності, потрібно або на полігоні не одну тонну солярки виїздити, або не менш ретельно відпрацьовувати навички на тренажерах, потім також закріплюючи їх реальною практикою. Все це важливо.
Але ми пішли далі. А саме - в танку БМ "Оплот" реалізована автоматична система управління, яка, грубо кажучи, наближає, або скажімо так, піднімає можливості водія середньої кваліфікації з управління танком до навичок водія вищої кваліфікації. Відповідно, заощаджується як паливо, так і ресурс машини.
- Як це відбувається на практиці?
- Коли танк їде по пересіченій місцевості, весь час потрібно міняти передачу, щоб долати різного роду перешкоди. Десь гальмувати, десь розганятися. Що робить механік-водій з малим досвідом і недостатньою кваліфікацією? Він встановлює передачу нижче, щоб не увійти, і додає обертів двигуна побільше.
Як підсумок - паливо "вилітає" у вихлопну трубу, двигун експлуатується на підвищених обертах, його ресурс вимотується - притому, без особливої користі справі.
У свою чергу, в автоматичну систему управління "Оплотом" закладені алгоритми, за якими двигун і трансмісія використовуються в оптимальним режимі, виходячи з дорожніх умов і того завдання, яке ставить водій.
- Тобто, механік-водій у ході управління танком «спілкується» з двигуном і трансмісією через інтерфейс у вигляді автоматичної системи управління.
Людина задає умови бажаного, а система управління забезпечує максимум можливого при найбільш оптимальних режимах в тих чи інших умовах пересування.
- Це одна сторона справи. Танк - масивна машина, і при цьому досить швидкісна. При русі і поворотах на великій швидкості вона схильна до заносів, всі ці особливості машини в русі механіку-водію потрібно відчувати.
І щоб на великій швидкості провести танк "по змійці", потрібно мати великий досвід. Особливо в танках, де механік-водій управляє машиною за допомогою важелів і фрикціонів, покладаючись тільки на своє чуття і майстерність.
У "Оплоті" реалізований якісно інший підхід. У танку встановлений штурвал, яким механік-водій водій задає кути повороту танка, а вже завдання автоматики в тому, щоб машина відпрацювала рух по потрібному радіусу, йшла по необхідної траєкторії.
- Що ви думаєте з приводу інтеграції в танк "Оплот" більш потужного двигуна 6ТД-3, розробленого в КБ двигунобудування? Тим більше, що його габаритні параметри уніфіковані з двигуном 6ТД-2E, який сьогодні є танковим «серцем».
- Танк "Оплот" в його нинішньому вигляді - дуже збалансована конструкція. Навіть якщо двигун за габаритами і по масі можна порівняти з тим, що серійно встановлюється, але він має більшу потужність, то баланс порушується.
Збільшивши потужність мотора, щоб зберегти необхідний замовником запас ходу, потрібно збільшувати запас палива. Двигун більшої потужності видає більше тепла. Відповідно, потрібні великі радіатор і очисник повітря.
Як наслідок, збільшується об'єм моторно-трансмісійного відділення, це тягне за собою необхідність збільшення площі бронювання.
Підсумок - маса танка зросла за рахунок додаткового бронювання і більшого обсягу палива і "з'їла" той приріст потужності, який дає більш потужний двигун.
Грубо кажучи, збільшення потужності двигуна на десять відсотків тягне за собою збільшення на десять відсотків маси всього танка. При тому, що корисне навантаження танка - його екіпаж і снаряди - це всього п'ять відсотків від маси.
Приблизно так виглядає "зачароване" коло, по якому вже пройшли всі конструкторські школи. Ті ж німці з "Леопардом", американці з "Абрамсом", росіяни з Т-90, і ми.
В процесі еволюції кожен для себе, виходячи зі своїх можливостей, рівня своїх технологій і виробничих потужностей, знайшов ту оптимальну точку, навколо якої, власне, і створювався танк.
Зміна цього балансу можлива, але це призведе до створення нового танка. Абсолютно нового. Причому не стільки за характеристиками, скільки по конструкції ...
- Які переваги на полі бою забезпечує екіпажу танка БМ "Оплот" нова система управління вогнем?
- Танк "Оплот" оснащений системою управління вогнем (СУВ) з комплексом ПНК-6, вона значно розширила можливості по виявленню, розпізнаванню і поразки цілей на полі бою вдень і особливо вночі.
Як в людському світі немає абсолютного зла і абсолютного добра, так і в світі техніки немає абсолютно правильних і неправильних рішень.
У СУВ у нас два тепловізора, денний канал і нічний канал. СУВ дає можливість застосовувати весь арсенал танкового озброєння і наводчику, і командиру.
Як в людському світі немає абсолютного зла і абсолютного добра, так і в світі техніки немає абсолютно правильних і неправильних рішень.
Є рішення, які краще або гірше підходять до вимог того чи іншого періоду часу.
Революційний перехід на танковий екіпаж з трьох осіб, який був вперше реалізований Олександром Морозовим на розробленому за радянських часів в Харківському бюро з машинобудування танку Т-64, привів до різкого стрибка у забезпеченні основних параметрів танка - озброєнні, захисті, рухливості – при тій же масі.
Але цей шлях у той час привніс з собою і ергономічні проблеми. У тодішніх радянських танках функції командира і навідника були розділені. І раніше командир, якщо знайшов ціль і передав її наводчику, то далі мав тільки сидіти і чекати, правильно навідник виконує завдання чи неправильно. Допомогти командир йому не міг. Успіх залежав від злагодженості екіпажу. Все визначало триєдине єдність - танк, зброя, екіпаж.
При нинішньому рівні розвитку системи управління вогнем, яка застосована в танку "Оплот", управління зброєю дубльовано.
Командир може знайти ціль і передати її цілевказування маркою навіднику, може в якійсь мірі підкоригувати дії навідника або, при необхідності, взяти всю ініціативу на себе.
Це істотно підвищує ефективність танка у вогневому поєдинку з противником. Сьогодні можна говорити, що з новою системою управління вогнем ми вийшли на рівень провідних європейських держав.
- Часом доводиться чути, що головка прицілу ПНК-6 надмірно високо стоїть над баштою. У військових і зарубіжних замовників немає побажань знизити висоту виступаючих оптичних приладів?
- Побажань немає. Справа у тому, що велика "голова" центрального приладу ПНК-6 визначається тим, що вона забезпечує ведення вогню як з танкової гармати, так і з зенітного кулемета.
Відповідно, у центрального приладі ПНК-6 велике "прокачування" дзеркал по вертикалі. А знизити висоту просто. Наприклад, рознести задачу ведення вогню з гармати і з зенітного кулемета під різні оптичні прилади. Тоді висота того ж ПНК зменшитися вдвічі. Зате управління зброєю ускладнитися.
- Для поліпшення умов роботи навідника і зменшення помилки прицілювання, особливо при стрільбі по цілям, які рухаються, до складу системи управління вогнем зарубіжні виробники вводять автомат супроводження цілей.
Це забезпечує захоплення зображення цілі і її автоматичне супровід. Чи стоїть таке завдання в планах щодо подальшого вдосконалення танка БМ "Оплот"?
- Забезпечення функції супроводу цілі не несе за собою ніяких принципових змін в конструкції танка. Це, будемо так говорити, апаратна частина і програмна, математика. Автомат супроводу цілей обробляє або відеосигнал від цілі, або "контролює" переміщення цілі за допомогою скануючого лазера.
Таке завдання для систем озброєнь в інтересах авіації або військово-морських сил вирішується простіше, так як там ціль знаходиться в однорідному фонової середовищі.
На суші складніше, так як ціль маневрує, і контраст ціль на тлі навколишнього середовища змінюється.
У нас в Україні є підприємство, яке зможе забезпечити створення автомату супроводження цілі і введення його як елемента в систему управління вогнем танка.
За умови, що таке завдання буде поставлено або нашим військовим замовником в особі Міноборони, або закордонним споживачем і планово профінансована.
- Вогнева міць танка істотно залежить і від арсеналу застосовуваних засобів ураження. Я маю на увазі танкові боєприпаси. Як з цим бути завтра?
- Для України це проблема. Хоча на виставках більше країн демонструють свої танкові боєприпаси. Наприклад, Пакистан продемонстрував свої підкалиберні снаряди, Китай міцно стоїть на ногах у галузі танкових боєприпасів. Фактичні всі країни, в яких є боєприпасна промисловість, вона працює для виготовлення і танкових боєприпасів.
Причому, якщо раніше був поділ на виробників за радянським і західним стандарту, то тепер уже не так. Тепер західні компанії роблять і радянський стандарт, а колишні радянські роблять і західний стандарт. Всі шукають роботу.
- Тобто, якщо ми хочемо займатися танками, нам все-таки потрібно займатися і снарядами?
- Якщо бути зовсім вже незалежними, то так. Але снарядна галузь вимагає на порядок більше коштів, ніж виробництво техніки. Правда, і витратні потреби під боєприпаси більше - і для мобілізаційних запасів, і для бойового навчання. Це один шлях.
З іншого боку, потрібно вибирати таку зброю, щоб потенційний замовник мав на ринку реально декількох постачальників, які між собою конкурували. В умовах ринку це більш оптимально.
Той же Таїланд боєприпаси під гармату "Оплоту" може купити і в Болгарії, і в Польщі, і в Китаї. Найголовніша задача, щоб постачальник боєприпасів був незалежним і не боявся окликів сильних світу цього.
Треба мати в арсеналі танкових військ постріли і снаряди, які забезпечують танку максимальні можливості
А з точки зору інтересів української армії, цю проблему має вирішувати, військове відомство, розуміючи невідповідність військової потужності існуючого танку і тих старих пострілів, які для нього є на складах.
Ми, в свою чергу, стверджуємо, що, звичайно, бажано мати в арсеналі танкових військ постріли і снаряди, які забезпечують танку максимальні можливості. Така проблема є і на неї не можна закривати очі.
- При цьому особливістю наших танків є можливість застосовувати для вогню керовані протитанкові ракети, які розроблені ДержККБ "Луч" і серійно виробляються в Україні на вітчизняної промислової і технологічній базі.
Проте, на французькому "Леклерку", німецькому "Леопарді" або американському "Абрамсі" в штатної боєукладці танку керованих ракет немає.
Вони впевнені, що тандем їхньої гармати і сучасного бронебійно-подкалиберного снаряду цілком успішно вирішує завдання знищення броньованої цілі противника з першого пострілу. Без потреби возитися з керованим озброєнням.
Чи не означає це, що для нас кероване озброєння, в принципі, є способом компенсувати відставання в технологіях виробництва звичайних боєприпасів? В енергетиці порохів, в осердях підкалиберних снарядів, технологіях обробки внутрішніх поверхонь стволів танкових гармат, і так далі ...
- Будь-який процес і результат потрібно розглядати, скажу так, в контексті історичного матеріалізму. Все виникло не раптово.
Ми виросли ментально і технічно у Радянському Союзі, де танк розглядався як масова зброя, яке повинно застосовуватися масовано, виготовляться у великих кількостях, з відносно низькою трудоємністю Відповідно, з меншою витратою матеріалів, бути простим у освоєнні. Ми з цим росли і в цих вимогах жили.
Захід, у свою чергу, виходячи з територіальних і людських ресурсів, не міг собі таке дозволити. Тому він, загалом, сповідував іншу концепцію, протитанкову.
Для їхніх бронетанкових військ головною була задача завдати максимальної шкоди наступаючим радянським військам. Ось дві різні доктрини і концепції, які принциповим чином впливали на формування образу танків у різних авторів, по різні боки барикад.
При тому, що у нас в той "холодний" період часу не стояла задача їх абсолютно перевершити. Нам потрібно було забезпечити масове виробництво зброї, яке за своїми характеристиками будемо відповідати своєму призначенню, забезпечуючи враження типових цілей.
Керована ракета для танка з'явилася вже десь 40 років тому, забезпечуючи влучення на відстанях до чотирьох-п'яти кілометрів.
Але тоді системи управління зброєю в танку були набагато простіші, а електроніка - набагато більша за розмірами. Втиснути її в габарити танка було непросто.
Надалі, завдяки істотному технологічному прогресу в електроніці та промисловому виробництві, що забезпечив мініатюризацію вузлів і блоків, а також на тлі широкого впровадження комп'ютерів стало можливим створення систем керованого протитанкового озброєння, здатного влучати і вражати у ціль з першого пострілу.
Але слід зазначити, що як нові системи управління зброєю для танка у цілому, так і кероване озброєння зокрема, істотно підвищили вартість танка.
Зі зброї масового виробництва він перетворився на такий собі ексклюзив. Тому на сьогоднішній день незначні замовлення на техніку, в тому числі бронетанкову, створили в світі ситуацію, коли зброї в арсеналах країн стає менше, але вимоги до ефективності, можливостям цієї зброї зростають.
На танки стали встановлювати дорогі системи управління вогнем, що в умовах масової війни - наприклад, для того ж Радянського Союзу - вважалося неприйнятним.
- А в сучасних реаліях, на вашу думку, танковий постріл з керованою ракетою "Комбат", яку можна застосовувати для стрільби через канал ствола танку "Оплот", - це конкурентна перевага у вогневому поєдинку або надмірна розкіш?
Адже, з точки зору практики бойових дій, на тому ж європейському ТВД вельми складно знайти місцевість, де екіпаж танку зможе виявляти цілі на відстані більше двох-трьох, а тим більше - п'яти кілометрів? Тл складки рельєфу, то ліс, то ще якась перешкода…
- Крім європейського ТВД, є пустелі і інші місця. До двох кілометрів у поєдинку з ціллю для танкіста вірно правило - "хто раніше побачив і раніше зміг влучити, той і виграв". Тут, як то кажуть, 50 на 50.
Але на видаленні від 3 до 5 км у танка "Оплот" очевидна перевага перед усіма танковими конкурентами - як раз завдяки наявності у арсеналі керованих ракет зі значною дальністю дії, у два рази більшою, ніж у штатних танкових снарядів.
І, дійсно, дуже добре, що шлях створення керованого озброєння для танків Україна пройшла, формуючи власну конструкторську школу, з опорою на національну технологічну і промислову базу.
- Що важливого варто відзначити в бронезахисті нашого танку?
- Танк "Оплот" посилений принципово - як передня, так і бічні проекції. Динамічний захист нового покоління забезпечує гарантований захист, непробиття, витримування обстрілу з відстань в 500 метрів усіма видами сучасних боєприпасів в зоні найбільш ймовірних курсових кутів обстрілу.
- Чи не є ослабленою зоною місце на вежі, де встановлені димові гранати?
- Ні. Димові гранати знаходяться, скажімо так, за проєкцією бойового відділення. Безумовно, якщо туди снаряд потрапить, він ці димові гранати розірве і виведе з ладу. Але загрози екіпажу не існує.
Ніяка зброя не здатна компенсувати тактичні прорахунки командира
- Як вирішена задача по захисту верхньої проекції танка від боєприпасів типу "ударне ядро"?
- Вона вирішена розміщенням на верхній проекції башти танка ефективних у протидії загрозам зверху "плиток" нового динамічного захисту. При цьому танк не потрібно розглядати як бойового слона, який повинен робити все сам і все тягати на собі.
Створити супертанк, здатний захистити від усіх загроз відразу, - це тупикова ідея.
Нагадаю, що танк є елементом загальновійськовий системи бою. І коли деякі ставлять таке дурне питання: "Що буде, якщо над підрозділом танків з'явиться вертоліт, він же їх розстріляє?". Я відповідаю: "Так, розстріляє, якщо ми не забезпечимо прикриття танків".
А що буде, якщо танк виїде на аеродром, де стоять літаки або вертольоти? Історія повториться з точністю до навпаки.
Ніяка зброя не здатна компенсувати тактичні прорахунки командира.
- Питання концептуального плану. Підвищення ефективності танка на поле бою за рахунок подальшого розвитку індивідуальних можливостей окремої машини фактично вичерпано.
Звичайно, можна прагнути посилити вогневу міць, збільшити бронювання танка, намагаючись при цьому зберегти високу рухливість танків.
Але можна зробити ставку на те, що потенціал танку, його здатності і можливості як універсальної зброї зростають багаторазово при тісній інтеграції танків із засобами розвідки і управління.
Екіпаж танку повинен мати доступ до інформації в реальному режимі в значному більшому обсязі, ніж йому надають його оптичні, теле і тепловізійні канали. Танк повинен бути повноцінним компонентом "цифрового поля бою". Яка ваша думка з цього приводу?
- Система управління боєм, а особливо автоматизована система управління військами навіть на тактичному рівні - це складна система. Як розробники танку ми розуміємо, як вона повинна функціонувати з урахуванням максимального використання танка або іншого комплексу ураження цілей.
Для ефективної роботи АСУВ район бойових дій повинен бути повністю "накритий" розвідувально-інформаційним полем. Розвідувальне поле забезпечує надходження інформації про супротивника, інформаційне поле - про положення та стан своїх військ, аж до окремого танка.
АСУВ автоматично визначає, які сили і засоби можуть бути використані в даний момент для вогневого ураження, який ймовірний результат їх застосування і видає пропозиції по вогневому ураженню на термінали аж до командира танка.
Але для повноцінного функціонування АСУВ тактичного, оперативно-тактичної ланки необхідна повна (на рівні єдиних інтерфейсів, протоколів, каналів) інтеграція з АСУ видів і родів військ.
Всі базові елементи для включення танка в розвідувально-інформаційне поле є. Їх тільки потрібно об'єднати в одну конфігурацію...
Так, на танку "Оплот" встановлені сучасні цифрові системи зв'язку, приймачі систем глобального позиціонування, що дозволяють знати положення свого танка, а командиру батальйону - всіх його підлеглих танків.
Всі базові елементи для включення танка в розвідувально-інформаційне поле є. Їх тільки потрібно об'єднати в одну конфігурацію і визначити алгоритм їх взаємодії, який потрібно зробити.
Розвідка, зв'язок, передача даних, перешкодостійкість, визначення «свій-чужий», створення галузі з виробництва цифрових карт місцевості, метео забезпечення і т.д. - за кожним з цих слів і напрямків - комплексні завдання, які в Україні потрібно вирішувати. Зрозуміло, що ці завдання повинні вирішувати не тільки творці танків.
В цілому, на сьогоднішній день усталені зразки зброї і техніки вже пройшли свій традиційний шлях розвитку. Далі - забезпечення багато режимності для їх оптимального використання.
А це досягається тільки за рахунок застосування обчислювальної техніки, сучасних систем управління та адаптації цієї техніки для того, що б вона була сприйнятлива до цих систем управління. Це стовпова дорога зараз.
- Чи можна стверджувати, що танк "Оплот" стане останнім типом танку для української армії з точки зору розвитку традиційної конструкції. А далі – лише його вдосконалення саме в площині ефективного забезпечення і застосування на полі бою?
- Найближчим часом малоймовірно вдосконалення традиційних механічних систем танка. Це видно і на прикладі американського танка М1, він уже останні двадцять років особливо не розвивається ні з механіки, ні по броні, ні по зброї.
Якісний приріст забезпечується тільки за рахунок вдосконалення системи управління вогнем і систем "С", комп'ютеризації і так далі. А розробка принципово нового танка можливо при появі цілого набору нових технологій у машинобудуванні і військовій справі.
- Чим визначені сьогодні вимоги до танку з боку української армії?
- Оптимальний вигляд танка для української армії, в першу і головну чергу залежить від розуміння замовником того, що він хоче. Питання як воювати, яким чином - це справа військових.
- А якою кількістю? Чому, на вашу думку, замовник в особі Міноборони говорить спочатку про потребу в 50 нових БМ "Оплот", потім замовлення зменшується до 10 машин, але не фінансується. А зараз мова йде лише про 6 танків. Адже така мала кількість нових машин жодним чином якість танкової картинки в масштабі армії в кращу сторону не змінить ...
- Про причини таких коливань Міністерства оборони питайте у наших військових. На жаль, вже на протязі двох десятків років для нас основний замовник - не українська армія.
Яке буде продовження історії нашого багатостраждального і все ще потенційно потужного "Оплоту"? Особисто я відповіді не знаю….
Читайте також: Якими будуть бойові машини майбутнього: у США показали концепти трьох машин NGCV
