Посилення протиповітряної оборони України вимагає доволі значної кількості зенітних ракетних комплексів та рекет до них. І якщо ЗСУ вже експлуатують, при цьому успішно, більш ніж старий MIM-23 HAWK, то увагу можливо звернути й на інші ЗРК.
При цьому час від часу спливає назва Roland. Це європейський, німецько-французький зенітний ракетний комплекс малої дальності, створення якого розпочалось у середині 60-х років, а постачання розгорнулось у середині 70-х. Його розробниками були Messerschmitt-Bölkow-Blohm та Aérospatiale-Matra. Враховуючи те, що це був одночасно засіб ППО для повітряних сил та для армії, він міг виготовлятися на шасі MAN 8×8, БМП Marder чи танка AMX-30.
Читайте також: Французи тепер пишуть, що ЗСУ отримають шість Mirage 2000-5F, і наводять свої пояснення по такій цифрі
Найбільш масовою стала модернізація Roland II, яка отримала всепогодність та була прийнята на озброєння у 1981 році. Вона дозволяла знищувати цілі на дальності до 6,3 км та на висоті до 3 км. У 1988 році з'явився Roland III з автоматизацію та оновленим прицільним комплексом, але на фоні краху СРСР та скорочення оборонних програм ця версія не встигла поширитись. Вона мала дальність знищення цілей до 8 км та до 5 км за висотою завдяки новій ракеті зі збільшеною вагою, швидкістю та вазі бойової частини.
Наведення зенітної ракети здійснюється за радіокомандним принципом у всіх версіях. Власна РЛС у Roland II дозволяла бачити цілі на дальності до 15-18 км. І попри об'єктивну застарілість цього ЗРК у порівнянні із сучасними цифровими зразками, його можливостей цілком вистачає для протидії "Шахедам" та навіть крилатим ракетам.
І якщо подивитись на поширення комплексу за часи Холодної війни, то у Німеччини станом на 1991 рік їх було понад 230, а у Франції понад 180. Комплекс активно йшов і на експорт, зокрема у 80-х Ірак закупив, орієнтовно, близько 120 таких ЗРК, а загалом було вироблено близько 620 одиниць у всіх версіях. При цьому ракет до них виробили понад 25 тисяч.
І тому дійсно можливо задатися питанням, а чи залишились в основних українських партнерів Roland. Водночас проблема в тому, що їх списали. При цьому відносно давно. Франція зробила це у листопаді 2006 року, а Німеччина на рік раніше. Це рішення приймалось на фоні запланованого завершення запланованої експлуатації цих систем та з формальною заміною на Crotale NG та Ozelot відповідно.
І попри те, що за логікою списане озброєння має йти на склад, але не за умов масштабного скорочення оборонних витрат. І як офіційно відзвітувалось міноборони Німеччини у відповіді на публічний запит від 16 квітня 2024 року, після завершення експлуатації всі Roland у Німеччині були утилізовані, незначна кількість після демілітаризації використовується як імітатори загроз для навчання пілотів.
Така сама доля спіткала і передану німцями до Словенії батарею цих ЗРК на колісному шасі, які були направлені на утилізацію вже у 2016 році на тлі втрати можливості ефективної експлуатації. Щодо долі французьких систем списаних у 2005 році, то з величезною долею вірогідності їх спіткала аналогічна доля. Як мінімум, Іспанія свої 18 "французьких" Roland на базі AMX-30 списала у 2015 році.
А серед можливих наявних експлуатантів зустрічається лише Катар, який замовив у 80-х 9 таких систем та Нігерія, яка замовила 16. При цьому реальна їх боєздатність під питанням. І це доволі логічно враховуючи те, що сам Roland вже не підтримується виробником. Варто ще додати, що Messerschmitt-Bölkow-Blohm не існує з 1989 року, а Aérospatiale-Matra з 2000 року, які у різний час і за різних обставин стали частинами Airbus.
Саме тому Німеччина зараз вкрай активно намагається на фоні реальної потреби у ЗРК середньої, малої та ближньої дальності поставити на озброєння системи ППО NNbS, розробка якої коштує 1,23 млрд євро та 5 має зайняти 5 років. Бо у середині 2000-х років одним махом списала не лише Roland, а й MIM-23 та Gepard.
Читайте також: Як виглядають та що можуть українські розвідувальні коптери, які називають аналогами Mavic
