Сьогодні, продовжуємо тему створення в РФ дистанційно керованих вогневих модулів, яку було піднято в матеріалах "Ідентифікація ворога: російські дистанційно керовані вогневі модулі. Ч. 1", "Ідентифікація ворога: російські дистанційно керовані вогневі модулі. Ч. 2", "Ідентифікація ворога: російські дистанційно керовані вогневі модулі. Ч. 3"
Інші установки
Можливість прийняття на озброєння Сухопутних військ ЗС РФ дистанційно керованих вогневих модулів іноземного виробництва розглядалась відносно недовго. Компанія "Оружейные мастерские" пропонувала "русифікацію" італійської установки Oto Melara HITROLE, пристосованої під 12,7-мм кулемет "Корд". Плюсом була відносно невелика маса – 131 кг, невеликі розміри 820×960×720 (мм) i відмінні прицільно-спостережні пристрої.
Читайте також: Російський комплекс звукотеплової артилерійської розвідки 1Б75 «Пеніцилін»
Подібні надії подавала співпраця з французькою компанією Nexter. На бронеавтомобілі "Тигр-М" було випробувано дистанційно керовану установку ARX20 з 20-мм гарматою (M621 або M693). Та після 2014 року усі ці плани анулювли, втім, російські інженери змогли ознайомитись з сучасними рішеннями у сфері дистанційного керування, стабілізації і наведення на ціль.
Дистанційно керованою можна назвати також башту танка T-14 "Армата", адже вона не має екіпажу і є автономною, хоча й вимагає багато місця всередині корпусу. Аналогічно можна розглядати башту 152-мм самохідної гармато-гаубиці 2С35 "Коалиция-СВ". Очевидно, одним з розповсюджених критеріїв, спільних для дистанційно керованих установок, є принаймні теоретична можливість їх монтажу на різних платформах. У випадку з Т-14 це чиста теорія, оскільки інші платформи, по за "Арматою", відсутні. А ось у випадку з "Коаліцією" використання іншої платформи не виключається.
Наразі це спеціальна платформа, сумісна з танком Т-90, тоді як цільовим варіантом платформи має бути та ж сама "Армата". Башту "Коалиции" також з успіхом встановили на колісну платформу – Камаз-6560 (2С35-1 "Коалиция-СВ-КШ"). За неофіційними даними, установка готується для випробувань у корабельних умовах.
Окремою категорією є спецілізовані модулі для знищення повітряних цілей. Це вже згадана "Деривация-СВ" і деякі установки компанії "Импульс". Втім, в якості універсальних установок використовуються також ракетні системи: "Гибка", "Сосна", "Панцирь", які без проблем можуть монтуватися на колісних і гусеничних платформах і навіть на палубах кораблів. Навіть ЗРК "Тор" можна розглядти в якості автономного модуля, адже він без складних переробок також може монтуватися на різних платформах.
Корабельні установки
Найменш популярною в РФ є концепція використання безекіпажних башт або дистанційно керованих вогневих модулів нового покоління на кораблях ВМФ. Причина є доволі простою – брак попиту на такі рішення. Більшість кораблів ВМФ РФ мають на озброєнні безекіпажні башти – від 30-мм АК-230 та АК-630 до 130-мм АК-130. Втім, жодна з них не має інтегрованої прицільно-спостережної апаратури, а опертори користуються відповідними загальнокорбельними системами.
Озброєння і прицільно-спостережну апаратуру поєднали лише на початку 1980-х років на ракетно-гарматних комплексах "Кинжал", потім на більш сучасних аналогах "Палаш" і зовсім нових, ракетних системах "Гибка".
У 2020 році було представлено прототип корабельного модуля "Нарвал" (в дійсності, відомий армійський модуль "Охотник"). В подальшому планується розмістити модуль всередині башти, що мє захищати його від шкідливого впливу морського середовища. На вимогу замовника, башта може отримати бронювання.
Натомість, на моделі дистанційно керованого катера компанії Мортех було показано гарматно-ракетну установку, що дуже нагадує аналог, застосовний на роботі "Уран-9". Якщо це так насправді, то, на думку експертів, корабельний модуль матиме озброєння у складі 30-мм гармати і ПУ керованих ракет 9M120-1 "Атака" та 57-мм і 80-мм некеровних ракет.
Taкож у 2020 році представлено модель і візуалізацію монтажу установки АУ-220M на палубі корабля. Сам модуль матиме дещо менші розміри і буде позбавлений частини оптоелектронної апаратури. В одній з конфігурацій передбачається розмістити його всередині баштоподібного укриття малої помітності, що зменшує ефективну площу розсіювання і захищає установку від дії агресивного морського середовища. Це рішення російські інженери запозичили за кордоном (йдеться про аналоги, впроваджені на шведських корветах типу Visby, та американських есмінцях нового покоління типу Zumwalt).
Висновок
Різномаїття дистанційно керованих вогневих модулів, особливо в категорії "легкого" озброєння, розроблених і випробуваних у РФ протягом останніх 5-7 років, є нераціонально великим, тим більше, що більшість з них має майже однакові характеристики і озброєння. Частина з них, особливо найбільш просунуті і складні конструкції, наразі перебувають на ранніх етапах розробки – і не пройшли поки що державних випробувань.
Незалежно від зазначених проблем, усе вказує на те, що у РФ епоха класичних башт з обслугою завершується й усі машини нового покоління будуть оснащуватись дистанційно керованими баштами/модулями із ствольним озброєнням каліру від 7,62 до 152 мм.
(За матеріалами польського журналу Wojsko i Technika)
Читайте також: Як стріляти швидше: у гру "посилити артилерію США" вступає п’ятірка з малого бізнесу
