Перебіг бойових дій під час повномасштабної війни РФ проти України (2022-2025 роки) та під час кампанії ударів Ізраїлю по Ірану (липень 2025 року) ставить зокрема питання про те, чи взагалі можливо в сучасних умовах реалізувати поняття "панування в повітрі".
Як далі вказують в своєму аналітичному матеріалі автори аналітичного центру CSIS, в умовах березня 2022 року нашій протиповітряній обороні встояти допомогла зокрема одна цікава технічна особливість ЗРК "Бук". Однак при цьому вони акцентують на тому, що наші оборонці неба в тих умовах змогли дати ефективну відсіч рашистам якраз саме завдяки поєднанню різного роду факторів.
Читайте також: Що розкриває перше відео запуску "Довгого Нептуна" - нова ракета, нова пускова, нові ТПК
Скільки було ЗРК та як виглядала головна перевага "Бук-М1"
Якщо конкретніше, то автори CSIS в своєму матеріалі заявляють, що на початок повномасштабного вторгнення Росії наша протиповітряна оборона мала в своєму розпорядженні орієнтовно 250 пускових установок до ЗРК С-300, 72 пускові установки ЗРК "Бук-М1" та 100 комплексів малої дальності "Оса-АКМ" та "Стріла-10".
На цьому тлі звертати увагу саме на "Бук-М1" може виглядати не до кінця доцільним саме через кількісні параметри. Однак далі експерти CSIS акцентують: завдяки тому, що на вогневій машині цього комплексу 9А310М1 стоять одночасно пускові під зенітні ракети та РЛС, то це дозволяло використовувати такі ЗРК за мережецентричним принципом.
Це в свою чергу загалом підвищувало живучість нашої системи протиповітряної оборони в тяжких умовах перших днів і тижнів повномасштабного вторгнення РФ. Особливо з використанням тактичного прийому, коли РЛС вмикались на короткий період, лише для захоплення цілі та ведення стрільби по ній.
Що дало нашій ППО не допустити переваги РФ у повітрі
Поєднання різного роду факторів, яке загалом допомогло встояти нашій ППО в тяжкий період перших днів і тижнів повномасштабного вторгнення РФ, виглядає наступним чином. Орієнтовно до 3-5 березня 2022 року нашій наземній компоненті протиповітряної оборони потрібно було відновити цілісність. У цей час основний тягар бойової роботи на себе брала винищувальна авіація.
Хоча «ВКС РФ» мали кількісну й технічну перевагу, зокрема по можливостям ведення повітряного бою, її реалізувати ворог не зміг. Бо пілоти ПС ЗСУ демонстрували більшу рішучість та відчайдушність у повітряних сутичках з агресором.
У той час як російське командування демонструвало негнучкість у питаннях застосування авіації, наші зенітники та авіатори демонстрували винахідливість та гнучкість у питаннях тактики. Що в підсумку створило ситуацію, за якої російська авіація уже в квітні 2022 року не ризикувала перетинати лінію фронту, хоча в перші дні повномасштабного вторгнення літаки "ВКС РФ" залітали вглиб території України навіть на 300 кілометрів від лінії фронту.
Негнучкість російського командування в питанні застосування авіації можна пояснити так. Формат вторгнення «до Києва за 3 дні» в уявленні рашистів передбачав, що основний тягар боїв на себе візьме артилерія, а авіація має по суті прикривати коридори просування підрозділів армії РФ вглиб нашої країни.
Попри загальний провал, росіяни не стали відступати від початкового плану, ну й відповідно – на ходу міняти формат застосування авіації.
Блок висновків
Від Defense Express наголосимо ось на чому. Із матеріалу CSIS, посилання на який ми дали в другому абзаці цього тексту, прямо випливає, що перебіг протистояння у повітрі визначається не тільки об’єктивне співвідношення сил та засобів у сторін. Але й також – наскільки гнучко та рішуче обидві сторони бойових дій застосовують наявні авіацію та наземну компоненту протиповітряної оборони.
Кожен досвід є по-своєму унікальним, а це означає, що його буквально повторити його в нових умовах буде неможливо. Саме тим і є важливі наведені вище узагальнення.
Читайте також: 3,5 млрд доларів за SM-2 та SM-6 - як багато ракет зараз можна купити на ці гроші
