Tomahawk є однією з найбільш відомих крилатих ракет у всьому світі, але поки розмови про навіть теоретичну можливість України їх отримати виглядають ілюзорними. І справа навіть не в тому, що носіїв під них у розпорядженні Сил оборони нема, мова йде виключно про політичну волю, яку у Вашингтоні поки не збираються демонструвати.
Але якщо задатися питанням, а як взагалі їх можливо запустити, то існують лише три стройових варіанти. Перший - надводний корабель з універсальною вертикальною пусковою коміркою Mk 41. Другий - ґрунтова ракетна система Typhon, яку до речі хоче купити Німеччина. Або з її складової - пускової Mk 70.
Читайте також: Після місяців затримок Lockheed нарешті передали 72 F-35 американським військовим, але Пентагон всеодно відмовляється платити
Третій - підводні човни, які можуть запускати спеціальну версію UGM-109 Tomahawk через торпедні апарати, але вона вже не виробляється. Або з вертикальних комірок Mk45, як на субмаринах класу Virginia та Los Angeles з варіанта Flight II.
І, як це не дивно, але літаки не є носіями крилатих ракет Tomahawk у жодній з їх версій. Їх носіями не є жодний літак тактичної авіації, ані стратегічні бомбардувальники. Навіть B-52, який, як здається, може нести будь-що.
Чому так сталось пояснюється дуже просто. У 1972 році була, у результаті запеклих кабінетних баталій, погоджена ініційована ВМС США розробка нового виду озброєння - крилатої ракети, майбутньої Tomahawk. Підкилимова боротьба у Пентагоні доволі сильно вплинула на швидкість розробки, яка зрештою завершилась початком серійного виробництва у 1983 році. Але для ВМС США.
А от американські повітряні сили на рік раніше отримали на озброєння AGM-86 ALCM, яку розробляли з 1974 року. І якраз вона й призначалась для B-52. А її наступницею стала вже крилата ракета нового покоління - AGM-129, за технологією стелс, яку потім знищили за договором з Путіним.
Але шанс на появу повітряного Tomahawk все-таки був. Існував проєкт MRASM зі створення AGM-109 Tomahawk. Зрештою це б дозволило досягти значної уніфікації навіть у ВМС США. При цьому у ролі її носія розглядався A-6E.
Але масо-габаритні параметри ракети вже виходили за межі допусків посадкової маси літака та наявних підйомників озброєння на авіаносцях. Тому навіть зменшена та коротка версія ракети у серію не пішла.
Повітряний AGM-109 Tomahawk не викликав ентузіазм і у повітряних сил. Хоча пропонувалась версія AGM-109H із 28 суббоєприпасами BLU-106/B BKEP для знищення злітно-посадкових смуг. З цього проєкту у 1982 році вийшли спочатку ВМС, а у 1984 й повітряні сили США, чим і завершилась історія проєкту MRASM.
Але на службу у повітряних силах Tomahawk добрався. Але не на літаки, а для наземних пускових у версії BGM-109G Gryphon. Ця версія ракети мала лише термоядерне виконання із зарядом W80 потужністю до 150 кт.
Цей засіб розглядався, як доповнення до балістичних Pershing II, що були у складі армії. А чому він опинився саме в повітряних силах, можливо пояснюється бажанням Пентагону рівномірно розподілити свою ядерну тріаду, або просто тим, що дальність "ядерного" Tomahawk у 2500 км - це вже про стратегічні задачі. Їх почали розгортати у 1983 році, але доволі скоро, у 1987 році, між США та СРСР був підписаний договорів РСДМ, який передбачав їх ліквідацію.
Читайте також: Нідерланди хочуть мати аж 200 тис військових й резервістів, поки чекають на Tomahawk і Leopard 2A8, але є одна проблема
