Зняти з озброєння та знищити найтехнологічнішу та найсмертоноснішу ядерну крилату ракету, залишившись лише зі старими, які мають мінімальні шанси прорвати сучасну систему протиповітряної оборони - cаме таке парадоксальне рішення було прийнято повітряними силами США стосовно ракети AGM-129 ACM на початку 2007 року.
Утилізувати ці ракети вирішили на виконання так званого договору Московського договору 2002 року про скорочення стратегічних наступальних потенціалів підписи під яким поставили Путін та Джордж Буш молодший. Хоча саме за каденції його батька, Джорджа Буша старшого, ці ракети й були поставлені на озброєння та націлені на СРСР, а потім й на РФ.
Читайте також: "Космічний" бластер проти FPV-дронів як у росіян: Індонезія представила свій ручний зенітний лазер
Але почати варто взагалі з 1982 року, коли у США одночасно відбулось дві події в одній й тій самій сфері. По-перше, після восьми років розробки та двох років у виробництві в американських повітряних силах набула експлуатаційної готовності ядерна крилата ракета AGM-86B. Вона мала унікальну на той час особливість наднизького польоту та використовувала систему TERCOM для високоточної навігації.
По-друге, у Пентагоні оцінили її шанси прорвати радянську систему протиповітряної оборони, яка вже почала озброюватись МиГ-31 та чекала на Су-27. Обидва винищувачі, за даними розвідки, мали РЛС, що здатні ефективно виявляти цілі на фоні землі. Тобто можливість ефективної протидії саме крилатим ракетам, включно з AGM-86B.
Тому у 1983 році General Dynamics Convair (що виграв конкуренцію у Lockheed та Boeing) отримав контракт на розробку новітньої крилатої ракети, яка мала гарантовано прорвати радянську протиповітряну оборону та доставити ядерний заряд до цілі. І через те, що США тоді активно працювали над надсекретною тоді технологією стелс, майбутня AGM-129 стала втіленням саме цього підходу.
Більше того, навіть зараз її дизайн залишається незвичним, не те що у 80-х. Гранений гострий ніс, крила зворотної стріловидності, схований повітрозабірник з вигнутим каналом, пласке та приховане сопло та направлене вниз та зміщений вбік (щоб міг скластися) киль. Навіть радіопоглинальне покриття зеленого кольору для того, щоб її було важче побачити з повітря, а не з землі.
Окрім зовішнього дизайну - ціла купа революційних рішень всередині. Система навігації - TERCOM, але не за рахунок радіовисотоміра, а на основі лазерної системи, що дозволяло ракеті рухатись без ризику бути поміченими засобами радіоелектронної розвідки.
Сопло нового економічного двигуна Williams F112-WR-100 не лише було прикрито зверху, його вихлоп змішувався з холодним повітрям для зменшення помітності у тепловізійному діапазоні. Все це для протидії оптико-локаційним станціям радянських винищувачів. При цьому дальність польоту ракети довжиною 6 метрів та вагою 1,8 тонни оцінювалась у понад 3700 км. А бойова частина - термоядерна W80-1 з варіативною потужністю від 5 до 150 кт.
Тобто все, що можливо було зібрати з нових технологій й було втілено в AGM-129 ACM. І частину з цих рішень можливо й зараз знайти на серійній AGM-158 JASSM та у майбутній AGM-181 LRSO. І попри всю новизну AGM-129 ACM полетіла у дуже стислі строки - у липні 1985 року, з постачанням перших серійних зразків вже у 1987 році.
Але почались проблеми. По-перше, під нову стелс-ракету ще не було стелс-носія, майбутній B-2 Spirit підніметься у небо лише через два роки у 1989. З B-1B тоді були значні проблеми, а ракета не була розрахована на його бомбові відсіки. Тому AGM-129 ACM інтегрували лише на B-52H, який міг нести 20 таких ракет одночасно - 12 на пілонах, вісім - у внутрішньому барабані.
По-друге, агресивність темпів розробки призвела до проблем з технічною частиною й на випробуваннях ракету спіткали невдачі. На це навалились профспілкові страйки, а також дуже значні проблеми із контролем якості на General Dynamics. Повітряні сили у 1987 році вперше зупинили закупівлю ракет (вдруге - у 1991 році), а Конгрес взагалі призупинив фінансування. Через що McDonnell Douglas тоді отримав контракт на розгортання другої виробничої лінії до 1990 року.
По-третє, СРСР почав розвалюватись, а Холодна війна завершувалась, разом із потребою у значній кількості AGM-129 ACM. Через низку скандалів розробка ракети також отримала потужних критиків у Вашингтоні й все це привело до того, що її називали найбільш провальною розробкою на той час й почали зрізати замовлення.
Спочатку планувалось випустити 1461 AGM-129 ACM з планом пікового випуску до 200 одиниць на рік з 1993 року. Але ці темпи не були досягнуті, зокрема на додатковій лінії McDonnell Douglas до 1992 року змогли зібрати лише одну ракету. І у січні 1992 року Джордж Буш старший скоротив замовлення спочатку до 640, а потім до 460 серійних ракет і їх виробництво було припинено у 1993 році. Через це реальна вартість однієї AGM-129 ACM склала 4,3 млн доларів у цінах 1992 року - 9,85 млн сучасних доларів.
Через 11 років, 24 травня 2002 року, у Москві був укладений договір про скорочення стратегічних наступальних потенціалів, який передбачав зменшення кількості ядерних боєголовок на чергування до 1700-2200 одиниць. Це означало скорочення й ядерних крилатих ракет повітряного базування. Або старих AGM-86B, або нових AGM-129. І зрештою у 2007 році вибір пав саме на новіші ракети, які повністю підлягали утилізації. Їх знищення було завершено у квітні 2012 року на 17 місяців раніше встановленого строку.
Це рішення пояснювалось тим, що AGM-129 мають проблеми із надійністю та дорожчі у обслуговуванні. Що зрештою на фоні війн малої інтенсивності у Афганістані та Іраку, потеплінням відносин з РФ та ще не агресивним Китаєм, було прийнятним. Але тепер може вважатися лише ситуаційним рішенням.
Читайте також: Приватні винищувачі - мисливці за "шахедами": Україна готує дуже цікавий хід для надійної ППО
