Якщо США дійсно підуть на скорочення вдвічі сил, які призначені для дій на Європейському театрі військових дій та захисту країн НАТО, то це буде дійсно величезним ударом по обороноздатності Строго світу. А головним питанням стають строки, які знадобляться європейським країнам для компенсації такого скорочення.
Як йшлося у попередньому матеріалі, де пояснювалось, чому таке рішення Вашингтона це справжнє запрошення РФ до атаки, якщо за часи Холодної війни США планували на першому етапі війни проти СРСР залучити у Європі 55% всіх своїх сил, то навіть скорочення цього показника вдвічі, означає, що тепер мова йде приблизно про 30% від всіх сил та засобів.
Читайте також: В Україну вже поставлено тисячі німецьких "Ланцетів" HX-2 від Helsing, а тепер їх хоче купити Японія
Якщо виходити з цього, то для залишення поточної боєздатності сухопутних сил європейські країни мають сформувати й тримати активними додатково ще дві повнокровні дивізії. І вони для компенсації американських сил повинні мати аналогічний рівень боєздатності та можливостей. Для розуміння масштабу задачі, у складі збройних сил Німеччини зараз три дивізії, одна з яких спільна з Нідерландами, жодна не має повної боєздатності. У Франції - дві дивізії, з планом на третю з резервістів, у Великій Британії - дві, одна на папері, друга - легка експедиційна.
Ще критичнішим є те, що європейським країнам треба сформувати дивізії не шляхом об'єднання бригад та інших вже існуючих формувань, а створити їх з нуля. А це, у випадку механізованої дивізії, по 18-20 тисяч особового складу, 200-300 танків, 400-600 БТР та БМП, 100 артилерійських систем та купа іншого озброєння.
Ці цифри варто множити на два, через потребу у двох бригадах, а загальні цифри ділити на виробництво за рік близько 50 танків Leopard 2A8 та близько 200 бойових колісних машин Boxer, які вже розподілені на роки вперед. Разом із набором та підготовкою особового складу, мова йде про терміни десь у 10 років, для отримання повнокровної боєздатної регулярної важкої механізованої дивізії.
Окрім сухопутних сил особливо загрозливим звучать плани зменшити кількість ракетних есмінців, що будуть у випадку потреби передані силам НАТО. Бо це одразу про дві ключові задачі: протиракетна оборона від балістичних ракет середньої та міжконтинентальної дальності, а також далекобійні удари за допомогою крилатих ракет Tomahawk.
Негативно на далекобійні удари вплине скорочення вдвічі кількості наданих стратегічних бомбардувальників. А оцінювати компенсацію цих можливостей взагалі доцільно лише після їх появи серійного виробництва європейських аналогів.
Рішення не надавати атомні підводні човни взагалі підіймає питання захисту логістичних маршрутів через Атлантичний океан. А скорочення кількості повітряних паливозаправників знизить активність всіх повітряних сил НАТО. Які також залишаться без третини призначених наразі до бойових дій у Європі винищувачів, це про, орієнтовно, про "мінус" 200 машин. Така кількість технічно може бути компенсована за чотири роки при поточних темпах сумарного виробництва Rafale, Eurofighter та Gripen, якщо не брати до уваги поточні черги замовлень.
Тобто наразі говорити про можливі строки компенсації американських сил можливо десь на горизонті 2030-х років у випадку направлення значних ресурсів та прискорення виробництва всіх необхідних видів озброєння. При цьому якщо до цього мова йшла про те, що збройні сили європейських країн мають своїм посиленням наростити бойові спроможності НАТО, то тепер всі здійснені та майбутні зусилля підуть лише на компенсацію того "мінуса", який з'явився через рішення Вашингтона.
Читайте також: ЗРК NASAMS, які використовує і Україна, будуть виробляти ще більше завдяки новому контракту для Кувейту
