Напруження між США та Іраном доволі швидко набуває найвищого градуса. Зокрема Тегеран вже відмовився від прямих перемовин з Вашингтоном стосовно своєї ядерної програми, а на концентрацію третини B-2 на маленькому острівці в Індійському океані площею 30 км² - демонстрацією своїх підземних ракетних баз.
Більше того, через власні ЗМІ Тегеран попередив, що привів свої ракети у бойовий стан і вони націлені на "позиції, пов'язані із США". І, мовляв, "відкриття скриньки Пандори обійдеться уряду США та його союзникам дуже дорого".
Читайте також: Індія опиралась на Ил-78 з РФ замість купити A330, про що явно жалкує, але ситуацію виправляє повільно
І варто нагадати, що Іран вже бив по об'єктах США у відповідь на ліквідацію у Багдаді командувача спецпідрозділом "Аль-Кудс" генерала Касема Сулеймані. Тоді у січні 2020 року Іран запустив 15 балістичних ракет по американській базі "Айн-аль-Асад" в Іраку.
Результати цієї атаки також були спірні, на території авіабази на якій не було засобів протиракетної оборони, було зафіксовано лише 5 вирв. Було втрачено один літак, втрат серед особового складу не було, хоча дехто отримав легкі контузії.
Але через декілька років Тегеран довів, що може забезпечити дуже потужний ракетний залп. Бо по Ізраїлю 1 жовтня 2024 року було запущено 181 балістичну ракету на дальність понад 1000 км. Інша справа, що це була провальна атака за результатами.
Також Іран може атакувати й значно віддаленіші об'єкти, бо має у своєму арсеналі невідому кількість балістичних ракет Ghadr-1 з дальністю польоту 2000 км, а також крилаті ракети Soumar з дальністю польоту, за оцінками, до 2000-3000 км.
Щодо самих цілей для можливих іранських ударів, то у зоні ризику є цілий ряд американських баз у регіоні, зокрема вже у згаданому Іраку, а також у Саудівській Аравії, Кувейті та ряді інших країн Перської затоки, а також у Туреччині.
Але абсолюту більшість з них не можливо назвати ключовими для збройних сил США. Виключеннями можливо вважати авіабазу Incirlik у Туреччині, де зберігається американська ядерна зброя, а також бази ВМС США у Бахрейні та Криті.
Читайте також: У Лондоні пояснили, чому попри все замовлять американський F-35, а не власний Eurofighter
