Ці рекомендації були оприлюденні у американському виданні Wall Street Journal.
Як відомо, донині більшість пропозицій щодо підтримки Україні передбачають допомогу у захисті від загроз з повітря. Але було б серйозною помилкою нехтувати морським аспектом конфлікту. Розвідувальні дані неодноразво вказували на те , що Росія має флот військових кораблів, готових здійснити десантну атаку на Одесу - останній великий український морський порт, який не знаходиться в російських руках або в облозі Росії.
Читайте також: Схоже, рашисти хочуть, щоб ЗСУ знову втопили їх кораблі в порту окупованого Бердянська
Для миру і безпеки в Європі життєво важливо, щоб Україна не втратила контроль над своїм узбережжям Чорного моря. І щоб Росія не вважала цю міжнародну акваторію своїм приватним морським заповідником. Тож дуже важливо протистояти Росії у цьому регіоні - як частині ширшої стратегії допомоги Україні, а також як центрального елементу нової морської стратегії НАТО.
Саме на цьому наголошують аналітики Гудзонського інституту (Hudson Institute). І пропонують п’ять кроків, які США та НАТО можуть зробити:
По-перше, забезпечити українські сили протикорабельними ракетами, які можуть стримувати російські військово-морські сили та десантні десанти.
Військово-морські ударні ракети норвезького виробництва можна запускати як з корабля, так і з берега. Польща та Румунія придбали їх у норвезької Kongsberg Defense and Aerospace.
Усі три країни є членами НАТО; всі троє мають працювати разом, щоб створити український протикорабельний ракетний арсенал, особливо після заяв України, що вона змогла знищити російське військово-морське судно поблизу Маріуполя.
По-друге, домогтися, аби Туреччина заборонила прохід російських військових кораблів відповідно до статті 19 Конвенції Монтре, яка регулює доступ до Чорного моря через протоки, водночас дозволяючи вільний прохід суден США та НАТО.
Згідно зі статтею 19, Туреччина може заборонити доступ військових кораблів воюючих сторін до Чорного моря, якщо Туреччина не є стороною конфлікту. 27 лютого, через три дні після вторгнення Путіна, Україна попросила Анкару перекрити протоки для російських військових кораблів. Міністр закордонних справ Туреччини Мевлют Чавушоглу визнав вторгнення пана Путіна актом війни — серйозним кроком до застосування статті 19.
Проте через день Туреччина відступила зі словами, що закриє протоки для всіх військових кораблів, а не тільки з Росії та України. Однак відповідно до статті 19 Туреччина не має права закривати протоки для нейтральних військових кораблів. Дотримання статті вимагає блокування проходу лише російським та українським суднам. Партнери Туреччини по НАТО повинні наполягати на тому, щоб Анкара повністю виконала статтю 19.
Звісно, це начебто вже пізно, щоб завадити 30 чи більше російським військовим кораблям, які вже блокують українське узбережжя. Але закриття проток перешкоджатиме спробам посилити майбутні великі військово-морські операції і сигналізуватиме, що російський флот більше не може діяти так, ніби Чорне море є його приватним озером.
По-третє, відправити флотилію НАТО під керівництвом США, щоб показати прапор у портах дружніх країн на Чорному морі. У липні минулого року НАТО провела важливі Чорноморські навчання за участю близько 30 кораблів з 32 членів НАТО та інших країн, включаючи Україну. З тих пір присутність НАТО майже зникла. Настав час відродити потужну західну військово-морську присутність.
По-четверте, організувати гуманітарний морський транспорт із колоною кораблів під супроводом НАТО, яка доставлятиме продовольство та медичні товари в окупований Росією Херсон. Цей конвой може показати Москві, що, хоча Херсон наразі окупований російськими військами, він є українською суверенною територією.
По-п'яте, розробити морську стратегію для Чорноморського регіону. Один французький фрегат відвідав регіон у грудні 2021 року і вийшов на наступний день після Нового року. Відтоді жоден великий військовий корабель НАТО не з’являвся у цій акваторії, хоча Росія спустошує Україну. Війна – "як удав на шиї України", – сказав Reuters адмірал у відставці Джеймс Фогго , який командував флотами США та НАТО в Європі майже десять років до 2020 року. Він наголосив, що "НАТО потребує морської стратегії".
Доля південного флангу НАТО може залежати від того, наскільки швидко його лідери, включаючи президента Байдена, відреагують на цей виклик — на морі, на суші та в повітрі
Читайте також: Битва за Чорне море: що допоможе США перемогти Росію у цьому протистоянні
