Бажання Німеччини, попри поточну зовнішню політику Вашингтона, закупити саме Tomahawk пояснюється доволі просто - відсутністю у країн європейського сегмента НАТО серійного виробництва далекобійного ракетного озброєння. Але у європейських країн є три шляхи озброєння такими засобами, але лише один з них є швидким.
Всі три шляхи детально розписав норвезький фахівець Фабіан Хофман, який прямо вказує, що саме українські далекобійні засоби ураження можуть стати єдиним життєздатним варіантом у найближчій перспективі. І, в першу чергу, мова йде про далекобійні дрони, виробництво яких уже стало масовим та серійним.
Читайте також: Відкрито шлях до шасі під 122-мм РСЗВ та інше озброєння - представлено новий бронеавтомобіль Inguar-4 у варіанті БРЕМ
Серед можливих кандидатів названо FP-1 від Fire Point та Ан-196 "Лютий" від "Антонова". І хоча дрони не можуть нести настільки потужну бойову частину, як крилаті ракети, натомість "ці перевірені у боях системи з малою собівартістю Україна може експортувати у короткі строки".
З боку Defense Express зазначимо, що експортна ціна крилатої ракети Tomahawk на прикладі контракту для Японії складає 4,25 млн доларів за одну ракету у комплексному постачанні. Водночас оголошена вартість FP-1 - 55 тисяч доларів для Сил оборони України, тобто за вартість одного Tomahawk можна придбати 77 FP-1, якщо ціна буде на аналогічних умовах (дозволений прибуток для українських виробників озброєння - до 25%).
Також фахівець пропонує звернути увагу на українські малогабаритні ракети, які більш відомі як ракето-дрони: "Барс", "Пекло", "Паляниця". А також вказує на можливість доєднатися до українських ракетних програм зі створення та виробництва крилатих ракет FP-5 "Фламінго", а також балістичних ракет FP-7 та FP-9, хоча й пише, що поки "закупівля таких систем пов'язана з великим ризиком і, ймовірно, вимагатиме більш тривалих термінів постачання".
Можемо додати, що фахівець чомусь не згадав наявність в Україні далекобійної версії крилатої ракети "Нептун". Зрештою Р-360Л вийшла кращою за єдину у Європі власну далекобійну крилату ракету MdCN, яка наразі серійно не виробляється.
Другим варіантом Фабіан Хофман називає закупівлю готових ракет в інших країн, тобто здійснити те, що якраз і намагається зробити Німеччина. Але вказує, що у цього варіанта є головний мінус - час. Зокрема Фінляндія, Німеччина та Польща, які закупили крилаті ракети повітряного базування AGM-158B JASSM-ER і чекатимуть на всі ракети до 2032 року, якщо замовлення 2024 року не будуть відтерміновані через намагання США поновити запаси цих ракет, які вичерпались через війну з Іраном.
Закупівля далекобійного ракетного озброєння в Ізраїлю та Кореї також пов'язана із завантаженістю їх виробничих ліній, а також наявністю озброєння, що має дальність понад 500 км. До цього додамо політичні аспекти, в першу чергу стосовно позицій урядів деяких європейських країн стосовно дій Ізраїлю у Секторі Гази. Також не на руку обом країнам грає їх позиція щодо заборони реекспорту свого озброєння до України, як воюючої країни.
На тлі цього також згадуються можливі європейські альтернативи. Наприклад, малогабаритні ракети Ruta від Destinus, яка нещодавно розпочала тісну співпрацю із Rheinmetall. Зрештою ці ракети використовуються Україною, а компанія анонсувала появу Ruta Block 2 з дальністю понад 450 км та вагою бойової частини 250 кг. Також є проєкти One-Way Effector від MBDA із параметрами: до 500 кілометрів та бойовою частиною 40 кілограмів. А також Crossbow: до 800 км та 300 кг БЧ.
Але ці рішення не можуть конкурувати з американськими, їхнє серійне виробництво ще необхідно налагодити, а реальну бойову ефективність довести. Окрім того, всі варіанти мають дальність менше 1000 км. Тому підіймається третій варіант - активізація спільних програм зі створення далекобійного озброєння. Але навіть за першочерговими планами мова йде про завершення розробок до кінця десятиліття. Наприклад, Land Cruise Missile (LCM) від MBDA у межах спільного проєкту ELSA (European Long-Range Strike Approach) має з'явитися не раніше 2028 року, якщо цей проєкт взагалі буде реалізований на тлі "параду" національних проєктів, жоден з яких не демонструє форсажних темпів.й
"Враховуючи небажання Європи інвестувати в завдання глибоких ударів за останні кілька років, оптимального рішення не залишилося, і європейським державам доведеться піти на компроміси щодо характеристик зброї та ризиків закупівель, якщо вони хочуть до кінця десятиліття створити хоча б адекватний потенціал завдання ударів на великі відстані", - підсумовує Фабіан Хофман.
Читайте також: Рашисти тепер офіційно кажуть, що почали поставки аналогу HIMARS у 2025 році, яка поки не помічена на фронті
