Український далекобійний дрон FP-1 від Fire Point, відповідно до офіційної статистики Генштабу ЗСУ, відповідає за 59% вогневих завдань та 54% уражень цілей. При цьому він має "найкращі показники проходження маршруту від старту до цілі" та "найвищий відсоток ефективності".
Більше того, як було оголошено, коштує FP-1 втричі дешевше за "Лютий" при схожих параметрах відносно дальності та бойової частини. А от як так вийшло Defense Express й вирішив розібратися, поспілкувавшись, як з командою Fire Point, так і на власні очі побачивши виробництва цього дрона.
Читайте також: Південна Корея два роки тому обіцяла Україні інженерні танки K600 Rhino, а тепер замовляє собі нову партію
Залежність конструкції від концепції
Як би не хотілось взагалі порівнювати дві українських розробки, FP-1 та "Лютий", але уникнути цього неможливо. Бо FP-1, за оголошеними характеристиками, може нести 60 кг на дальність 1400 км. А "Лютий", за наявною інформацією, має БЧ 50-75 кг та дальність до 1000-1500 км, водночас різниця у ціні у три рази ставить питання - чому так вийшло. А один аспект їх розробки є концептуальним, а сам приклад максимально ілюстративним.
Коли створювався Ан-196 "Лютий", то з боку представника "Укроборонпрому" пролунала заява, що цей дрон створюється, як "багатофункціональна платформа". І він може бути, як дроном-камікадзе, так і багаторазовим БПЛА-розвідником.
Як ще тоді у листопаді 2022 року Defense Express зазначав - це не ідеальний підхід, бо між цими двома літальними апаратами конструкційно астрономічна різниця. Задача одного - здійснити один єдиний у своєму житті політ, в іншого - сотні вильотів. І ця різниця така сама, як між одноразовим стаканчиком та кухлем.
Це вже диктує вимоги до конструкції, які часом будуть діаметрально протилежні. Бо для одного всі матеріали та комплектуючі, їх якість та міцність, будуть розраховані на умовні 12 годин експлуатації, а у другого на 1200 годин. І за одним сценарієм з’явився "Лютий", цілком можливо, як результат переробки наявної розробки розвідувального БПЛА у далекобійний дрон. А за іншим - FP-1, який одразу створювався як одноразовий літальний апарат.
Ставка на масовість
У Fire Point зробили ставку на масовість та технологічність, тобто простоту та дешевизну виробництва. Мінімум унікального виробничого обладнання, складних операцій та потреби у висококваліфікованій праці. І за рахунок цього весь технологічний цикл створення дрона з нуля - три дні.
І це було досягнуто шляхом дуже значної оптимізації конструкції, яка максимально проста. Замість виготовлення всього фюзеляжу з композитних матеріалів шляхом проклейки та запікання - вакуумна формовка пластику. Зроблений з фанери порізкою лазером приладовий відсік, пластиковий паливний бак та двигун, від того ж самого мопеда.
Замість складних структурних конструкцій - шість балок з карбону, до яких кріпиться крило та V-подібне хвостове оперення. У ролі головних з’єднувальних елементів - стяжки, хомути та гумові стрічки.
І такий підхід означає те, що виробництво FP-1 може бути рознесеним, багаторазово резервованим та відносно легко масштабуватися. Підходи, які колись були обов’язковими для будь-якого виробництва озброєння, але забулись. Зокрема й через те, що за останні десятиліття зброя перестала бути масовою, а її виробництво у всьому світі звелось до малосерійного збирання.
Зробити просто - складно
Але зробити просто - складніше ніж здається. Бо спростити виробництво, скоротити людино-години - титанічна задача. І до цих рішень на підприємстві прийшли далеко не одразу. Якщо подивитися на прототип дрона, який з’явився ще на початку 2023 року і вже серійний виріб, то вони доволі сильно відрізняються.
А змусити дрон полетіти - це одна задача, а пролетіти заданим маршрутом та уразити ціль - це окремий й значно складніший виклик. І як і з технологічністю виробництва все впирається у фахівців, які мають розробити ці рішення.
У бесіді керівництво Fire Point зазначило, що наразі з понад 3500 співробітників, 300 - це розробники. На ключових напрямах, наприклад, протидія РЕБ, демобілізовані ветерани з реальним багаторічним бойовим досвідом. Оголошені витрати на розробки за всіма наявними у компанії проєктами - 200 млн грн на тиждень.
І за рахунок масового виробництва Fire Point може дозволити собі те, що не можуть інші. Наприклад, щодня випробовувати декілька дронів, розбиваючи їх. Але тестуючі такі речі, як алгоритми навігації, протидію РЕБ, можливість подолання ППО та польоту за складним маршрутом, зміни конструкцій тощо.
Тобто те, що й робить FP-1 самим ефективним діпстрайком. При цьому з ціною у 55 тисяч доларів за один та поточним обсягом виробництва у 200 одиниць на добу. Також варто додати, що окрім FP-1 також виробляється й FP-2, який аналогічний за конструкцією, але призначений для ударів на дальність понад 200 км та має бойову частину у 105 кг.
А можливо ключовим для компанії взагалі стало рішення використати старт із твердопаливним прискорювачем. Бо це потребувало опанування виробництва самого твердого палива. Рішення, що зрештою дозволило компанії почати розробку й балістичних ракет.
Читайте також: Saab залучив ШІ до проєктування дронів, перший полетить у 2026 році з "фюзеляжем-біоскелетом"
